Справа № 204/13374/25
Провадження № 2/204/1510/26
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
19 лютого 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Чапали Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Азаряна Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим у її інтересах представником - адвокатом Харламовим Дмитром Вікторовичем до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів, -
У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра за допомогою системи «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Харламова Дмитра Вікторовича, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 348 461,00 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 43 948,13 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем останнім була нарахована, але не виплачена заробітна плата, заборгованість по якій станом на 05.12.2025 року складає 348 461,00 грн. Також зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Зазначає, що в даному випадку стягненню на його користь підлягає компенсація втрати частини грошових доходів у розмірі 43 948,13 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
12 лютого 2026 року від представника відповідача - Гряник О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебувало та перебуває зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірванням контрактів, які складали питому вагу замовлень продукції, несе великі фінансові збитки. Звернув увагу, що протягом 2019-2023 рр. та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи, що підтверджується наказом по підприємству про режим роботи. З 28.02.2022 року і до 01.09.2023 та з березня 2025 року підприємство знаходилось на простої, що підтверджується відповідними наказами. Щодо стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати зазначив, що розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проведено не у відповідності до вимог законодавства, оскільки в розрахункових листах на ім'я позивача при нарахуванні заробітної плати окремим рядком визначається розмір такої компенсації (код 329), який буде виплачений робітнику одночасно з виплатою заробітної плати. У зв'язку з наведеним просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Також разом із відзивом на позовну заяву, представником відповідача надано довідку № 105/02 від 27 січня 2026 року, з якої вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з вересня 2021 року по листопад 2025 року у загальному розмірі 331 972,00 грн.
17 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Харламова Д.В. надійшла відповідь на відзив. У поданому документі представник позивача зазначив, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач фактично підтверджує та не заперечує наявність заборгованості перед позивачем із виплати заробітної плати у розмірі 331 972,00 грн., в підтвердження чого надає довідку №105/02 від 27.01.2026 року. Крім того, у відзиві відповідач посилається на те, що несвоєчасна виплата заробітної плати зумовлена тяжким фінансовим становищем підприємства. Проте, представник позивача обґрунтовано наголошує, що чинне законодавство не передбачає жодних підстав для припинення або зупинення виплати заробітної плати, зокрема й у разі фінансових труднощів, відсутності коштів чи запровадження воєнного стану. Таким чином, вказані аргументи відповідача є безпідставними та такими, що не звільняють його від обов'язку здійснити відповідні виплати. В відзиві відповідач зазначає, що розрахунок суми компенсації у зв'язку із порушенням строків її виплати проведено з порушенням законодавства. Однак, відповідач не зазначає та не обґрунтовує яке саме порушення законодавства було допущено під час здійснення розрахунку компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Позивач зазначив, що розрахунок компенсації здійснювався виключно до норм чинного законодавства, на яке зокрема посилається відповідач.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та за період своєї роботи працював на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12).
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував йому нараховану заробітну плату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з довідкою № 105/02 від 27 січня 2026 року, виданою Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» вбачається, що відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з вересня 2021 року по листопад 2025 року у загальному розмірі 331 972,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача підлягає стягненню нарахована, однак не виплачена заробітна плата, у розмірі 331 972,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом 331 972,00 грн.; період стягнення дорівнює 23 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 331 972,00 грн./ 23 = 14 433,56 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 43 948,13 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з довідкою № 105/02 від 27 січня 2026 року, виданою Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» вбачається, що відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з вересня 2021 року по листопад 2025 року у загальному розмірі 331 972,00 грн., і станом на день ухвалення рішення позивачу не виплачена.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Заборгованість утворилась з вересня 2021 року по листопад 2025 року, та на теперішній час не виплачена. Позивач просить стягнути компенсацію у розмірі 43 948,13 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 8-9). Суд, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку у розмірі 43 948,13 грн.
Посилання відповідача на помилковість наданого позивачем розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати належним чином не обґрунтовані та не доведені, а тому судом до уваги не беруться.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення компенсації, оскільки в розрахункових листах на ім'я позивача при нарахуванні заробітної плати окремим рядком визначений розмір такої компенсації (код 329), яка буде виплачена робітнику одночасно з виплатою заробітної плати, суд до уваги їх не бере та відхиляє як безпідставні.
Наведені висновки суду ґрунтуються на тому, що розмір компенсації може бути визначений виключно на момент виплати робітнику заборгованості по заробітній платі у зв'язку з порушенням строків її виплати, що відповідає приписам ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», та виключно у випадку, якщо строк виплати заробітної плати був порушений. Отже, з наведеного очевидним є висновок про те, що на момент нарахування заробітної плати робітнику, роботодавець не може визначати розмір такої компенсації, оскільки невідомо, коли заробітна плата буде виплачена і чи буде порушений строк її виплати, а від строку затримки виплати заробітної плати залежить і розмір компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 43 948,13 грн., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Харламов Д.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 08.12.2025 року № Т7/30 (а.с. 13).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
08 грудня 2025 року між позивачем, як замовником, та ОСОБА_2 , як виконавцем, було підписано Акт виконаних та підготовлених до виконання послуг на суму 3 000,00 грн. (а.с. 13 на звороті).
Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Харламова Д.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 3 000,00 грн. є об'єктивної та розумною, та відповідає змісту та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду з даним позовом, передбаченого статтею 233 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду передбачених ст. 233 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Ухвалюючи вказане рішення, Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
На підставі ст. ст. 115, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (ЄДРПОУ -14308368) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 331 972,00 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 43 948,13 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Суми зазначені без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 14 433,56 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя