справа № 758/9370/22 головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М.
провадження № 22-ц/824/2396/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
18 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах на дітей та неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей, -
У жовті 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом в якому з урахування уточнених позовних вимог просила стягнути заборгованість по аліментам на утримання спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 7 000,00 грн. та пеню в розмірі 70 000,00 грн. за прострочення сплати аліментів за квітень-жовтень 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10 вересня 2005 року по 08 травня 2020 року ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , в якому народилося двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07 червня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір щодо здійснення батьківський прав, виховання, утворення та визначення місця проживання дітей, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравчук О.П., зареєстрований в реєстрі № 604. В договорі сторони закріпили порядок та розмір сплати аліментів на утримання дітей відповідачем. Відповідно до п. 2.3. договору за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов'язок батька сплачувати на утримання дітей аліменти в розмірі по 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Розмір аліментів, визначений домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону. Аліменти повинні бути сплачені батьком не пізніше 30 (тридцятого) числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я матері поточний/картковий рахунок, реквізити якого мати повідомила батьку до підписання цього договору, або особисто передачею готівки, що підтверджується розпискою. Відповідач допустив прострочення сплати аліментів на утримання дітей. Так, останній платіж ним було зроблено 24 лютого 2022 року за березень 2022 року. З того часу ніяких коштів на утримання дітей від відповідача не надходило. Відтак, відповідач має прострочку по сплаті аліментів, починаючи з 31 березня 2022 року по 16 жовтня 2022 року в загальній сумі 70 000,00 грн. (за квітень-жовтень 2022 року). У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості. Заборгованість по аліментах за відповідний місяць, дата платежу згідно договору, кількість днів прострочення заборгованості по аліментах за відповідний місяць, починаючи з 31 числа поточного місяця або 01 числа наступного місяця до 16 жовтня 2022 року включно, розрахунок пені, розмір пені за відповідний період, грн:
1) Квітень 2022 року - 10 000,00 грн. 30.03.2022 року 200 10000,00x200x1% 20000,00
2) Травень 2022 року - 10 000,00 грн. 30.04.2022 року 169 10000,00x169x1% 16900,00
3) Червень 2022 року - 10 000,00 грн. 30.05.2022 року 139 10000,00x139x1% 13900,00
4) Липень 2022 року - 10 000,00 грн. 30.06.2022 року 109 10000,00x109x1% 10900,00
5) Серпень 2022 року - 10 000,00 грн. 30.07.2022 року 78 10000,00x78x1% 7800,00
6) Вересень 2022 року - 10 000,00 грн. 30.08.2022 року 47 10000,00x47x1% 4700,00
7) Жовтень 2022 року - 10 000,00 грн. 30.09.2022 року 16 10000,00x16x1% 1600,00.
Таким чином, обрахований розмір пені за прострочення аліментів в загальній сумі 75 800,00 грн. перевищує 100% розміру заборгованості по аліментах, а тому до стягнення підлягає тільки 70 000,00 грн. пені, тобто сума, яка дорівнює сумі прострочених аліментів.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 рокупозов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 квітня 2022 року по 16 жовтня 2022 року у розмірі 19 900,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення винесене внаслідок неправильної оцінки доказів, в тому числі необґрунтованого не врахування судом першої інстанції переданих в лютому 2022 року відповідачем позивачу коштів (отримання яких позивачка не заперечує) в розмірі 47 684,0 грн. і які використовувались позивачем на утримання дітей (як аліменти). Суд першої інстанції неправомірно зарахував в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди сплачені відповідачем в ході розгляду справи грошові кошти, з призначення платежу яких слідує оплата поточних зобов'язань. В ході судового розгляду позивач не заперечила та навіть зазначила, що готівкові кошти отримані в лютому 2022 року від відповідача в розмірі 47 684,0 грн. вона використовувала на утримання дітей (дослівно: «додавши до отриманої від Відповідача суми коштів свої кошти, я весь цей час утримую дітей, перебуваючи з ними за межами України»). Окрім цього, матеріали справи містять докази платежів відповідача по аліментах: 26.11.2022 року в сумі 3 000,00 грн.; 29.11.2022 року в сумі 4 500,00 грн.; 06.12.2022 року в сумі 3 000,00 грн.; 11.12.2022 року в сумі 2 500,00 грн.; 29.12.2022 року в сумі 6 000,00 грн.; 15.01.2023 року в сумі 4 000,00 грн., а всього в розмірі 23 000,00 грн., що підтверджується випискою АТ «КБ «Приват Банк» від 29 січня 2023 року та квитанціями, що містяться в матеріалах справи. Таким чином звертаючись до суду позивач заявила вимогу, яка не є обґрунтованою, адже аліменти нею були отримані наперед і будь-яка заборгованість, в т.ч. в сумі 70 000,00 грн., відсутня на момент звернення позивача до суду, як і відсутні відповідно правові підстави нараховувати пеню за несплату аліментів. Натомість суд першої інстанції при розгляді даної справи прийняв без жодних доказів чи обґрунтувань посилання позивача на те, що сума грошових коштів 47 684,00 грн. нібито була їй передана на якісь додаткові витрати на дітей.