19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 520/12383/24
адміністративне провадження № К/990/25741/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року (судді: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення -
установив:
Приватне акціонерне товариство "Харківський плитковий завод" (далі - ПрАТ "Харківський плитковий завод", позивач) звернулося до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі -ПМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.02.2024 №11535000402.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПрАТ "Харківський плитковий завод" задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ПМУ ДПС по роботі з ВПП від 23.02.2024 №11535000402 в частині визначення суми штрафу у розмірі 398446,26 грн, у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, вважаючи, що вона прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нову, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що констатуючи за результатами поведеної податкової перевірки порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН податковий орган використовував АС «Єдиний реєстр податкових накладних» та АС «Податковий блок». Позивачем не було надано заперечень чи додаткових документів, які стосуються висновків акту камеральної перевірки до контролюючого органу. Натомість, такі матеріали були надані лише до суду разом з позовною заявою. Вважає, що за таких обставин наявні підстави для скасування Постанови Другого апеляційного адміністративного суду і ухвалення нового рішення, оскільки судом ухвалено рішення без урахування вимог, передбачених п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення - ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Окремо наголошує, що в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.02.2024 №11535000402 ПМУ ДПС по роботі з ВПП було надано повну інформацію щодо розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних з квитанціями, так як і викопіювання з кабінету платника податків, проте вони не були враховані податковим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПМУ ДПС по роботі з ВПП проведено камеральну перевірку дотриманням ПрАТ "Харківський плитковий завод" граничних термінів реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10.01.2024 № 10/35-00-04-02-14/00293628, яким зафіксовано несвоєчасну реєстрацію ПрАТ "Харківський плитковий завод" податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ - 8643793,33 грн, складених у періоді з 01.03.2022 по 30.09.2023 та несвоєчасно зареєстрованих в листопаді 2022 року, січні, лютому, травні, листопаді 2023 року, чим порушено п. 201-10 ст. 201 ПК України.
25 лютого 2024 року за наслідками такої перевірки ПМУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення №11535000402.
Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковим органом нараховано штрафні санкції за ставками: 10%, 30%, 40% від суми ПДВ в залежності від кількості днів порушення строків реєстрації податкових накладних, складених у період з 01.03.2022 року по 30.09.2023 року та несвоєчасно зареєстрованих в листопаді 2022 року, січні, лютому, травні, листопаді 2023 року
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач спочатку оскаржив його в адміністративному порядку.
Проте, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 01.05.2024 №12647/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 23.02.2024 №11535000402, - без змін.
Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної. Отже, розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом №2876-IX), є неможливим. Відтак зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не закінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року). Відтак, оскільки ПрАТ "Харківський плитковий завод" порушило терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків корегувань в ЄРПН, підстави до скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, - відсутні.
Суд апеляційної інстанції в цілому погодився із такою позицією суду першої інстанції, однак дійшов висновку про необхідність часткового скасування податкового повідомлення-рішення, з огляду на помилкове застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 3057155,47 грн, оскільки розрахунки застосування штрафних санкцій, надані контролюючим органом, не відповідають обставинам справи. При цьому вказав, що часткове скасування податкового повідомлення-рішення зі зміною ставки штрафу в межах однієї об'єктивної сторони, суб'єкта та об'єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Пункт 201.10 статті 201 ПК України також установлює граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, серед іншого:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Указаним пунктом також визначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом
Зважаючи на викладене, положення ПК України закріплюють обов'язок платників податку на додану вартість забезпечувати своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зі свого боку, пункт 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлює, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім окремо визначених видів податкових накладних) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» ПК України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.
Так, відповідно п. 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:
-для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця,-до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
-для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця,-до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
-для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача-платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику,-протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Згідно п.90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:
-2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
-5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
-10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
-15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
-25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів".
Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у п.89, 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» ПК України умов.
Поряд із цим, слід враховувати, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи №200/4768/23 сформував висновок, яким утвердив неможливість застосування положення пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України на правовідносини, що мали місце до набрання ними чинності.
У даному випадку, питання правомірності застосування до платників податків штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних протягом дії воєнного стану, так само як і можливість поширення на спірні правовідносини положень пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України не входять до предмету касаційного перегляду, адже рішення суддів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржуються.
Фактично єдиною підставою оскарження відповідачем постанови суду апеляційної інстанції є незгода із наведеним у ній розрахунком штрафних санкцій, які мали бути застосовані до ПрАТ "Харківський плитковий завод" у результаті виявлених порушень пункту 201-10 статті 201 ПК України.
Так, ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку штрафної санкції до спірного податкового повідомлення-рішення від 23.02.2024 №11535000402, податковим органом застосовані за несвоєчасну реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних:
- від 31.03.2022, які зареєстровані 04.01.2023: №42, №45, №44, №47, №43, №46 (кількість днів порушення/пропуску строку - 174), штраф у розмірі - 40%;
- від 02.03.2022, яка зареєстрована 26.01.2023: №7 (кількість днів порушення/пропуску строку 196) штраф у розмірі - 40%;
- від 02.03.2022, яка зареєстрована 28.02.2023: №6 (кількість днів порушення/пропуску строку 229) штраф у розмірі - 40%;
- від 01.03.2022, яка зареєстрована 28.02.2023: №2 (кількість днів порушення/пропуску строку 229) штраф у розмірі - 40%;
- від 01.03.2022, які зареєстровані 15.11.2022: №4, №3 (кількість днів порушення/пропуску строку 124) штраф у розмірі - 40%;
- від 30.04.2022, які зареєстровані 04.01.2023: №119, №121, №120, №118 (кількість днів порушення/пропуску строку 174) штраф у розмірі - 40%;
- від 30.11.2022, зареєстрована 30.01.2023: №739 (кількість днів порушення/пропуску строку 46), штраф у розмірі - 30%;
- від 11.09.2023, зареєстрована 28.11.2023: №2307 (кількість днів порушення/пропуску строку 54) штраф у розмірі - 10%.
