19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 240/22402/24
адміністративне провадження № К/990/28864/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Шуваловою Т.О.), та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів Драчук Т.О., та Смілянця Е.С.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Управління, відповідач, скаржник), в якій просив:
- визнати неправомірними дії Управління щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті з 01 січня 2021 року, призначеної йому пенсії в повному обсязі;
- зобов'язати Управління провести перерахунок з 01 січня 2021 року та виплачувати призначену пенсію з урахуванням складових, встановлених довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №ХЗ63932 від 30 вересня 2024 року, направленою на адресу відповідача на виконання рішення Міністра оборони України від 17 січня 2023 року №1428/з щодо видачі довідок про грошове забезпечення станом на 01 січня 2021 року для перерахунку пенсії, враховуючи рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі №380/19324/23 та рішення Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у зразковій справі №440/6017/21.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, є протиправною, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право позивача на отримання пенсії у належному розмірі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року, позов задоволено частково.
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 вересня 2024 року №ХЗ63932 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними станом на 01 січня 2021 року;
- зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року відповідно до статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 вересня 2024 року №ХЗ63932 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи, що позивач має право на перерахунок на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01 січня 2021 року від 30 вересня 2024 року №ХЗ63932, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 тому у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до положень Порядку №3-1, у зв'язку з чим відмова у здійсненні такого перерахунку не може бути визнана правомірною.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 51, 55 Закону №2262-XII, порушили положення статей 122, 123 КАС України, оскільки не врахували, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду.
8. Крім того суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
9. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, у якому зазначено, що норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
10. Разом з тим, у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
11. Посилаючись на вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду Управління вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє право на здійснення перерахунку та виплату пенсії з 01 лютого 2021 року, оскільки позовні вимоги, заявлені поза шестимісячним строком, підлягали залишенню без розгляду.
12. Верховний Суд в ухвалі від 08 вересня 2025 року про відкриття касаційного провадження визнав вищезазначені доводи обґрунтованими та прийнятними для здійснення касаційного перегляду.
13. У касаційній скарзі Управління просить Верховний Суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким частину позовних вимог, заявлених поза шестимісячним строком, залишити без розгляду.
14. Узагальнюючи викладене, Верховний Суд зазначає, що касаційний перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року здійснюється лише в межах доводів Управління щодо пропуску позивачем процесуального строку, передбаченого положеннями статті 122 КАС України, а також необхідності застосування процесуальних наслідків, передбачених положеннями статті 123 КАС України.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
15. Касаційна скарга надійшла до Суду 07 липня 2025 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано адміністративну справу №240/22402/24 та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
17. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 08 вересня 2025 року надійшла в електронний кабінет Управлінню 09 вересня 2025 року о 22:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
18. Копію ухвали вручено ОСОБА_1 17 вересня 2025 року за його поштовою адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 0610279002124.
19. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 17 лютого 2026 року.
20. При розгляді цієї справи в касаційному порядку заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року до набрання законної сили судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги Управління, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року.
Позиція інших учасників справ
21. Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
22. Суди першої і апеляційної інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII.
23. ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку від 30 вересня 2024 року №ХЗ 63932 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2021 року та направлено до Управління.
24. Згідно з цією довідкою розмір грошового забезпечення позивача складає 17 196,60 грн, у т.ч. посадовий оклад - 4200,00 грн, оклад за військове звання (ст. прапорщик) - 1 320,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 2484,00 грн, надбавка за особливості проходження військової служби (65%) - 5202,60 грн, премія (95%) - 3990,00 грн.
25. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки.
26. Листом Управління повідомило позивача про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії.
27. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, позивач звернувся з цим позовом.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
31. Крім того положення статті 2 та частини четвертої статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
32. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
33. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
34. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
36. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
37. Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
38. Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
39. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
40. Ця норма є об'єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції України її статусу як соціальної та правової держави.
41. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
42. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
43. Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
44. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон №2262-XII.
45. Відповідно до статті 51 Закону №2262-XII при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
46. Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
47. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
48. Статтею 55 Закону №2262-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
49. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
50. Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбачених цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
51. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили із наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік, з 01 лютого 2021 року, оскільки обмеження будь-яким строком права на перерахунок пенсії, відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-XII, є неприпустимим, якщо перерахунок не було здійснено своєчасно з вини відповідного державного органу.
52. Звертаючись з касаційною скаргою Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє право на здійснення перерахунку та виплату пенсії з 01 лютого 2021 року, оскільки позовні вимоги, заявлені поза шестимісячним строком, передбаченим статтею 122 КАС України, підлягали залишенню без розгляду.
53. Отже, предметом касаційного перегляду є перевірка дотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, та необхідності застосування процесуальних наслідків, передбачених статтею 123 КАС України, у зв'язку з заявленням позовних вимог за період до 28 листопада 2024 року.
54. Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та необхідності застосування процесуальних наслідків, передбачених статтями 122, 123 КАС України, колегія суддів насамперед виходить із правової природи спірних правовідносин та моменту виникнення у відповідача обов'язку здійснити перерахунок пенсії.
55. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для виникнення у відповідача обов'язку здійснити перерахунок пенсії стало зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2021 року, що є обставиною, яка тягне за собою зміну розміру грошового забезпечення та, як наслідок, необхідність перерахунку призначеної пенсії.
56. Такий перерахунок не поставлений у залежність від звернення пенсіонера та має бути здійснений органами Пенсійного фонду України у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави (зростання розміру прожиткового мінімуму).
57. При цьому видача уповноваженим державним органом довідки про розмір грошового забезпечення у цій категорії справ не створює нового права на перерахунок пенсії, а є лише документальним підтвердженням складових грошового забезпечення, які повинні бути враховані органом Пенсійного фонду України під час реалізації вже існуючого обов'язку з перерахунку пенсії, що виник у силу закону з моменту підвищення прожиткового мінімуму.
58. Отримання позивачем зазначеної довідки було зумовлене невиконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії, у зв'язку з чим позивач був вимушений вчиняти додаткові дії, спрямовані на підтвердження складових грошового забезпечення у належному розмірі та захист свого порушеного права.
59. Отже, право позивача на підвищення пенсії виникло з 01 січня 2021 року безпосередньо в силу закону, а невиконання відповідачем обов'язку з перерахунку пенсії з цього моменту свідчить про триваючу протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
60. За змістом частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження будь-яким строком.
61. Зазначена норма є спеціальною щодо загальних процесуальних правил, установлених статтями 122 та 123 КАС України, та спрямована на забезпечення ефективного захисту права особи на належне пенсійне забезпечення у випадках, коли держава або її органи не виконали покладений на них обов'язок щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії у зв'язку зі зростанням розміру прожиткового мінімуму.
62. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у зразковій справі № 380/19324/23, у якій зазначено, що перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або органів, уповноважених видавати довідки про розмір грошового забезпечення, здійснюється без обмеження строком, а застосування процесуальних строків звернення до суду у таких спорах є неприйнятним.
63. При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій справі чітко розмежувала:
спори щодо призначення або обчислення пенсії, у яких підлягають застосуванню загальні процесуальні строки, та
спори щодо невиконання державою обов'язку з перерахунку пенсії, коли право особи вже існує, але не реалізоване з вини суб'єкта владних повноважень.
64. У справах останньої категорії звернення особи до суду є способом відновлення порушеного триваючого права, а не оскарженням разового управлінського рішення, що виключає можливість застосування шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
65. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що застосування процесуальних строків звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема внаслідок збільшення прожиткового мінімуму, суперечило б прямій нормі частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII.
66. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів також зазначає, що у цій справі відсутні підстави для застосування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а та у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, оскільки вони стосуються інших фактичних обставин.
67. Зокрема, у справі № 240/12017/19 предметом судового розгляду було оскарження відмови органу Пенсійного фонду у проведенні перерахунку пенсії за минулий період (2014 рік) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, при цьому Верховний Суд виходив із того, що перерахунок пенсії у межах солідарної пенсійної системи здійснюється за заявою особи, а позивач, отримуючи пенсію у відповідному розмірі протягом тривалого часу, повинен був знати про складові та розмір своєї пенсії, що зумовило застосування загального шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
68. Крім того, у справі № 510/1286/16-а, на яку також посилається скаржник, спір виник з приводу обчислення та перерахунку пенсії державного службовця, призначеної відповідно до Закону України № 3723-XII та Закону № 1788-XII, у зв'язку з неврахуванням окремих складових заробітної плати, які не були включені до розрахунку пенсії при її первинному призначенні. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у зазначених правовідносинах пенсійні виплати здійснювалися в межах солідарної пенсійної системи, а спірні суми не були нараховані пенсійним органом, оскільки їх урахування залежало від активних дій самого пенсіонера, зокрема подання додаткових документів, що підтверджують відповідні складові заробітної плати.
69. Натомість у справі, що розглядається, спірні правовідносини регулюються Законом № 2262-XII, який містить спеціальне правове регулювання, зокрема частину третю статті 51, що прямо передбачає у випадку зміни складових грошового забезпечення, зокрема у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму, обов'язок держави здійснити перерахунок пенсії з моменту виникнення відповідних законодавчих підстав незалежно від звернення пенсіонера. Такий обов'язок має імперативний характер і, у разі його невиконання з вини органів Пенсійного фонду України, виключає можливість обмеження реалізації права на перерахунок пенсії процесуальними строками звернення до суду.
70. Верховний Суд зазначає, що правові висновки щодо обмеження строку звернення до суду, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, у яких право на перерахунок пенсії не виникало безумовно у силу закону, а залежало від оцінки нових доказів або активних дій особи (зокрема, підтвердження стажу чи нових складових грошового забезпечення, які раніше не були враховані пенсійним органом). Натомість у справі, що розглядається, право на перерахунок пенсії виникло автоматично з моменту зміни законодавчо встановленого нормативу (прожиткового мінімуму) та покладало на відповідача обов'язок здійснити відповідний перерахунок незалежно від звернення особи, що виключає застосування суб'єктивного критерію "особа дізналася про порушення права" як підстави для початку перебігу процесуального строку.
71. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України, та правомірно зобов'язали відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з 01 лютого 2021 року. Доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
72. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
75. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа