19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 380/7998/24
касаційне провадження № К/990/24961/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (головуючий суддя - Грень Н.М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Матковська З.М.; судді - Гінда О.М., Ніколін В.В.)
у справі № 380/7998/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс»
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оазіс» (далі - ТОВ «Оазіс»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 березня 2024 року № 9607/13-01-07-05 та від 08 березня 2024 року № 9606/13-01-07-05.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2024 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «СУНЕЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА КМД».
Верховний Суд ухвалою від 28 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.
07 листопада 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з'ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оазіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2023 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2023 року, за результатами якої складено акт від 20 лютого 2024 року № 5921/13-01-07-05/30878290.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання підрядних та будівельно-монтажних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «СУНЕЛ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА КМД» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій, що мотивовано: недостатністю в Товариства з обмеженою відповідальністю «СУНЕЛ» трудових і виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задекларованих операцій, та віднесенням його до ризикових платників податків; ненаданням ТОВ «Оазіс» під час здійснення контрольного заходу повного пакета документів за наслідками взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА КМД».
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 08 березня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 9606/13-01-07-05, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1430424,00 грн за основним платежем та 357606,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 9607/13-01-07-05, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4524752,00 грн за основним платежем та 1131188,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат і податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат, а саме: актів виконаних робіт та послуг; актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2; податкових накладних; платіжних інструкцій; прибуткових накладних; рахунків; регістрів бухгалтерського обліку; оборотно-сальдових відомостей за статтями витрат рахунку 231 «Основне виробництво» та рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «Оазіс» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Доводи відповідача про недостатність у Товариства з обмеженою відповідальністю «СУНЕЛ» трудових та виробничих ресурсів цілком об'єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів і дослідження первинних документів. Те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СУНЕЛ» віднесено до ризикових платників податків, також правильно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки вказане рішення ухвалено після укладення договорів підряду з позивачем, а саме 16 лютого 2022 року. Більш того, слід враховувати, що платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність стосується кожного окремого платника і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
За наведених обставин висновок судів попередніх інстанцій про необ'єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем даних податкового обліку за розглядуваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова