Справа № 461/1759/25
Провадження № 2/461/1822/26
про відмову у прийнятті зустрічного позову
19.02.2026 Галицький районний суд м. Львова у складі: головуючої судді - Павлюк О. В., за участю секретаря судового засідання - Гнаткович В. С., представника відповідача - Луня Б. М., розглянувши у судовому засіданні клопотання представника Відповідачки про прийняття зустрічної позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У провадженні судді Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В. перебуває вказана цивільна справа.
Ухвалою від 03.04.2025 суд відкрив провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін, встановивши сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 16.05.2025 суд за клопотанням представника Відповідачки призначив розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням/викликом сторін.
17.02.2026 представник Відповідачки - адвокат Луньо Б. М. скерував до суду зустрічну позовну заяву, у якій просив зобов'язати ТОВ «ФК «Сонаті» здійснити по Кредитному договору № Z06.00206.003958910 від 21.05.2018, укладеному між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 перерахунок платежів, а саме зарахування плати за обслуговування кредиту на погашення інших платежів, виходячи при цьому із фактичної суми отриманого кредиту відповідно до Заяви про видачу готівки 1526908063477_200-1883373499 від 21.05.2018 у 66'935,79 грн.
Представник відповідачки - адвокат Луньо Б. М. у судовому засіданні підтримав клопотання про прийняття зустрічної позовної заяви для спільного розгляду з первісним позовом.
Інші учасники, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що, на думку суду, не перешкоджає розгляду питання про прийняття/неприйняття зустрічної позовної заяви.
Суд, заслухавши представника відповідачки, оглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7, 11 до Конвенції (далі Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини, так у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За змістом вищезазначеної норми процесуального права, умовою прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 522/9011/19 зазначено, що згідно з ч.2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
У цьому випадку, суд не вважає за доцільне розглядати вказану зустрічну позовну заяву в одному провадженні з первісним позовом, оскільки спільний їх розгляд істотно розширить предмет доказування та збільшить обсяг доказового матеріалу, ускладнить вирішення спору та затягне розгляд справи, а вимоги за зустрічним позовом повністю можуть бути розглянуті окремо.
Крім того, суд наголошує, що вирішення питання про прийняття у провадження зустрічного позову є правом суду, а відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє права заявника звернутись до суду зі зазначеним позовом в загальному порядку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про прийняття зустрічної позовної заяви, та її повернення заявнику, що не позбавляє відповідачку права пред'явити позов у загальному порядку.
Керуючись ст.193, 194, 258-260, 353 ЦПК України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника Відповідачки про прийняття зустрічної позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
2. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» про захист прав споживачів - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення). Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 19.02.2026.
Суддя Ольга ПАВЛЮК