19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 520/20351/25
адміністративне провадження № К/990/1475/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Желтобрюх І. Л., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 520/20351/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2025 року № 6721697/20-30 форми «МПЗФ», прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області відносно ОСОБА_1 щодо нарахування мінімального податкового зобов'язання у сумі 120 728,20 грн;
- стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
22 серпня 2025 року представником відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області до суду надано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2025 року № 6721697/20-30 на суму 120 728,20 грн є скасоване (відкликане) рішенням від 14 серпня 2025 року № 4982/20-40-24-02-06.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №520/20351/25 закрито провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
26 серпня 2025 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив:
- ухвалити додаткове рішення у формі ухвали, яким вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернути судовий збір з бюджету;
- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- повернути з бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення - залишено без задоволення.
Заяву позивача про повернення судового збору - задоволено.
Зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області повернути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений ОСОБА_1 згідно квитанції № 4 від 28 липня 2025 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №520/20351/25 в частині відмови в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву представника позивача від 25 серпня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до інформації, наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Харківській області в підсистемі «Електронний суд» 29 січня 2026 року о 19:30 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 30 січня 2026 року до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто. Водночас скаржник вказує, що первинну касаційну скаргу було подано в межах строку на касаційне оскарження. Також він зауважує, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом. Скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо поновлення строків на касаційне оскарження під час реалізації права на повторне звернення до суду. На думку заявника, наведені обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник в межах строку встановленого Законом вже звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами. Однак ухвалами Верховного Суду від 18 листопада 2025 року, від 17 грудня 2025 року та від 29 грудня 2025 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Посилання на дослідження судової практики Верховного Суду, само по собі не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку, без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об'єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 520/20351/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. Л. Желтобрюх
М. М. Яковенко