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , посилається на аналогічні обставини викладені нею у позовній заяві та вказує, що учасники справи, як сторони в договорі визначили, що граничним строком оплати аліментів за наступний місяць є 30 число поточного місяця. Тому починаючи з наступного дня граничного строку сплати аліментів відповідач вважається таким, що порушив зобов'язання і повинен сплатити пеню на вимогу позивача, а позивач мала цілком законне право звертатися до суду за їх стягненням в судовому порядку. Отже, частина несплачених аліментів за жовтень 2022 року в сумі 7 000,00 грн. повинна була бути стягнута за рішенням суду, адже відповідач з 01 жовтня 2022 року вважається таким, що прострочив їх оплату. Натомість суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що у позивача на момент звернення до суду не виникло право на отримання платежу за цей місяць. Незважаючи на це, суд першої інстанції при обрахунку пені розрахував її в тому числі на суму заборгованості по аліментам за жовтень 2022 року за 16 календарних днів, таким чином підтвердивши наявність факту прострочення сплати аліментів відповідачем за вказаний період. Суд першої інстанції обрахував розмір пені із застосуванням неправильної кількості днів прострочки, що призвело до значно меншого розміру пені, на яку має право позивач, тому такий розрахунок не відповідає ні дійсним обставинам справи, ні чинному законодавству України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, зареєстрованому 10 вересня 2005 року у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї було, про що зроблено запис № 2468.
Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 26 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25 травня 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві.
Під час перебування в шлюбі, 07 червня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, виховання, утримання та визначення місця проживання дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. за реєстром № 604.
Відповідно до п. 2.3 укладеного між сторонами вищевказаного договору встановлюється обов'язок батька (відповідача по справі) сплачувати на утримання дітей аліменти в розмірі по 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Розмір аліментів, визначений домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону. Аліменти повинні бути сплачені батьком не пізніше 30 числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я матері поточний/ картковий рахунок, реквізити якого мати повідомила батьку до підписання цього договору, або особисто передачею готівки, що підтверджується розпискою.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 травня 2020 року у справі № 758/7529/19 шлюб, зареєстрований 10 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї (запис № 2468) - розірвано. Вказане рішення набрало законної сили.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач сплатив аліменти під час розгляду справи. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дітей на підставі відповідного договору та зобов'язання вчасно виконував. При цьому з позовом про стягнення заборгованості по аліментах, зокрема і за жовтень 2022 року позивач звернулась до суду 19 жовтня 2022 року, тобто ще коли не виникло право на отримання платежу за цей місяць. Стягуючи з відповідача на користь позивача неустойку за прострочені платежі по сплаті аліментів за період з 01 квітня 2022 року по 16 жовтня 2022 року в розмірі 19 900,0 грн., суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок не відповідає встановленому законом, а заборгованість по аліментах за жовтень 2022 року не підтверджена доказами. Крім того, позивачем ОСОБА_2 не заперечувалось, що відповідач 16 лютого 2022 року передавав їй кошти на утримання дітей в розмірі 47 684,00 грн., проте, як зазначила позивач ці кошти були не на сплату аліментів за певні періоди, а додаткові витрати на забезпечення життя дітей. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача, що дана сума в розмірі 47 684,00 грн. є коштами по сплаті аліментів.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини 2 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Згідно із статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом частин 1, 4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина 1 статті 181 СК України).
Згідно статті 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, беручи до уваги наведені норми права, апеляційний суд приходить до висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо аліментних зобов'язань, а саме строку та способу їх сплати, шляхом укладення договору в добровільному порядку, який посвідчено нотаріально.
Даний договір сторонами не змінювався, не розривався та на час перегляду справи є дійсним.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказувала, що у період з квітня 2022 року по 16 червня 2022 року відповідачем не сплачувалися аліменти у спосіб, визначений п. 2.3 Договору від 07 червня 2019 року, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача, а тому у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 70 000,00 грн.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено заборгованість по аліментах, а саме: 26 листопада 2022 року в сумі 3 000,00 грн; 29 листопада 2022 року в сумі 4 500,00 грн; 06 грудні 2022 року в сумі 3 000,00 грн; 11 грудні 2022 року в сумі 2 500,00 грн; 29 грудні 2022 року в сумі 6 000,00 грн; 15 січня 2023 року в сумі 4 000,00 грн; 30 січня 2023 року в сумі 5 500,00 грн., а всього в розмірі 28 500,00 грн., що підтверджується випискою АТ «КБ «Приват Банк» від 29 січня 2023 року та квитанціями, що містяться в матеріалах справи.
Із наданої до суду першої інстанції заяви позивача (а.с.76) вбачається, що позивач визнала, що за період квітень 2022 року по жовтень 2022 року відповідачем сплачено аліменти в розмірі 63 000,00 грн., а тому просила суд стягнути заборгованість по аліментах у розмірі 7 000,00 грн. за жовтень 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що у лютому 2022 року ним було передано позивачу кошти на утримання дітей (як аліменти) в іноземній валюті, еквівалент яких складав 47 000,00 грн.
Позивач, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не заперечувала даного факту, а саме, що отримала кошти від відповідача в іноземній валюті, еквівалент яких складав 47 000,00 грн., проте, вказала що ці кошти не є аліментами, а є додатковими витрати на забезпечення життя дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то вказуючи, що природою отриманих від відповідача коштів в сумі 47 000,00 грн., є додаткові витрати на дітей, позивач, в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, зобов'язана була довести зазначені обставини, а саме існування обставин, які зумовлюють обов'язок батька нести додаткові витрати на дітей, а також оплату відповідачем саме таких витрат.
Якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Матеріали справи не містять доказів, що передані позивачу готівкові кошти в сумі 47 000,00 грн. були витрачені позивачем на дітей, як додаткові витрати в розумінні статті 185 СК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що 47 000,00 грн. які були сплачені відповідачем позивачу є аліментами.
Крім того, 24 лютого 2022 року відповідачем було перераховано позивачу кошти у розмірі 12 700,00 грн. тобто станом на 30 березня 2022 року у відповідача була переплата аліментів на загальну суму 49 700,00 грн. (47000+2700).
Отже, відповідачем сплачено:
за квітень 2022 року 10 000,00 грн., переплата становить 39 700,00 грн.
за травень 2022 року 10 000,00 грн., переплата становить 29 700,00 грн.
за червень 2022 року 10 000,00 грн., переплата становить 19 700,00 грн.
за липень 2022 року 10 000,00 грн., переплата становить 9 700,00 грн.
за серпень 2022 року 9 700,00 грн., заборгованість складає 300,00 грн.
При цьому, 02 вересня 2022 року, відповідачем було сплачено 700,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, з яких 300,00 грн. зараховуються у борг за серпень 2022 року та 400,00 грн., як аліменти за вересень 2022 року.
Отже, відповідачем було сплачено у вересні 2022 року 400,00 грн., як аліменти за вересень 2022 року.
Таким чином станом на 30 вересня 2022 року у відповідача, з урахування аліментів за вересень 2022 року була наявна заборгованість по аліментам у розмірі 19 600,00 грн. (9600 за вересень 2022 року та 10000,00 за жовтень 2022 року). Вирішуючи питання відповідальності за несплату аліментів, слід зауважити, що в законодавстві передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов'язання із сплати аліментів (ст. 196 СК України).
Дана норма спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв'язку із затримкою їх сплати.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, суд бере до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність сплати аліментів.
Нормами чинного законодавства передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 334/7702/16).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц викладено правовий висновок щодо обрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, який є обов'язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, у якому відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець встановив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Отже, при розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів слід враховувати розрахунок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц.
Розрахований таким чином розмір пені, за оспорюваний період, становить:
Серпень 2022 року
Нараховані аліменти: 10 000,00 грн.
Сплачено 9 700,00 грн.
Борг становить 300,00 грн.
Кількість днів прострочення: 30 днів (01.08.2022-30.08.2022)
Пеня: 1%*30*300,00= 90,00 грн.
Вересень 2022 року
Нараховані аліменти: 10 000,00 грн., борг 300,00 грн.
Кількість днів прострочення: 1 день (01.09.2022-01.09.2022)
Пеня: 1%*1*10300,00= 103,00 грн.
02 вересня 2022 року сплачено 700,00 грн.
Борг становить 9 600,00 грн.
Кількість днів прострочення: 27 днів (03.09.2022-30.09.2022)
Пеня: 1%*27*9600,00= 2 592,00 грн.
Жовтень 2022 року
Нараховані аліменти: 10000,00 грн., борг 9 600,00 грн.
Платежі відсутні
Кількість днів прострочення: 16 днів (01.10.2022-16.10.2022 року, в межах позовних вимог)
Пеня: 1%*16*19600,00=3 136,00 грн.
Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів складатиме: 90,00 + 103,00 + 2 592,00 + 3 136,00 = 5 948,00 грн.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що станом на 30 вересня 2022 року у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 19 600,00 грн. та під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено аліменти в розмірі, що покриває дану заборгованість, що визнається позивачем, то вимоги позивача про стягнення аліментів у розмірі 7 000,00 грн. не підлягають до задоволення у зв'язку з відсутністю такої заборгованості через її погашення відповідачем.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 992,40 грн. При подачі апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а позивач звільнена від сплати судового збору, то судовий збір, що підлягав сплаті при подачі позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог позову (7,72%), а саме у розмірі 191,53 грн. (2481*7,72%).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах на дітей та неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів з 01 вересня 2022 року по 16 жовтня 2022 року у розмірі 5 948,00 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 191,53 (сто дев'яносто одна) гривня 53 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.