Справа № 752/21741/25
Провадження № 1-кс/752/986/26
11 лютого 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному проваджені №12025105010000598 від 23.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2,4 ст. 190 КК України,
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому слідчий просить накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході особистого обшуку 20.01.2026 під час затримання підозрюваного ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «INFINIX SMART 10»; мобільний телефон марки «Моторола 606»; 30 (тридцять) купюр номіналом 500 грн. та 1 (одна) купюра номіналом 1000 грн, загальна сума грошових коштів - 16000 грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12025105010000598 від 23.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2,4 ст. 190 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 20.01.2026 до СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт начальника сектору ВКП Голосіївського УП ОСОБА_6 про те, що ним, в ході проведення негласних слідчих дій було встановлено факт вчинення шахрайства з боку гр. ОСОБА_5 на суму 435 000 грн.
20.01.2026 року громадянина ОСОБА_5 затримано в поряду статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. В ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «INFINIX SMART 10» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з абонентським номером телефону: НОМЕР_3 оператора «Lifecell», який поміщено до спеціального пакету № ICR0112523.
- мобільний телефон марки «Моторола 606» IMEI1: НОМЕР_4 IMEI2: НОМЕР_5 з абонентським номером телефону: НОМЕР_6 , який поміщено до спеціального пакету: № ICR0112524.
- 30 (тридцять) купюр номіналом 500 грн. та 1 (одна) купюра номіналом 1000 грн., загальна сума грошових коштів - 16000 грн., вищевказані кошті поміщено до спеціального пакету № ICR0112522.
21.01.2026 року вищевказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий зазначає, що для унеможливлення здійснити дії, пов'язані із здійсненням переховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі речових доказів, іншим способом перешкоджати досудовому розслідуванню, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності, необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту на вказане майно.
Метою арешту майна є збереження речових доказів.
На підставі зазначеного слідчий просить про задоволення клопотання.
Учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялись належним чином.
Від власника майна ОСОБА_5 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення клопотання не заперечував.
Від прокурора надійшла заява про розгляд справи без його участі, у заяві прокурор клопотання про арешт майна підтримав, просив задовольнити.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12025105010000598 від 23.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2,4 ст. 190 КК України.
20.01.2026, на підставі ст. 208 КПК України, проведено затримання підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - ОСОБА_5 , в ході якого було здійснено обшук затриманої особи, під час якого було вилучено: мобільний телефон марки «INFINIX SMART 10»; мобільний телефон марки «Моторола 606»; 30 (тридцять) купюр номіналом 500 грн. та 1 (одна) купюра номіналом 1000 грн, загальна сума грошових коштів - 16000 грн.
Відповідно до ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Постановою слідчого від 21.01.2026 року вищевказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріалами клопотання обґрунтовано, щовилучене під час особистого обшуку ОСОБА_5 майно та грошові кошти відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що заявлена слідчим мета щодо збереження речових доказів може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідчим у клопотанні доведено, що вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_5 кошти та речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
З огляду на викладене, клопотання слідчого про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході особистого обшуку 20.01.2026 під час затримання підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 , а саме на:
- мобільний телефон марки «INFINIX SMART 10»;
-мобільний телефон марки «Моторола 606»;
-30 (тридцять) купюр номіналом 500 грн та 1 (одна) купюра номіналом 1000 грн, загальна сума грошових коштів - 16000 грн.
Ухвала про арешту майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1