Справа № 457/69/26
провадження №2/457/153/26
(заочне)
19 лютого 2026 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі : головуючого судді Грицьківа В.Т.
з участю секретаря Ринди О.О.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi цивiльну справу за позовом ТОВ ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.08.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4903805 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання на умовах споживчого кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, повідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 6000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 20.08.2024 року по 15.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1 % у день.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком Акціонерний банк «Південний», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (детальна інформація викладена в розділі 4. «Щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту Відповідача»).
02.06.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №4903805 від 20.08.2024в розмірі 25860,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 15420,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" - 4440 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Представник позивача у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не надав, відсутні і його заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше та відповідачем не подано відзиву у встановлений судом строк.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 20.08.2024 між ТОВ ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4903805 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання на умовах споживчого кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, повідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 6000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 20.08.2024 року по 15.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1 % у день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком Акціонерний банк «Південний», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (детальна інформація викладена в розділі 4. «Щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту Відповідача»).
02.06.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Згідно пункт 1.1. Договору факторингу № 02- 1/06/2025 від 02.06.2025 року: За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до п. 1.3 Договору № 4903805 строк кредиту 360 днів: з 20.08.2024 року по 15.08.2025 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 02.06.2025 року № 02- 1/06/2025, строк дії Договору № 4903805 від 20.08.2024 року не закінчився.
А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 02.06.2025 року донараховано відсотки за (74 календарних днів). 6000 грн * 1 % = 60 грн* 74 календарних дні = 4440 грн. відсотки нараховані ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ".
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №4903805 від 20.08.2024в розмірі 25860,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 15420,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" - 4440 грн.
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується, зокрема, Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з позову та доданих до нього документів, кредитний договір між кредитором та позичальником було підписано електронним підписом останнього (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, тобто був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 вищевказаного закону).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами якого було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитного договору, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідною довідкою про переказ грошових коштів на картку позичальника.
Судом встановлено, що позивач має право вимоги до відповідача на підставі укладеного договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України).
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №4903805 від 20.08.2024в розмірі 25860,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 15420,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" - 4440 грн.
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов підлягає задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські фінансові операції" заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4903805 від 20.08.2024 року у розмірі 25860,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 15420,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" - 4440 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат за надання правничої допомоги представник позивача надав суду: копію договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024, акт № 4903805 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р., детальний опис робіт № 4903805 від 15.12.2025.
Оскільки позовні вимоги задоволено, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу мають бути присуджені позивачеві з відповідача.
Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме - 2662,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ"заборгованість за кредитним договором №4903805 від 20.08.2024 року у розмірі 25860,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 15420,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" - 4440 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ"2662,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", м.Київ, вул.Глибочицька, 40/19Н,П, ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. Т. Грицьків