Разом з цим, позивач надав належні та допустимі докази того, що розрахунки коригування до податкових накладних: від 31.03.2022 №42, №45, №44, №47, №43, №46 були отримані позивачем 01.12.2022; від 02.03.2022 №7, №6, від 01.03.2022 №2, №4, №3 були отримані позивачем 24.10.2022; від 30.04.2022 №119, №121, №120, №118 були отримані позивачем 15.12.2022; від 30.11.2022 №739 була отримана позивачем 27.12.2022, від 11.09.2023 №2307 була отримана позивачем 28.11.2022.
Отже, з урахуванням наведених вище приписів ст. 201.10 ПК України стосовно реєстрації розрахунків коригувань до податкової накладної у п'ятнадцяти денний строк з дати їх отримання, позивач мав обов'язок зареєструвати спірні розрахунки коригувань у такі строки: отримані 01.12.2022 до 15.12.2022; отримані 24.10.2022 до 07.11.2022; отримані 15.12.2022 до 30.12.2022; отриману 27.12.2022 до 10.01.2023; отриману 28.11.2022 до 15.12.2023.
Відповідно, розрахунки коригування від 31.03.2022 №42, №45, №44, №47, №43, №46 були зареєстровані позивачем 04.01.2023, тобто з порушенням строків реєстрації на 20 днів; розрахунок коригування від 02.03.2022 №7 був зареєстрований позивачем 26.01.2023, тобто з порушенням строків реєстрації на 80 днів; розрахунки коригування від 02.03.2022 №6 та від 01.03.2022 №2 були зареєстровані позивачем 04.01.2023, тобто з порушенням строків реєстрації на 113 днів; розрахунки коригування від 01.03.2022 №4, №3 були зареєстровані позивачем 15.11.2022, тобто з порушенням строків реєстрації на 8 днів; розрахунки коригування від 30.04.2022 №119, №121, №120, №118 були зареєстровані позивачем 04.01.2023, тобто з порушенням строків реєстрації на 6 днів; розрахунок коригування від 30.11.2022 №739 був зареєстрований позивачем 30.01.2023, тобто з порушенням строків реєстрації на 20 днів; розрахунок коригування від 11.09.2023 №2307 був зареєстрований позивачем 28.11.2023, тобто в межах строків, визначених п. 89, 90 Перехідних Положень ПК України.
За таких обставин, за висновком суду апеляційної інстанції, податковий орган мав застосувати до позивача штрафну санкцію у розмірі 3057155,47 грн, а не 3455601,73 грн, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення №11535000402 від 23.02.2024 в частині застосування штрафу у розмірі 398446,26 грн.
При цьому, аналізуючи правомірність застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції не врахував, що право на визначення розміру штрафних санкцій належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов'язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Відтак, саме податковий орган, здійснюючи перевірку, встановлює фактичні обставини, складає акт перевірки, визначає склад податкового правопорушення та застосовує конкретний вид і розмір фінансової санкції у відповідності до норм ПК України.
Зміна правової кваліфікації податкового порушення судом фактично означає зміну правової підстави податкового повідомлення-рішення, що є втручанням у дискрецію податкового органу. Натомість, у таких справах адміністративний суд здійснює виключно контроль законності рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 2 КАС України, перевіряючи, чи прийняте воно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.
Отже, суд в межах своїх повноважень може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних грошових зобов'язань та штрафних санкцій, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно обчислювати розмір таких штрафних санкцій.
Верховний Суд зауважує, що у випадку встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам законодавства суду слід було запропонувати відповідачу здійснити розрахунок суми штрафних санкцій, з урахування обставин встановлених в ході судового розгляду справи. У разі ж якщо суб'єкт владних повноважень не виконав процесуального обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, тим самим позбавивши суд можливості виокремити (ідентифікувати) протиправно донараховані суми податкових зобов'язань, у суду були б об'єктивні п ідстави для визнання такого рішення протиправним в цілому.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями змінювати правову кваліфікацію податкового правопорушення та визначати інший розмір фінансової санкції замість контролюючого органу. У разі встановлення помилковості застосованої норми права податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а питання застосування належної норми може бути вирішене контролюючим органом у порядку, визначеному законом.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №826/13633/17.
Проте вирішуючи спір в означеній частині суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував та перебрав на себе повноваження податкового органу щодо визначення відсоткової ставки штрафних санкцій.
Верховний Суд, враховуючи доводи сторін з цього приводу, не може залишити це поза увагою.
Посилання в цьому аспекті на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21, від 23.09.2024 у справі №520/10963/21, за якою часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об'єктивної сторони, суб'єкта та об'єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження
контролюючого органу або перебирання на себе його функцій, суд касаційної інстанції вважає нерелевантними, адже предметом оскарження у цих справах були податкові повідомлення-рішення з питань своєчасності сплати узгоджених сум грошових зобов'язань протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України. В той час як предметом розгляду цієї справи є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних у порядку та розмірах, визначених статтями 124, 201 ПК України.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
З огляду на наведене Верховний Суд не може визнати законним і обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції, оскільки таке ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом (частина четверта статті 353 КАС України).
З огляду наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року ухвалена з порушенням норм процесуального права, а відтак, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська