Справа № 638/3102/26
Провадження № 2-о/638/158/26
Іменем України
19 лютого 2026 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Смирнов В.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник ОСОБА_1 через представника адвоката Доценко Наталію Валеріївну звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства зі заявою про встановлення факту належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , договору купівлі-продажу посвідченого Державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Колесник З.В. 20.09.1979 року р. №1243 та зареєстрованому в Ізюмському міському бюро технічної інвентаризації 09.01.1985 р. № 10764, книга 66.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали вважає, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Нормою п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
У судовому порядку підлягають встановленню факти: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий та судовий.
Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 213/3417/23 зазначив, що суддя, приймаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Отож судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
ОСОБА_1 у своїй заяві вказує, що рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Романенко М.М. №82145610 від 02.12.2025 року Заявнику було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з підстав виявлення розбіжностей в ПІБ Заявника, а саме у Договорі купівлі-продажу посвідченого Державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Колесник З.В. 20.09.1979 року р. №1243, та у відомостях отриманих від виконавчого комітету Ізюмської міської ради щодо підтвердження реєстрації права власності до 01.01.2013 року ПІБ власника зазначене ОСОБА_2 , в той же час в поданій заяві для проведення державної реєстрації права власності відповідно до паспорта громадянина України серія та номер: НОМЕР_2 виданого Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області, дата видачі 02.09.1999 року зазначене прізвище ОСОБА_1 , що унеможливлює встановлення факту належності нерухомого майна заявленому власнику. Також в договорі купівлі-продажу посвідченого Державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Колесник З.В. 20.09.1979 року р. №1243 адреса житлового будинку зазначена АДРЕСА_1 , в той же час в поданій заяві адреса зазначена АДРЕСА_1 .
Як визначено статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як визначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Також Верховним Судом у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18 зазначено, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв'язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб'єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв'язку з відсутністю у нього відповідного документа.
У даному випадку правовстановлюючий документ на житловий будинок у заявниці не втрачений, натомість у договорі купівлі-продажу існують розбіжності, що унеможливлює встановити факт належності нерухомого майна заявниці.
Саме через наявність розбіжностей у договорі купівлі-продажу заявниці відмовлено у державній реєстрації її права власності на будинок. Отже державою не визнається факт набуття заявницею права власності на нерухоме майно, тому вона має звернутися до суду з позовом про визнання за нею цього права.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
З огляду на викладене, факт, який просить заявник встановити суд, не може встановлюватись в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством передбачено інший порядок його встановлення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи викладене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити.
Водночас суд роз'яснює заявниці, що вона вправі звернутися до суду з позовом про визнання право власності або оскаржити відмову державного реєстратора про відмову внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А.Смирнов