18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №320/10335/25
адміністративне провадження № К/990/6922/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №320/10335/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №104350010106 від 07.02.2025 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 17.08.1993 по 28.01.1997, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1992, а також призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.01.2025 року.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №104350010106 від 07.02.2025 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 17.08.1993 по 28.01.1997, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1992, а також призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.01.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту першого частини четвертої статті 298 КАС України.
Відповідач повторно звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі №320/10335/25.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані у ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом надіслання на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав для його поновлення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №320/10335/25 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025.
Цією ухвалою відмовлено у відкритті апеляційного провадження з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Судом зазначено, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою, апелянтом не було надано доказів, які підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги та вказували на об'єктивні причини неможливості звернутись з апеляційною скаргою вчасно. Відповідач не надав відповідних належних обґрунтувань наявності обставин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги в період з моменту повернення апеляційної скарги до її повторного подання.
16.02.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №320/10335/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З оскаржуваного судового рішення вбачається, що у встановлений судом строк відповідачем не виконано вимог ухвали суду, якою апеляційну скаргу залишено без руху. Зокрема, наведені у заяві апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції визнані неповажними, оскільки не підтвердженні жодними доказами. Крім того, апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина 1, пункти 6,7 частини 5 цієї статті).
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
У випадку з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №320/10335/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій