Справа № 699/1499/25
Номер провадження № 2/699/110/26
19.02.2026 м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Івашкової В.О.,
представника відповідача Варющенка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області через систему "Електронний суд" надійшов позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
У обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на підставі Кредитного договору (оферти) № 28.012022-100005272 від 28.01.2022 відповідач отримала кредит у розмірі 7 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3 (три) % за один день користування кредитом строком на 42 дні. Протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ" застосовувалася фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за один день користування кредитом.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у визначеному договором розмірі, проте відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Позивач вважає, що в зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на дату подачі позовної заяви виникла заборгованість у загальному розмірі 12 525,00 грн, з якої: 7 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 025,00 грн - заборгованість за відсотками.
З огляду на викладене позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 12 525,00 грн та понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідачка поза межами строку, встановленого судом, подала до суду відзив. За клопотанням відповідачки судом поновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк на подання відзиву.
Згідно з відзивом відповідачка не визнає пред'явлений до неї позов повністю, просить відмовити у його задоволенні.
Відзив мотивований тим, що підпис відповідачки у заявці та паспорті споживчого кредиту сфальсифіковано, оскільки вона такі документи не підписувала. Також відповідачка посилається на те, що процентна ставка по кредиту, указана у заявці, не відповідає ставці, указаній у паспорті споживчого кредиту. Зазначає, що умови договору обмежують права споживача в частині нарахування процентних ставок, а тому є нікчемними. На думку відповідачки, позивач навмисно не вніс до договору про надання споживчого кредиту форс-мажорні обставини, що свідчить про порушення прав споживача. Також відповідач посилається на причетність позивача до АТ "Альфа-банк", який визнано банком агресора після введення на території України у лютому 2022 року воєнного стану.
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що відповідач не надала жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження неукладення кредитного договору чи не виконання позивачем його умов. Щодо форми договору, позивач посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 28.01.2022; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 28.01.2022-100005272 (кредитної лінії) від 28.01.2022; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №28.01.2022-100005272 (кредитної лінії) від 28.01.2022.
Щодо підписання договору та ідентифікації, то позивач звертає увагу на те, що відповідач підписувала документи, які складають кредитний договір, за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, указаний відповідачкою як фінансовий - НОМЕР_1. Окрім того, цей номер телефону зазначений як контактний номер телефону відповідача в шапці відзиву на позовну заяву, що підтверджує належність номера телефону НОМЕР_1 саме відповідачу. Позивач звертає увагу, що саме цей номер телефону був використаний відповідачкою для підписання спірного кредитного договору 28.01.2022. Зазначає, що відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв'язку належить саме їй, або що на час укладення спірних договорів вона втратила цей засіб зв'язку.
Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача - вебсайті позивача sgroshi.com.ua, зазначаючи, що без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.
Позивач вважає, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 28.01.2022, яка наявна у матеріалах справи і є первинним платіжним документом у розумінні Закону України "Про платіжні послуги", а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, у яких повторює викладені у відзиві аргументи та звертає увагу суду на можливість фальсифікації позивачем інформації щодо того, що 28.01.2022 о 19:50:55год. на номер абонента НОМЕР_1 було доставлено смс-повідомлення з текстом "Код підтвердження: D486". Також вказує на відсутність графіку платежів за кредитним договором. Відповідачка наполягає на нікчемності договору споживчого кредиту.
Позивач свого представника у судове засідання не направив, у своїх заявах просив розгляд справи здійснювати без його представника.
У судове засідання з'явився представник відповідачки ОСОБА_2 , який позов не визнав у повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні.
Зазначив, що за наявною у нього інформацією невідомі особи у період січень-лютий 2022 року уклали від імені відповідачки кредитні договору з приблизно 15 кредитними установами, тобто невідомі йому особи вчинили шахрайські дії. На запитання суду повідомив, що до правоохоронних органів за фактом можливих шахрайських дій щодо оформлення кредитів відповідачка не зверталася. Також підтвердив, що відповідачка користувалася у січні 2022 року та користується дотепер мобільним телефоном з номером НОМЕР_1 . Просив визнати недопустимими доказами квитанцію щодо перерахування коштів (а.с. 10) та підтвердження укладання кредитного договору (а.с. 17).
Також усно в судовому засіданні заявив клопотання про витребування оригіналів документів, які стосуються укладення та виконання кредитного договору: квитанції про перерахування коштів (а.с. 10), пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки (на видачу кредиту), підтвердження укладання кредитного договору, паспорта споживчого кредиту та додатку до анкети позичальника (а.с. 13-20), оскільки, на його думку, доказами у справі можуть бути лише оригінали, які містять ЕЦП, а надані копії оригіналами не є.
Також представник відповідачки підтримав клопотання, які письмово подавалися до матеріалів справи.
Так, представник ОСОБА_2 просив повернути позивачу позовну заяву у зв'язку з відсутністю відомостей про надсилання копії позовної заяви відповідачці.
У задоволенні цього клопотання суд відмовляє, оскільки до відкриття провадження достовірно встановлено, що позивач направляв копію позовної заяви з додатками відповідачці за адресою місця її реєстрації. Крім того, сторона відповідачки знайомилася до початку розгляду справи по суті з матеріалами справи у суді.
Також відповідач заявляла клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Суд звертає увагу, що ще до подачі такого клопотання ухвалою суду від 03.10.2025 суд вирішив справу слухати саме у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторона відповідача також просила суд витребувати у позивача оригінал договору про надання споживчого кредиту від 28.01.2022, одноразовий ідентифікатор для підпису договору, мотивуючи це клопотання тим, що відповідачка не підписувала електронного договору про споживчий кредит.
Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 64.92 - інші види кредитування.
З матеріалів справи вбачається, що особу позичальника ОСОБА_1 перед укладенням електронного кредитного договору було ідентифіковано через систему BankID, що підтверджується довідкою BankID (а.с. 8).
До укладання кредитного договору відповідачка ознайомилася з паспортом споживчого кредиту (а.с. 18-19).
Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с. 13-15).
Згідно із Заявкою до кредитного договору № 28.01.2022-100005272 від 28.01.2022 відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №28.01.2022-100005272 від 28.01.2022, з якими вона попередньо ознайомилася.
Акцептовані відповідачкою умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а саме:
Сума кредиту: 7 500,00 грн.
Первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання.
Черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.
Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати позичальником повністю всіх процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів.
Строк, на який надається кредит - 42 дні з дня його надання.
Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ".
Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ".
Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Неустойка: 150,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобовязання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобовязання.
Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 730% річних.
Відповідач погодилася з тим, що способом її ідентифікації та верифікації є отримання позивачем ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.
Крім того, відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).
Відповідно до пунктів 11.6.-11.9. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтвердила, що вказаний нею при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись Позичальником при виконанні даного договору, вчинені будь-яких операцій за ним.
Позичальник також підтвердила, що вказаний нею для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно Позичальником.
Позичальник зобов'язалася забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати номер телефону, зазначений при реєстрації позичальника у інформаційній системі кредитодавця. Позичальник несе ризик та негативні наслідки втрати, незаконного заволодіння, технічного перехоплення інформації тощо, вибуття з володіння мобільного телефону.
Позичальник зобов'язалася в найкоротший строк протягом дня події в письмовій паперовій формі повідомити кредитодавця про факт втрати та/або зміни та/або обмеження користування зазначеним нею платіжним засобом, фінансовим номером телефону, паспортом. Ризик і всю відповідальність за несанкціоноване використання фінансового номеру телефону та/або платіжного засобу несе виключно позичальник. Будь-яку особу, яка використала такі засоби, кредитор безумовно вважає позичальником, і не несе відповідальності, якщо це не відповідає дійсності.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що 28.01.2022 у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 42 дні уклали кредитний договір № 28.01.2022-100005272 за заявкою в електронній формі на суму 7 500,00 грн зі сплатою відсотків за фіксованою незмінюваною процентною ставкою.
Позивач надіслав відповідачу підтвердження укладення договору на вищевказаних умовах (а.с.17).
Цього ж дня вказана сума позики була перерахована відповідачу на її платіжну картку, що підтверджується відповідним платіжним документом у матеріалах справи (а.с.10).
З довідки ТОВ «Старт-Мобайл» від 07.11.2025 вбачається, що 28.01.2022 смс-повідомлення з номером одноразового ідентифікатора було доставлене на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 (а.с. 74).
У наданому позивачем LOG FAIL міститься візуальна форма послідовностей дій учасників електронної комерції стосовно укладання спірного кредитного договору (а.с. 75).
Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за спірним кредитним договором № 28.01.2022-100005272 від 28.01.2022 складає 12 525,00 грн, з яких 7 500,00 грн - основний борг, 5 025,00 грн - проценти за період з 28.01.2022 до 10.03.2022.
Вирішуючи спір по суті, суд застосовує такі норми законодавства.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи свідчать, що Заявка кредитного договору № 28.01.2022-100005272 від 28.01.2022, Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), які є складовими спірного кредитного договору, а також паспорт споживчого кредиту, були підписані відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, надісланим смс-повідомленнями на належний відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .
Представник відповідача підтвердив, що цей номер телефону станом на січень 2022 року і по теперішній час безперервно належав саме відповідачці.
Сторона відповідача, посилаючись на те, що відповідачка не підписувала кредитний договір та не отримувала кредитні кошти, мала можливість надати суду докази того, що зазначений у квитанції про перерахування грошових коштів (а.с. 10) номер банківської картки їй не належить. У разі, якщо банківська картка із зазначеним у квитанції номером належить саме відповідачці, останні мала можливість надати документи про рух грошових коштів по цьому рахунку за 28.01.2022.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що не вбачав необхідності для подання таких доказів.
Також відповідачка не зверталася до правоохоронних органів із заявою про можливі шахрайські дії щодо оформлення на її ім'я кредитів.
Суд вважає не обгрунтованими доводи сторони відповідача щодо нікчемності умов договору стосовно визначених процентних ставок за кредит, оскільки передбачені договором процентні ставки не суперечать чинному законодавству, а відповідач із цими умовами добровільно погодилася шляхом добровільного укладення спірного кредитного договору.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 28.01.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №28.01.2022-100005272 в електронній формі, умови якого позивач виконав. Відповідач у передбачений договором 42-денний строк заборгованість не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
За пунктом 4.1 кредитного договору №28.01.2022-100005272 від 28.01.2022 позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредит, сплата процентів, комісіїу - до дати, вказаній у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У пункті 8.1. кредитного договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер його телефону, вказаного при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Отже, суд установив, що між сторонами був укладений договір про споживчий кредит в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов договору з використанням електронних засобів зв'язку.На підтвердження укладення договору позивач до матеріалів справи подав: письмову копію електронного договору; інформацію про реєстрацію відповідача в особистому кабінеті; відомості про надання кредитних коштів; розрахунок заборгованості; докази перерахування коштів на рахунок відповідача.
Також позивач надав довідку ТОВ «Старт-Мобайл» про доставку 28.01.2022 смс-повідомлення з номером одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону відповідача.
У наданому позивачем LOG FAIL міститься візуальна форма послідовностей дій учасників електронної комерції стосовно укладання спірного кредитного договору.
Ці докази у сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору та його виконання позивачем.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підтверджений електронним ідентифікатором, є рівнозначним договору, укладеному у письмовій формі.
При цьому для електронного правочину оригіналом є електронний примірник, який зберігається в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, а не паперовий носій.
Подана позивачем письмова копія договору відповідає вимогам закону та містить істотні умови правочину.
Клопотання відповідача про витребування оригіналу договору та одноразового ідентифікатора мотивовано лише запереченням факту підписання договору, без наведення будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про можливу фальсифікацію доказів або порушення порядку укладення договору.
Водночас відповідач не надала доказів звернення до правоохоронних органів із заявами про шахрайські дії; не подала доказів втрати доступу до номера телефону чи електронної пошти; не довела неможливість самостійного отримання запитуваних відомостей.
Відповідно до статей 83, 84 ЦПК України витребування доказів судом є процесуальним засобом, який застосовується у разі обґрунтованої неможливості сторони самостійно подати відповідні докази та за умови їх істотного значення для правильного вирішення спору.
З огляду на наявність у матеріалах справи достатніх та належних доказів укладення договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналу Договору про надання споживчого кредиту від 28.01.2022, одноразового ідентифікатора для підпису договору,
За таких обставин суд вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Суд дійшов висновку, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 28.01.2022-100005272 від 28.01.2022 на загальну суму 12 525,00 грн, з якої: 7500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 5 025,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.
При вирішення спору у цій справі суд урахував позицію Верховного Суду, викладену під час вирішення тотожного спору за участю ТОВ "Споживчий центр" у якості позивача у постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19, провадження №61-20799 св19.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір у розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 13, 76-78, 81, 137, 141, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №28.01.2022-100005272 від 28.01.2022 у розмірі 12 525,00 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн 00 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, інші дані суду не відомі.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місце проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.
СуддяЛітвінова Г.М.