Справа № 534/37/25 Номер провадження 22-ц/814/495/26Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
09 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»
на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 08 липня 2025 року, ухвалене в місті Горішні Плавні під головуванням судді Морозова В. Ю., дата складення повного рішення суду - 10 липня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Єристівський ГЗК»), у якому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» № 185-к від 09.12.2024 «Про звільнення», поновити її на посаді провідного інженера по роботі з підрядними організаціями Відділу по роботі з підрядними організаціями ТОВ «Єристівський ГЗК», стягнути з ТОВ «Єристівський ГЗК» на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2024 по дату ухвалення рішення у справі, а також стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 29.01.2014 по 09.12.2024 вона працювала в ТОВ «Єристівський ГЗК» і за цей період відповідач тричі безпідставно звільняв її з роботи.
Так, рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 27.05.2022 року у справі № 534/343/22, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, скасовано наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» № 97-к від 14.03.2022 та поновлено її на посаді провідного інженера відділу по роботі з підрядними організаціями.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 грудня 2023 року у справі № 534/86/23, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01.10.2024, визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення № 290-к від 19.12.2022 та поновлено її на посаді провідного інженера по роботі з підрядними організаціями Відділу по роботі з підрядними організаціями ТОВ «Єристівський ГЗК» з 20.12.2022.
З грудня 2023 року до 24.07.2024 відповідач щомісячно під розпис ознайомлював її з наказами про продовження простою, останній з яких було продовжено до 25.08.2024.
Протягом вересня-жовтня жодних повідомлень від відповідача не надходило, а тому 16.10.2024 вона направила на адресу відповідача заяву про надання їй копій усіх наказів та документів, які стосуються її трудової діяльності за період з 01.03.2024.
08.11.2024 у відповідь на звернення вона отримала лист з роздруківками розрахункових листів за березень-жовтень 2024 року, витяг з табелю обліку використання робочого часу за березень-вересень 2024 року. Також її було повідомлено, що вона повинна була з'явитися на роботу 26.08.2024 у зв'язку із закінченням простою. Проте у зв'язку з її неявкою було складено акт та припинено нарахування заробітної плати. Роботодавець вимагав в строк до 20.11.2024 з'явитися на підприємство для виконання трудових обов'язків та надати письмові пояснення причин неявки за період з 26.08.2024.
11.11.2024 вона з'явилася до відповідача та надала письмові пояснення, які були прийняті менеджером з персоналу ОСОБА_2 . 13.11.2024 вона по гостьовій перепустці з'явилася на підприємство та відмовилася змінювати свої пояснення, у зв'язку з чим відповідачем було складено акт про відмову від надання пояснень щодо відсутності на роботі.
У подальшому, 26.11.2024 вона телефонувала на підприємство з приводу допуску до роботи, проте її було повідомлено про те, що відносно неї вирішується питання про звільнення, а вже 06.12.2024 вона отримала повідомлення про необхідність з'явитися на підприємство 09.12.2024.
09.12.2024 наказом в.о. генерального директора ТОВ «Єристівський ГЗК» № 185-к «Про звільнення» звільнено її з посади провідної інженерки по роботі з підрядними організаціями відділу по роботі з підрядними організаціями з 09.12.2024 за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Вважає наказ про звільнення протиправним, оскільки допуску її до робочого місця не було з незалежних від неї причин через невиконання відповідачем своїх обов'язків як роботодавця, вона була відсутня на роботі з поважних причин, а тому її звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства та є незаконним.
Оскільки їй не нараховувалася заробітна плата за останні три місяці до дати звільнення, середньоденна заробітна плата обрахована нею за останні 2 місяці, за які заробітна плата була нарахована, тобто липень-серпень 2024 року складає 624,55 грн.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шкред А. О. про збільшення розміру позовних вимог залишено без задоволення та повернуто позивачу (а. с. 135).
На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX, який набув чинності від 25 квітня 2025 року, змінено найменування Комсомольського міського суду Полтавської області на Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області.
Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 08 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» № 185-к від 09.12.2024 «Про звільнення».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера по роботі з підрядними організаціями Відділу по роботі з підрядними організаціями ТОВ «Єристівський ГЗК».
