Провадження № 11-сс/803/163/26 Справа № 212/10726/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 лютого 2026 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України, -
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року задоволено частково клопотання прокурора,
Продовжено строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді від 24 вересня 2025 року, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи.
Строк дії ухвали визначено 2 місяці до 22.02.2026 року, а у задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що з матеріалів клопотання встановлено, що ризики, встановлені при обранні відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та є актуальними.
На вказане рішення захисником ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків - відмовити, у зв'язку з поданням клопотання до неналежного суду та поза межами повноважень слідчого судді.
В обґрунтування вважає, що були порушені правила підсудності. Вказує, що обвинувальний акт було передано до суду 19.12.2025 року, до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу в якому перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та інших за ч. 4 ст. 185 КК України. На момент постановлення ухвали від 22.12.2025 обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні був вже направлений та перебував у Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу, що підтверджується клопотанням прокурора від 19.12.2025 року у кримінальному провадженні №12025041730000768. Вказує, що з моменту фактичного надходження обвинувального акта до суду слідчий суддя втрачає будь-які повноваження щодо продовження або зміни запобіжного заходу. Прокурор, усвідомлюючи передачу справи до Саксаганського суду, штучно звернувся до слідчого судді Покровського суду, чиї повноваження щодо цього провадження фактично вичерпалися в момент направлення акта до суду за підсудністю. Також вказує про порушення строків подання клопотання, згідно з ч. 5 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку запобіжного заходу подається не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали. Попередній строк закінчувався 22.12.2025. Прокурор подав клопотання 22.12.2025, що є грубим порушенням процесуального закону, яке позбавляє слідчого суддю права на розгляд такого клопотання.
У доповненнях до апеляційної скарги вказує, що сторона обвинувачення демонструє зневагу до закону, оскільки окрім маніпуляцій з підсудністю, ними зафіксовано факт незаконного стеження за обвинуваченим та його родиною вже після завершення слідства. 29.12.2025 на приватному авто, яким користується ОСОБА_6 , виявлено працюючий GPS-трекер. Це свідчить про те, що прокуратура намагається підмінити законні процедури позапроцесуальним тиском.
Заслухавши суддю-доповідача, сторону захисту, яка підтримала апеляційну скаргу і просили її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону на момент розгляду клопотання слідчого судом першої інстанції дотримані.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.09.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обґрунтованість якої в достатній мірі підтверджується доданими до клопотання доказами, які також були предметом дослідження слідчого судді при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
24.09.2025 року ухвалою слідчого судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 58 днів, тобто до 22.11.2025, із визначенням розміру застави, та визначенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України в разі внесення суми застави.
25.09.2025 ОСОБА_6 був звільнений з КУВП №3 в зв'язку з внесенням застави.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування підозрюваного під вартою.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя вірно прийшов до висновку, що на теперішній час наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177КПК України, взяв до уваги сукупність обставин, які згідно статті 178 КПК України враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, особу обвинуваченого.
Визначені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ризики доведені та продовжують існувати. Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів та відповідно до санкції ч. 4 ст. 185 КК України карається позбавленням волі на строк до 8 років, на даний час продовжують існувати ризики переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків в цьому ж провадженні, вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Апелянт посилається на те, що обвинувальний акт 19.12.2025 року був направлений до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу, а отже, слідчий суддя Покровського районного суду втратив повноваження на розгляд клопотання прокурора.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Як убачається з матеріалів, на момент розгляду клопотання прокурора відомості про проведення підготовчого судового засідання відсутні. Доказів того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали підготовче судове засідання було призначене та розпочате, матеріали провадження не містять.
Отже, клопотання було розглянуте до початку підготовчого судового засідання, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 176, ч. 6 ст. 199 КПК України.
Таким чином, доводи апелянта про відсутність у слідчого судді повноважень є необґрунтованими та безпідставними.
Апелянт зазначає, що клопотання прокурора подано 22.12.2025 року, тобто в день закінчення строку дії попередньої ухвали.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання до закінчення строку дії попередньої ухвали.
З матеріалів провадження вбачається, що клопотання було розглянуто до закінчення строку дії попередніх обов'язків, що забезпечило безперервність дії запобіжного заходу.
Сам по собі факт подання клопотання в день закінчення строку дії попередньої ухвали не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке б тягло скасування судового рішення, за умови його розгляду до спливу строку.
Таким чином, зазначені доводи також є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про нібито «штучність» звернення прокурора з клопотанням та зловживання процесуальними правами є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами кримінального провадження.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що прокурор звернувся з клопотанням у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Жодних об'єктивних даних, які б свідчили про навмисне створення штучних процесуальних підстав чи порушення правил підсудності, стороною захисту не наведено.
Сам по собі факт подання клопотання до відповідного суду до початку підготовчого судового засідання не може розцінюватися як зловживання правом, оскільки відповідає приписам кримінального процесуального закону.
Посилання сторони захисту на виявлення 29.12.2025 року GPS-трекера на транспортному засобі не є предметом розгляду при вирішенні питання про продовження строку дії процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який відноситься до категорії тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Слідчим суддею враховано, що потерпілий та свідки у судовому засіданні не допитані, письмові докази не досліджені, а тому ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшилися.
Колегія суддів погоджується з цими висновками, оскільки вони відповідають вимогам ст. 177, 178, 194, 199 КПК України, узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини щодо оцінки обґрунтованості обвинувачення та ризиків, і є належним чином мотивованими.
Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу встановлено, що обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину не змінились та ризики не зменшилися, тому підстав для скасування запобіжного заходу не вбачається.
Отже, жоден з доводів апеляційної скарги не спростовує висновків слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Таким чином, ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. ст. 176, 177, 178, 194, 199 КПК України, є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді