19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 420/4051/24
адміністративне провадження № К/990/39514/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/4051/24
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Кепітал» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя: О. Я Бойко) від 17 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Л. П. Шеметенко, Ю. М. Градовський, І. О. Турецька) від 05 вересня 2024 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ Кепітал» (далі - ТОВ «СТ Кепітал», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2023 року № 25868/15-32-07-05, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації № 9178886461 від 20 липня 2023 року за червень 2023 року на 4 733 032,75 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прийняв спірне рішення на підставі зроблених в акті перевірки помилкових висновків щодо оцінки господарських операцій між позивачем та його контрагентами, керуючись припущеннями про те, що у зазначених юридичних осіб начебто відсутні взаємовідносини з субпідрядниками, не було подано звітність про здійснення виплати таким субпідрядникам, відсутні документи/звітність на придбання товарів та послуг. На думку позивача, він як платник податків, не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
5. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 16 листопада 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
7. Через систему «Електронний суд» 19 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі, у якому відповідач вказує про те, що відзив на касаційну скаргу не містить належного спростування порушень процесуальних і матеріальних норм, допущених судами попередніх інстанцій, та відображає лише особисту позицію позивача.
8. 10 лютого 2025 року до Суду надійшла заява про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення, в прохальній частині якого скаржник просить зупинити дію постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року по справі № 420/4051/24.
9. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є суб'єктом господарської діяльності, перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області, взятий на податковий облік 04 квітня 2018 року. Основний вид діяльності - будівництво.
12. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200, підпунктів 69.2, 69.9, 69.11 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України, направлень від 16 серпня 2023 року № 12396/15-32-07-05 та № 12395/15-32-07-05, виданих ГУ ДПС в Одеській області, та наказу ГУ ДПС в Одеській області № 6417-п від 15 серпня 2023 року та № 6749-п від 25 серпня 2023 року, відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за період червень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (податкова декларація з ПДВ № 9178886461 від 20 липня 2023 року), за наслідками якої складено акт № 24110/15-32-07-05/42044265 від 05 вересня 2023 року, в якому зафіксовано порушення податкового законодавства: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що означає завищення суми від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2023 року на 4 733 032,75 грн.
13. ТОВ «СТ Кепітал» не погодилось з висновками акту перевірки, у зв'язку з чим, позивачем подані заперечення на цей акт від 25 вересня 2023 року.
14. За результатами розгляду вказаних заперечень на акт перевірки, ГУДПС в Одеській області складено відповідь на заперечення від 05 жовтня 2023 року № 13520/КПР/15-32-07-05-06, в якій визначено, що висновки акту перевірки від 05 вересня 2023 року № 24110/15-32-07-05/42044265 по суті порушень залишаються без змін.
15. На підставі акту перевірки від 05 вересня 2023 року № 24110/15-32-07-05/42044265 та відповіді від 05 жовтня 2023 року № 13520/КПР/15-32-07-05-06 за результатами розгляду заперечень, ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2023 року № 25868/15-32-07-05, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації № 9178886461 від 20 липня 2023 року за червень 2023 року на 4 733 032,75 грн (тобто знято з картки обліку суму ПДВ 4 733 032,75 грн).
16. Відповідач в акті перевірки зазначив, що під час перевірки використовувалися дані інформаційно-аналітичних систем державної податкової служби: ПС Податковий блок, Єдиний реєстр податкових накладних. Також в акті відповідач вказав, що виявив порушення податкового законодавства під час документального оформлення господарських операцій між позивачем та TOB Алюмгарант-Юг, ТОВ Альта-Систем, ТОВ Наяда-Сервіс, ТОВ «Керуюча Компанія Коїм», в результаті чого, від'ємне значення податку на додану вартість, сформоване TOB «СТ Кепітал» за наслідками реєстрації податкових накладних за операціями з вищенаведеним контрагентами, має бути зменшене на суму відповідних податкових накладних.
17. Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 10 жовтня 2023 року № 25868/15-32-07-05, позивач звернувся зі скаргою на зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.
18. Державна податкова служба України розглянула зазначену скаргу та рішенням про результати розгляду скарги від 27 грудня 2023 року скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 10 жовтня 2023 року № 25868/15-32-07-05 без змін.
19. Вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Алюмгарант-Юг», ТОВ «Альта-Систем», ТОВ «Наяда-Сервіс», ТОВ «Керуюча компанія «Коін», правомірність формування податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі первинних документів, оплати як першої події та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. При цьому, суди зазначили, що в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності фактичності надання послуг від контрагентів позивача за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача, фактично суперечать встановленим в ході перевірки обставинам щодо спірних операцій та дослідженнями відповідачем первинними документами щодо спірних операцій.
21. Апеляційний суд окремо відзначив, що акт перевірки містив встановлені обставини, які підтверджували правомірність формування податкового кредиту (оплата як перша подія, реєстрація ПН, відповідність номенклатури тощо), однак водночас контролюючий орган зробив протилежний висновок про порушення - без належного пояснення та доказової бази.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено:
пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу;
пункти 1 частини другої статті 353 КАС України, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
24. Оцінка судом двох інстанції первинних документів наданих до суду, на підставі яких було задекларовано витрати та податковий кредит, не відповідають нормам статті 71, 72, 77, 90 КАС України. Відповідно до цієї норми суд мав б встановити обставини щодо реального змісту господарських операцій між позивачем та контрагентами з огляду на обставини на які посилається відповідач при розгляді справи у судах попередніх інстанцій. З урахуванням обставин справи та документів наданих до суду сторонами по справі, ГУ ДПС в Одеській області вважає, що судом не у повній мірі досліджені усі докази у справі, чим порушено норми процесуального права.
25. У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, а саме пункту 1 частини 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанції норми матеріального права, а саме, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, статті 198 ПК України, частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах: від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 10 квітня 2020 року у справі № 816/4409/15, від 18 березня 2020 року у справі № 826/8114/15, від 04 липня 2022 року у справі № 816/4509/15, від 24 січня 2020 року у справі № 826/9234/14, від 20 травня 2021 року у справі № 826/16627/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 04 липня 2022 року у справі № 816/4509/15, від 25 вересня 2019 року у справі № 823/530/15, в яких касаційний суд досліджував наслідки господарських правовідносин платників податків з суб'єктами господарювання, які не мали ознак реального характеру, а також надавав оцінку факту відсутності у контрагентів достатніх трудових та інших ресурсів, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій.
26. Контролюючий орган наголошує, що поза увагою судів залишилися численні факти неможливості здійснення операцій підприємством-контрагентом та відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів, що необхідні для здійснення спірних господарських операцій
27. Окрім того, на переконання скаржника, суди допустили порушення норм процесуального права, передбачене пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано не розглянув подані ГУ ДПС в Одеській області додаткові пояснення від 04 березня 2024 року та клопотання від 11 березня 2024 року про повернення до стадії підготовчого провадження, які стосувалися встановлення обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, у додаткових поясненнях зазначалося, що в іншій адміністративній справі за позовом прокурора до ТОВ «СТ Кепітал» щодо припинення права на виконання будівельних робіт призначено судову будівельно-технічну експертизу з питань відповідності проєктної документації вимогам містобудівного законодавства. Незважаючи на це, суд першої інстанції після одного судового засідання закрив розгляд справи, не надавши належної процесуальної оцінки зазначеним доводам і клопотанням відповідача.
28. Надалі, скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин справи, шляхом відтворення частини акта перевірки, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС, виходить з такого.
30. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
31. За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
32. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
33. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
34. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
35. Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
36. Відповідно до вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
37. Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
38. Згідно абз першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
39. Відповідно до вимог абз. першим пункту 201.1, абз першим-третім пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
40. Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
41. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
42. Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
43. Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що дохід, витрати, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.
44. Реальність (фактичне вчинення) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належним чином первинними документами.
45. Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, якими відображено зміст операцій, порядок їх виконання, зміни майнового стану платника податків.
46. Так, як з'ясували суди попередніх інстанцій в періоді, який охоплювався податковою перевіркою, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ Алюмгарант-Юг (Код ЄДРПОУ 43826634). ТОВ Альта-Систем (Код ЄДРПОУ 39725863), ТОВ "Наяда-Сервіс (Код ЄДРПОУ 39776698), ТОВ Керуюча Компанія Коін (Код ЄДРПОУ 40276718), реальність господарських операцій за якими контролюючий орган не визнає.
47. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «СТ Кепітал» здійснює фінансово-господарську діяльність, пов'язану з будівництвом житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б, та для виконання відповідних робіт уклало:
договори підряду з:
ТОВ «Алюмгарант-Юг» (договори № 30/08-2022 від 30 серпня 2022 року та № 27/02-2023 від 27 лютого 2023 року) щодо розробки проекту, поставки та монтажу скляних огороджувальних конструкцій, а також алюмінієвих і металопластикових конструкцій;
ТОВ «Альта-Систем» (договір № 18.10.21 від 18 жовтня 2021 року) щодо виконання будівельних робіт на фасаді;
ТОВ «Наяда-Сервіс» (договір № 14/01/2020 від 14 січня 2020 року) щодо виконання будівельно-монтажних робіт;
а також договір поставки обладнання № 30-03/лф від 30 березня 2021 року з ТОВ «Керуюча Компанія «Коін», щодо поставити обладнання - ліфти виробництва компанії thyssenkrupp Elevator Manufacturing Spain S.L. (Mostoles-Madrid, Іспанія).
48. На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано до перевірки, до заперечень на акт перевірки та під час розгляду справи вказані договори, додатки до них із погодженням ціни робіт та графіків оплати, платіжні інструкції, дані бухгалтерського обліку, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, видаткові накладні, рахунки, ТТН, виписки банку, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, відповідну довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, оборотно-сальдові відомості, облікові регістри, витяги з реєстру платників ПДВ, виписка з ЄДРПОУ щодо контрагентів, а також інші первинні документи, які були досліджені контролюючим органом.
49. При цьому судами встановлено, що перевіркою не зафіксовано невідповідностей між сумами оплати, даними бухгалтерського обліку та відомостями податкових накладних, виписаних контрагентами. Разом з тим контролюючий орган, попри встановлені ним же обставини щодо руху коштів, наявності зареєстрованих податкових накладних і документального підтвердження операцій, дійшов протилежного висновку про порушення позивачем підпунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, що, як зазначили суди, свідчить про внутрішню суперечність мотивів акту перевірки та недостатність доведення порушення платником податку вимог закону.
50. Оцінюючи доводи контролюючого органу щодо кожного контрагента, колегія суддів зазначає наступне.
51. Щодо операцій позивача з ТОВ «Алюмгарант-Юг».
Контролюючий орган, обґрунтовуючи висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Алюмгарант-Юг», посилався, зокрема, на відсутність у цього контрагента достатньої кількості штатних працівників, які б могли забезпечити виконання робіт, передбачених укладеними договорами підряду, та TOB «Алюмгарант-Юг» не здійснювало розширення штатних співробітників.
Так, судами звернуто увагу, що у ході перевірки контролюючим органом були досліджені договори, укладені ТОВ «Алюмгарант-Юг» із фізичними особами за цивільно-правовими договорами. В цих договорах чітко визначено предмет зобов'язання, вид і характер робіт, а також конкретний об'єкт їх виконання - монтаж скляних огороджувальних конструкцій на об'єкті будівництва житлового будинку з об'єктами обслуговуючої інфраструктури за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б. Такий зміст договорів дозволяє однозначно ідентифікувати як суть зобов'язань субпідрядників, так і їх безпосередній зв'язок із виконанням договірних обов'язків ТОВ «Алюмгарант-Юг» перед позивачем. Вказані договори долучені до матеріалів справи. За цих обставин доводи контролюючого органу про те, що зміст цивільно-правових договорів, укладених ТОВ «Алюмгарант-Юг» із залученими виконавцями, не дає можливості встановити суть зобов'язання, характер та обсяг робіт, а також їх зв'язок із виконанням зобов'язань цього контрагента перед позивачем, судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнані необґрунтованими.
Крім того, судами встановлено, що в межах перевірки підтверджено отримання ТОВ «Алюмгарант-Юг» товарів і матеріалів, необхідних для виконання спірних робіт, зокрема складових частин алюмінієвих та скляних конструкцій. Ці обставини підтверджуються і наданими позивачем до матеріалів справи доказами, зокрема, договорами постачання, рахунків, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок і регістрів бухгалтерського обліку.
Суди також обґрунтовано врахували дані щодо правового статусу ТОВ «Алюмгарант-Юг», а саме його реєстрацію як суб'єкта господарювання та платника податку на додану вартість, наявність об'єктів оподаткування та здійснення господарської діяльності, що відповідає предмету укладених договорів.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз Єдиного реєстру податкових накладних, проведений самим контролюючим органом, підтверджує відповідність номенклатури товарів, робіт і послуг, задекларованих ТОВ «Алюмгарант-Юг» (виготовлення та монтаж скляних, металопластикових та алюмінієвих конструкцій), характеру робіт, виконаних цим контрагентом для позивача. Така відповідність узгоджується з іншими доказами у справі та не спростована відповідачем належними і допустимими доказами.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сама по собі відсутність розширення штату працівників у ТОВ «Алюмгарант-Юг», на яку посилається відповідач, не може вважатися достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, якщо встановлено залучення субпідрядників, наявність матеріальних ресурсів та належне документальне підтвердження виконання відповідних робіт.
Крім того, судами враховано, що до заперечень на акт перевірки позивачем було додатково подано сертифікати відповідності та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо скляних, алюмінієвих та металопластикових конструкцій, поставку та монтаж яких здійснювало ТОВ «Алюмгарант-Юг», листи погодження щодо допуску субпідрядників ТОВ «Алюмгарант-Юг» до будівельного майданчика.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що за даними податкової звітності ТОВ «Алюмгарант-Юг» підтверджено оплату послуг лише окремим виконавцям, а також про ненадання до перевірки актів приймання виконаних робіт, колегія суддів виходить з такого. Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Алюмгарант-Юг» укладено два договори підряду, виконання яких перебувало на різних стадіях. Станом на момент проведення перевірки акти виконаних робіт були підписані щодо договору від 27 лютого 2023 року № 27/02-2023, у зв'язку з чим і здійснено оплату послуг відповідних субпідрядників. Натомість за договором від 30 серпня 2022 року № 30/08-2022 роботи на момент перевірки не були прийняті, акти виконаних робіт не підписані, що об'єктивно зумовлювало відсутність відображення оплати послуг інших субпідрядників у податковій звітності на відповідну дату. Вказані обставини були доведені позивачем під час перевірки та у запереченнях на акт перевірки, однак контролюючим органом їм не надано жодної оцінки.
Натомість суд апеляційної інстанції, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, витребував додаткові докази, на виконання вимог відповідної ухвали якої позивачем подано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати і акт приймання виконаних будівельних робіт за договором від 30 серпня 2022 року № 30/08-2022, підписані ТОВ «Алюмгарант-Юг» та ТОВ «СТ Кепітал» у березні 2024 року, а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані ТОВ «Алюмгарант-Юг» та залученими субпідрядниками у лютому-березні 2024 року, що підтверджує завершення відповідного етапу робіт за договором від 30 серпня 2022 року та їх прийняття сторонами.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи відповідача щодо відсутності актів виконаних робіт та вибіркової оплати субпідрядників не спростовують реальності господарських операцій, а висновки податкового органу зроблені без урахування фактичного стану виконання робіт та без належної оцінки наданих платником податків пояснень і доказів, у зв'язку з чим не можуть вважатися обґрунтованими.
52. Щодо операцій з ТОВ «Альта-Систем».
Контролюючий орган, не визнаючи правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Альта-Систем», посилався, зокрема, на нібито відсутність у цього контрагента можливості виконувати спірні роботи, а також на закінчення строку дії дозволу на виконання будівельних робіт.
Як установлено судами, між позивачем та ТОВ «Альта-Систем» укладено договір підряду від 18 жовтня 2021 року, предметом якого було виконання фасадних робіт на об'єкті будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б. У ході перевірки контролюючим органом досліджено не лише цей договір, а й договори, укладені ТОВ «Альта-Систем» із безпосередніми виконавцями робіт (субпідрядниками), предмет яких повністю кореспондує предмету зобов'язань перед позивачем. При цьому будь-яких невідповідностей між умовами договорів субпідряду та основним договором підряду відповідачем не встановлено.
Суди також установили, що по операціях з ТОВ «Альта-Систем» перевіряючими досліджувалися довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні документи щодо оплати таких робіт, а також податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Будь-яких зауважень щодо оформлення чи змісту зазначених первинних документів контролюючим органом не наведено.
Навпаки, сукупність таких документів свідчить про фактичне виконання робіт на об'єкті будівництва та їх прийняття замовником.
Оцінюючи доводи відповідача щодо закінчення строку дії дозволу ТОВ «Альта-Систем» на виконання будівельних робіт, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх безпідставність. Як установлено, під час перевірки та до матеріалів справи були надані пояснення та документи, що підтверджують наявність у ТОВ «Альта-Систем» декларації відповідності матеріально-технічної бази та умов праці вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки щодо робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 м, монтаж, демонтаж, налагодження машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, колиски для підіймання працівників, зареєстрованої в органі Держпраці. Також до заперечень на акт перевірки позивачем надані протоколи засідання з перевірки знань з питань охорони праці, з питань пожежно-технічного мінімуму працівників, які були допущені до виконання робіт.
Контролюючий орган, з поміж іншого, обґрунтовуючи свої висновки, зазначав, що позивачем не підтверджено фактичне виконання спірних робіт, оскільки під час перевірки були надані лише акти виконаних робіт, підписані між ТОВ «СТ Капітал» та ТОВ «Альта-Систем», тоді як акти, підписані ТОВ «Альта-Систем» та безпосередніми виконавцями робіт, відсутні.
Водночас такі доводи не узгоджуються з установленими у справі обставинами та не враховують подані платником податків докази у їх сукупності. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, до заперечень на акт перевірки позивачем були надані акти виконаних робіт з оздоблення фасаду відповідного об'єкта будівництва, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, підписані між ТОВ «Альта-Систем» та залученими субпідрядниками, а також платіжні документи, що підтверджують оплату виконаних робіт безпосереднім виконавцям за укладеними цивільно-правовими договорами.
Крім того, матеріали справи містять договори підряду, укладені ТОВ «Альта-Систем» з фізичними особами-підприємцями, які виконували роботи з оздоблення фасаду, а також відомості щодо нарахування доходу та утримання податків за такими договорами, що свідчить про реальне залучення субпідрядників та відображення відповідних операцій у податковому й бухгалтерському обліку контрагента позивача.
За результатами оцінки наведених доказів у сукупності суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірні роботи фактично виконувалися, приймалися ТОВ «Альта-Систем» від субпідрядників та надалі приймалися позивачем як замовником будівництва. Отже, твердження контролюючого органу про непідтвердження фактичного виконання робіт ґрунтуються на вибірковій оцінці доказів та не спростовують встановлених судами обставин.
53. Щодо операцій з ТОВ «Наяда-Сервіс».
Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Наяда-Сервіс» укладено договір будівельного підряду від 14 січня 2020 року, на виконання якого контрагент здійснював будівельно-монтажні роботи на тому самому об'єкті будівництва. У межах перевірки контролюючим органом досліджені первинні документи, що підтверджують виконання та оплату таких робіт, зокрема про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 і акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, платіжні інструкції щодо оплати будівельних робіт та податкові накладні. Акт перевірки не містить зауважень щодо достовірності, повноти чи належності цих документів.
Крім того, судами враховано, що контролюючий орган сам встановив правовірність формування позивачем податкового кредиту за першою подією оплата робіт, встановлено відповідність даних податкових накладних даним платіжних інструкцій, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, актам приймання виконаних будівельних робіт, встановлено, що податкові накладні, складені ТОВ «Наяда-Сервіс» включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.
Також підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ «Наяда-Сервіс» є будівництво житлових і нежитлових будівель, товариство має штатних працівників, має основні засоби, а також за даними ЄРПН встановлено фактичний ланцюг здійснення робіт на користь позивача та субпідрядників ТОВ «Наяда-Сервіс»
Водночас відповідач, обґрунтовуючи свої висновки, посилався на здійснення ТОВ «Наяда-Сервіс» господарських операцій з так званими ризиковими контрагентами та, як наслідок, вважав, що податковий кредит, сформований позивачем за операціями з цим товариством, не може бути визнаний правомірним.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що самі по собі посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів контрагента платника податків, без встановлення та доведення конкретних порушень у взаємовідносинах між позивачем та його безпосереднім контрагентом, не є достатньою підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
При цьому, податковий орган не здійснював перевірки діяльності ТОВ «Наяда-Сервіс» та його контрагентів у межах, які б дозволили встановити фіктивність або безтоварність спірних операцій. Фактично доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Так, Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19, а також викладено в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/6909/17 та від 21 лютого 2020 року у справі № 815/253/16.
Суд вважає необхідним, також, зауважити, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, як це передбачено у частині другій статті 77 КАС України. Непідтвердження у ході судового розгляду належними доказами доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій платника надає таким доводам характеру припущень та не може слугувати підставою для визначення податкових донарахувань.
Судами також з'ясовано, що відповідач не заперечує, що на момент укладення та виконання спірних операцій як позивач, так і його контрагент ТОВ «Наяда-Сервіс» та контрагенти останнього були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, перебували на податковому обліку та мали статус платників податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.
Крім того, самим контролюючим органом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Наяда-Сервіс» є будівництво житлових і нежитлових будівель, товариство має штатних працівників та основні засоби, а за даними ЄРПН підтверджено фактичний ланцюг виконання робіт на користь позивача із залученням субпідрядників.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Наяда-Сервіс» є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
54. Щодо операцій з ТОВ «Керуюча Компанія «Коін».
Судами встановлено, що між ТОВ «СТ Кепітал» та ТОВ «Керуюча Компанія «Коін» був укладений договір поставки обладнання, умовами якого передбачено постачання ліфтового обладнання виробництва компанії thyssenkrupp Elevator Manufacturing Spain S.L. (Mostoles-Madrid, Іспанія) у кількості 3 одиниці на умовах DDP згідно Інкотермс в редакції 2010 року безпосередньо на об'єкт будівництва позивача. Вартість поставки включала не лише ціну обладнання, а й витрати, пов'язані з транспортування, упаковки, маркування та оформлення транспортних документів, що відповідає характеру та економічному змісту спірної операції. Пункт поставки - об'єкт Покупця: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1-Б.
У ході документальної перевірки та під час судового розгляду підтверджено факт реальної поставки обладнання, що засвідчено видатковими накладними, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), а також проведенням позивачем оплати вартості товару на підставі платіжних документів. Податковий кредит сформовано позивачем на підставі податкових накладних, складених постачальником та зареєстрованих в ЄРПН у відповідні податкові періоди. Вказані обставини самим контролюючим органом не заперечувалися та були підтверджені в акті перевірки.
Крім того, податковим органом у межах перевірки було досліджено ланцюг походження спірного товару, зокрема рух ліфтового обладнання від первісного постачальника до ТОВ «Керуюча Компанія «Коін», а згодом - до позивача, а також перевірено реєстрацію відповідних податкових накладних. За результатами такого дослідження відповідачем підтверджено походження товару та відсутність зауважень до первинних документів, складених як позивачем, так і його постачальником.
Водночас, формулюючи висновки про нібито непідтверджене походження товару, відповідач послався на факт реєстрації між ТОВ «Керуюча Компанія «Коін» та первісним постачальником (ТОВ «Крафт Ауфцюге Україна») розрахунків коригування кількісних і вартісних показників з кодом причини 104 «зміна номенклатури».
Однак, такі висновки податкового органу є безпідставними та суперечать встановленим в акті перевірки обставинам.
Як убачається з акту перевірки та встановлено судами, коригування стосувалися виключно уточнення кількісних показників номенклатури товару, без зміни його загальної кількості. Після внесення коригувань кількість поставленого обладнання залишилася незмінною та становила три одиниці ліфтів, що повністю відповідає умовам договору та фактичній поставці товару позивачу. Ці обставини були безпосередньо встановлені контролюючим органом у ході перевірки.
За таких умов висновки відповідача про непідтвердження походження товару виключно з огляду на наявність розрахунків коригування є внутрішньо суперечливими та не узгоджуються з іншими встановленими в акті перевірки фактичними даними, які, навпаки, підтверджують реальність господарської операції, рух товару та правомірність формування позивачем податкового кредиту.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позиції податкового органу щодо операцій з ТОВ «Керуюча Компанія «Коін», оскільки такі висновки не ґрунтуються на належній оцінці встановлених обставин та не спростовують реальності поставки обладнання.
55. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій за результатами дослідження і оцінки первинних документів дійшли правильного висновку, що позивач надав первинні документи, що містять всі необхідні реквізити не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже підтверджують факт реального виконання умов договорів, що надає право платнику податків на формування податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа та були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.
56. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними, ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача, фактично суперечать встановленим в ході перевірки обставинам щодо спірних операцій та дослідженнями відповідачем первинними документами щодо спірних операцій, а відтак і про наявність підстав до скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
57. Посилання скаржника на те, що в іншій адміністративній справі № 420/14419/21 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал" про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права на виконання будівельних робіт призначено судову будівельно-технічну експертизу щодо відповідності проєктної документації вимогам містобудівного законодавства, не стосується обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, а відтак не може вважатися таким, що має істотне значення для правильного вирішення податкового спору.
58. Разом з тим, як з'ясовано судом касаційної інстанції, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 420/14419/2, відмовлено у задоволенні позову.
59. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не надав процесуальної оцінки поданим додатковим поясненням і клопотанням, є необґрунтованими, оскільки зазначені заяви були розглянуті судом та вирішені шляхом постановлення протокольної ухвали, що відповідає вимогам процесуального закону та не свідчить про порушення норм КАС України. Водночас, обґрунтовуючи наведені доводи, відповідач не зазначає, які саме обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не були встановлені судами внаслідок незадоволення відповідного клопотання, а також не доводить, яким чином його задоволення могло б вплинути на висновки суду щодо спірних правовідносин.
60. За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, передбачене пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, є необґрунтованими, оскільки нерозгляд або незадоволення зазначених заяв не призвело до невстановлення істотних для справи обставин та не вплинуло на законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень.
61. Верховний Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор). Обґрунтовуючи свою позицію скаржником зроблено витяги абзаців з судових рішень у справах, у яких наведено оцінку того чи іншого аргументу контролюючого органу. Натомість, у розглядуваній справі суди попередніх інстанцій надали умотивовану оцінку усій сукупності обставин, оскільки надання оцінки кожному окремому аргументу сторони без урахування інших унеможливило б всебічний і об'єктивний розгляд справи.
62. Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано податковий облік, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.
63. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
64. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
65. Суд вказує на те, що обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.
66. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
67. Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 420/4051/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов