19 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 307/4695/25 пров. № А/857/3807/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2025 року, головуючий суддя - Бряник М.М., ухвалене о 15:05 год. у м. Тячів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДПП, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 2 взводу 4 роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Мудра О.І. серії ЕНА №6203243 від 22 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн за ч. 4 ст. 126 КУПАП.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він не був обізнаним про існування рішення апеляційної інстанції, яким залишено без змін рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, та не існує жодних доказів, які б свідчили про отримання та ознайомлення ОСОБА_2 з постановою Закарпатського апеляційного суду, а тому відсутні вина, умисел у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУПАП, про що ОСОБА_3 неодноразово повідомляв працівником поліції.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено; скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6203243 від 22.11.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ДПП оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що станом на дату складення оспорюваної постанови позивач був позбавлений права керування транспортним засобом, відтак оспорювана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності прийнята правомірно.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 22.11.2025 року о 15 год. 49 хв. в с. Залужжя, дорога АД Н-09 15 км., керував транспортним засобом марки "Шкода Рапід" державний номерний знак НОМЕР_1 будучи позбавлений права керування та рухався зі швидкістю 75 км/год в населеному пункті та перевищив максимально обмеження швидкості на 25 км/год, Трукам 000624, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Згідно рапорту інспектора взводу 2, роти 4 батальйону ІПП ДПП О.Мудра від 01.12.2025 року вбачається, що 22.11.2025 року о 15:49 було винесено постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП на громадянина ОСОБА_1 і ним було в фабулі неправильно вказано швидкість руху 75 км/год. Просить вважати правильно швидкість руху - 96 км/год.
З фото видно, що на такому зображено автомобіль білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . У момент вимірювання на екрані показник швидкості у момент зйомки - 96 км/год.
Розпискою ОСОБА_1 від 22.11.2025 року підтверджено факт залишення на зберігання транспортного засобу Шкода Рапід НОМЕР_1 за адресою АД Н-09 15 км.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно із п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Як слідує встановлено судом, постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/1892/25 від 19.05.2025 року, позивача визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактом події, яка мала місце 12 березня 2025 року о 22 годині 50 хвилин в с-щі Чинадієво, по вул. Духновича, де позивач керував транспортним засобом марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07.11.2025 року справа №303/1892/25, номер судового провадження 33/4806/392/25, апеляційну скаргу адвоката Волошин Любові Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.05.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишено без змін.
За правилами ст. 294 КУпАП України постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Таким чином, норми КУпАП України не ставлять в залежність набрання законної сили постанови у справі про адміністративне правопорушення з моментом отримання копії цієї постанови.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент винесення оспорюваної постанови (22.11.2025 року), позивач, користуючись правами, наданими ст. 268 КУпАП України, міг ознайомитись з матеріалами справи, отримати інформацію про прийняте рішення, та його копію.
Колегія суддів також бере до уваги, що постанова судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/1892/25 від 19.05.2025 року переглядалась апеляційним судом за його апеляційною скаргою.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про відсутність у неї можливості знати про позбавлення своїх прав, свобод та інтересів.
Неотримання копії постанови у справі про адміністративне правопорушення не змінює дату набрання нею законної сили, а відтак не звільняє від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП України.
Також, слід зазначити, що у відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Таким чином, відеозапис з відеокамери поліцейського є належним доказом при розгляді справи про адміністративне правопорушення, та підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Щодо доводів позивача про допущення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів звертає увагу, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а наведені позивачем у своєму адміністративному позові обставини про відсутність вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2025 року у справі №307/4695/25 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич
Повний текст постанови складено 19.02.2026 року.