Стягнуто з ТОВ «Єристівський ГЗК» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2024 по 08.07.2025 у розмірі 99 928 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження на її користь середньої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач була відсутня на роботі з поважних причин, а саме: через невиконання відповідачем своїх обов'язків, як роботодавця, не допуск позивача до роботи, а тому підстави для звільнення за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України були відсутні.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Єристівський ГЗК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що після закінчення простою 26.08.2025 та протягом вересня-жовтня 2024 року позивач на роботу не виходила, відомостей чи документів про поважність причин її відсутності не надала. На письмову вимогу від 08.11.2024 на роботу також не з'явилася, про що було складено доповідну записку про відсутність позивача на робочому місці 11.11.2024, 12.11.2024 та 13.11.2024, на підставі якої видано наказ № 1996-ОД від 13.11.2024 про визнання відсутності на роботі позивача прогулом без поважних причин. Оскільки в подальшому позивач на роботу також не виходила, відповідач вважає днями прогулу без поважних причин не тільки 11-13.11.2024, а й наступні робочі дні до дня звільнення ОСОБА_1 .
Вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено фактичні причини відсутності позивача на роботі 11-13.11.2024 та в наступні робочі дні до дня звільнення, а також які саме обов'язки роботодавця не було виконано відповідачем і в чому саме вони полягають, дата, коли ці обов'язки повинні бути виконані і яким чином не виконання цих обов'язків пов'язано з відсутністю позивача на роботі, факти не допуску позивача до роботи, які саме засоби праці необхідні позивачу для виконання своїх посадових обов'язків і дату, з якої відповідач не забезпечив її такими засобами, дати фактичного звернення позивача до Бюро перепусток ТОВ «Єристівський ГЗК» для отримання перепустки та чи були такі звернення взагалі.
На думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені позивачем, визнавши наявність порушення ТОВ «Єристівський ГЗК» наступних обов'язків роботодавця, передбачених статтею 29 КЗпП України: фактичного допуску позивача до роботи, визначення їй робочого місця, забезпечення засобами праці, а також щодо видачі пропуску для проходу на територію підприємства.
Зазначає, що робоче місце позивача не змінювалося, починаючи з 01.01.2018, і тому додаткових процедур допуску до роботи чи визначення місця роботи не потребувало, оскільки чинне законодавство України не визначає окремої процедури фактичного допуску працівника до роботи після скасування судом наказу про його звільнення.
Наголошує, що ОСОБА_1 , як провідний інженер відділу по роботі з підрядними організаціями ТОВ «Єристівський ГЗК», була ознайомлена з колом своїх посадових завдань та обов'язків, з режимом і графіком роботи підприємства, знала місцезнаходження свого робочого місця і була забезпечена всіма необхідними засобами праці, а тому відповідач не порушував обов'язки роботодавця, визначені статтею 29 КЗпП України.
Вважає, що звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням процедури і вимог чинного трудового законодавства України, так як позивач сама не мала наміру та бажання працювати, інакше, вона б знайшла можливість потрапити на роботу на своє робоче місце.
Таким чином суд помилково визнав поважними причинами відсутності на роботі вказані позивачем обставини.
Вказує також, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Тимцясь Р. А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне, обґрунтоване та таке, що прийнято судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник ТОВ «Єристівський ГЗК» подав письмові пояснення на відзив, в яких просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_1 - адвокат Тимцясь Р. А. подав заперечення на письмові пояснення на відзив, які просив врахувати при ухваленні рішення та залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 29.01.2014 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Єристівський ГЗК», працюючи на різних посадах, з 10.03.2020 переведена на посаду начальника відділу по роботі з підрядними організаціями на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3 зі збереженням за нею робочого місця за попередньою посадою.
Наказом керівника ТОВ «Єристівський ГЗК» № 97-к від 14.03.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу по роботі з підрядними організаціями на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 27.05.2022 року у справі № 534/343/22, яке набрало законної сили 28.06.2022, скасовано наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» № 97-к від 14.03.2022 та поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу по роботі з підрядними організаціями.
Наказом керівника ТОВ «Єристівський ГЗК» № 290-к від 19.12.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу по роботі з підрядними організаціями на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 грудня 2023 року у справі № 534/86/23, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01.10.2024, визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення № 290-к від 19.12.2022 та поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера по роботі з підрядними організаціями Відділу по роботі з підрядними організаціями ТОВ «Єристівський ГЗК» з 20.12.2022, яке виконане відповідачем.
Наказом № 2016 від 27.06.2022 «Про зміну істотних умов праці та встановлення неповного робочого часу» з 01.07.2022 на підприємстві було встановлено неповний робочий час в умовах 5-денного робочого тижня з двома вихідними днями у суботу та неділю, з 09.00 год до 17.00 год, з обідньою перервою з 12.00 год до 13.00 год тривалістю 1 година та оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу.
Згідно повідомлення про зміну істотних умов праці та встановлення неповного робочого часу позивач ОСОБА_1 погодилась на такі зміни, що засвідчила своїм підписом, та відповідно була обізнана про трудовий розпорядок та режим робочого часу для адміністративного персоналу структурних підрозділів та управління ТОВ «Єристівський ГЗК» (а. с. 121).
У зв'язку із триваючою військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, з грудня 2023 року на підприємстві встановлено простій та відповідач щомісячно під розпис ознайомлював позивача з наказами про продовження простою.
Так, наказом ТОВ «Єристівський ГЗК» № 1327-ОД від 18.07.2024 встановлено простій з 26.07.2024 по 25.08.2024 без перебування на робочому місці та наказано повідомити ОСОБА_1 про припинення простою і необхідність стати до роботи з використанням засобів електронних комунікаційних мереж або інших альтернативних засобів (мобільний зв'язок тощо).
З наказом № 1327-ОД від 18.07.2024 ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис 26.07.2024.
Цього ж дня складено акт про встановлення ОСОБА_1 - провідному інженеру по роботі з підрядними організаціями відділу роботи з підрядними організаціями ЄГЗК простою з 26.07.2024 по 25.08.2024, з яким позивач також була ознайомлена 26.07.2024 (а. с. 105, 106).
Листом № 2285/11-24 від 08.11.2024 ТОВ «Єристівський ГЗК» ОСОБА_1 була письмово повідомлена про закінчення дії простою, оголошеного їй відповідно до наказу № 1327-ОД від 18.07.2024, та необхідність з'явитись на підприємство в строк до 20.11.2024 для продовження виконання своїх трудових обов'язків провідного інженера по роботі з підрядними організаціями (а. с. 43-46).
Отримавши вказаний лист 09.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 до роботи не приступила.
11, 12 та 13.11.2024 працівниками ТОВ «Єристівський ГЗК» складено акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі у вказані дні (а. с. 47-55).
Актом від 13.11.2024 засвідчено прибуття ОСОБА_1 до ТОВ «Єристівський ГЗК» АПК «Гірник» к. 335 для надання пояснень щодо своєї відсутності у період з 26.08.2024 до 12.11.2024 та її відмову письмово пояснити поважність причин відсутності на роботі та надати відповідні документи (а. с. 56).
Наказом ТОВ «Єристівський ГЗК» від 13.11.2024 № 1996-ОД на підставі доповідної записки від 13.11.2024 встановлено провідній інженерці по роботі з підрядними організаціями відділу по роботі з підрядними організаціями ОСОБА_1 прогул без поважних причин 11.11.2024, 12.11.2024, 13.11.2024 (а. с. 57, 58).
04.12.2024 складено доповідну записку щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці у вигляді звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (а. с. 60).
Наказом в. о. генерального директора ТОВ «Єристівський ГЗК» № 185-к від 09.12.2024 «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади провідної інженерки по роботі з підрядними організаціями відділу по роботі з підрядними організаціями 09.12.2024 за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (а. с. 59).
Листом № 24.94/12-24 від 09.12.2024 повідомлено ОСОБА_1 про звільнення за прогул без поважних причин та виплату кінцевого розрахунку (а. с. 78).
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Згідно зі статтею 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявилися в порушенні, зокрема, Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, прогул.
Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 02 грудня 2025 року у справі № 398/3043/23 (провадження № 61-11855св25)).
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази з числа передбачених статтею 76 ЦПК України.
Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім'ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв'язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров'я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров'я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 486/78/23 (див. постанову Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21 (провадження № 61-11256св23)).
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19)).
У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено та не заперечується сторонами, що після закінчення періоду простою, встановленого ОСОБА_1 наказом № 1327-ОД від 18.07.2024 з 26.07.2024 по 25.08.2024, позивач на роботу в ТОВ «Єристівський ГЗК» не вийшла.
Згідно пояснення ОСОБА_1 від 11.11.2024, наданого на запит ТОВ «Єристівський ГЗК» № 2285/11-24 від 08.11.2024, причиною невиходу позивача на роботу стало невидача їй перепустки на робоче місце та відсутність повідомлень щодо виходу на роботу після закінчення простою.
Від надання письмових пояснень про причини невиходу на роботу 11, 12 та 13.11.2024 ОСОБА_1 відмовилась, підтримавши своє пояснення від 11.11.2024.
Даючи оцінку причинам відсутності позивача на роботі, суд першої інстанції вважав, що роботодавцем не було виконано своїх обов'язків, встановлених статтею 29 КЗпП України, та не допущено ОСОБА_1 до роботи, що не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до частин першої, третьої статті 29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов'язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про: 1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов'язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов'язків), дату початку виконання роботи; 2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами; 3) права та обов'язки, умови праці; 4) наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору - під підпис; 5) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення); 6) проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони; 7) організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено); 8) тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці; 9) процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.
Ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов'язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.
Матеріали справи не містять доказів невиконання відповідачем свого обов'язку щодо визначення робочого місця позивача та забезпечення необхідними для роботи засобами.
До встановлення простою позивач ОСОБА_1 , як провідний інженер по роботі з підрядними організаціями Відділу по роботі з підрядними організаціями ТОВ «Єристівський ГЗК», мала визначене робоче місце, позаяк за рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 грудня 2023 року у справі № 534/86/23 вона була поновлена на цій роботі з 20.12.2022 і докази невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді провідного інженера по роботі з підрядними організаціями у справі відсутні.
Не надано суду й доказів зміни робочого місця позивача, незабезпечення її необхідним технічним обладнанням та засобами для виконання роботи, а також фактичного недопуску її до роботи, відмови у видачі перепустки на робоче місце.
З посадовою інструкцією № 52003/02 провідного інженера по роботі з підрядними організаціями, Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Єристівський ГЗК», наказом № 2016 від 27.06.2022 про встановлення неповного робочого часу з понеділка по п'ятницю з 09.00 по 17.00 год з обідньою перервою з 12.00 до 13.00 год при 5-денному робочому тижні ОСОБА_1 була ознайомлена 06.01.2028, 13.10.2022, 30.06.2022 відповідно (а. с. 81-97, 121), отже, позивач була обізнана про початок роботи та коло своїх посадових прав і обов'язків, умови праці.
Запровадження в ТОВ «Єристівський ГЗК» пропускного режиму не перешкоджало явці ОСОБА_1 на підприємство та оформлення і отримання перепустки в бюро перепусток відповідно до встановленого порядку, з яким позивач була ознайомлена ще 12.05.2015 (а. с. 100-102).
Відсутність безпосередньо у неї раніше виданої особистої перепустки на територію підприємства не звільняло позивача від обов'язку з'явитися на роботу після повідомлення про завершення простою та отримати перепустку, а у разі відмови у її видачі надати суду відповідні докази.
Проте свого обов'язку позивач не виконала, будучи належним чином повідомлена про закінчення простою, оголошеного згідно наказу № 1327-ОД від 18.07.2024, з 09.11.2024 ОСОБА_1 на роботу не виходила та обставин, що об'єктивно перешкоджали виконанню нею трудових обов'язків суду не довела.
Таким чином, за наявності усіх складових дисциплінарного проступку, а саме: бездіяльності працівника, невиконання покладених на неї трудових обов'язків з її вини та причинно-наслідкового зв'язку між її бездіяльністю та невиконанням обов'язків за трудовим договором, на підставі статей 147-149 КЗпП України роботодавець мав право застосовувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення за прогул, вчинений з її вини.
Порушень при звільненні ОСОБА_1 з роботи апеляційним судом не встановлено. До застосування дисциплінарного стягнення відповідачем було з'ясовано причини відсутності позивача на роботі, які не є поважними, а звільнення проведено роботодавцем у строки, встановлені статтею 148 КЗпП України, - у межах місячного строку з дня повідомлення працівника про закінчення простою та встановлення факту невиходу її на роботу за відсутності поважних причин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов безпідставних висновків про відсутність у позивача робочого місця та недопущення її на роботу відповідачем, що не підтверджуються наявними у справі доказами та суперечать фактичним обставинам справи.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Єристівський ГЗК» та скасування рішення суду першої інстанції з постановленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю.
Оскільки, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, колегія суддів не дає оцінки доводам апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 08 липня 2025 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна