Єдиний унікальний номер справи № 753/4851/22
Провадження № 22-ц/824/301/2026
18 лютого 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційними скаргами акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
23 травня 2022 року позивач звернувся до Дарницького районного суду з вказаним позовом до відповідачів.
13 червня 2022 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва справу передано на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.
На обґрунтування позовних вимог, вказував, що 05 серпня 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено автомобіль позивача. Транспортний засіб винної у ДТП особи був застрахований в АТ «Страхова компанія «АРКС». Позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та надалі отримав відшкодування шкоди у розмірі 11224,41 грн. Попри те, така сума не покриває збитків, які були понесені позивачем у зв'язку із проведенням відновлювального ремонту, підтверджена документально вартість якого склала 31385,00 грн, з яких: 14000,00 грн - вартість деталей, комісія банку - 140 грн, послуги доставки деталей - 3625,00 грн, вартість робіт - 11120,00 грн, вартість експертного дослідження - 2500,00 грн. Відтак, вважає, що страхова компанія має здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 20160,59 грн.
Також у зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання позивач просить застосувати положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин. Крім того, вказує, що йому завдано моральної шкоди через пошкодження майна, що призвело до негативних відносин у сім'ї, емоційного стану позивача, залишення невизначеності через компенсацію завданих збитків, сильних душевних страждань - всі ці обставини є підставою для стягнення моральної шкоди з винної особи.
З наведених підстав позивач просив суд:
стягнути з відповідача АТ «Страхова компанія «АРКС» на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 20160,59 грн (у разі якщо суд дійде висновку, що вказана сума або її частина не підлягає стягненню зі страхової компанії просив стягнути цю суму з ОСОБА_2 );
стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 10000,00 грн (з урахуванням поданих в ході розгляду справи зменшень позовних вимог в цій частині);
стягнути з АТ «Страхова компанія «АРКС» на користь позивача три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 05 серпня 2021 року по дату ухвалення судового рішення у цій справі;
стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн у пропорції на розсуд суду;
стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн в рівних частинах.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року позов задоволено частково та стягнуто з АТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 13839,19 гривень; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з АТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3183,17 грн та судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, 09 серпня 2024 року АТ «Страхова компанія «АРКС» та 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 направили апеляційні скарги, у яких зазначили, що оскаржуване рішення вважають незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
Апеляційна скарга АТ «Страхова компанія «АРКС» мотивована тим, що суд першої інстанції всупереч положенням ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягнув зі страховика суму страхового відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу. Крім того, надані позивачем наряд замовлення від 31.12.2021 та рахунок на оплату від 31.12.2021 ФОП ОСОБА_3 на загальну суму без ПДВ 11120,00 грн, а також прибутковий касовий ордер від 31.12.2021, видаткова накладна на придбання запчастин від 22.12.2021 та рахунок-фактура від 10.12.2021 ТОВ «Солі плюс Харків» на суму 14000,00 грн, не є належними та достатніми доказами, оскільки не дають можливості визначити вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу. Не погоджувався скаржник і зі стягненням витрат на правову допомогу, оскільки у наданих суду документах не конкретизовано по якій справі надавалися послуги, перелік включає в себе послуги, які були надані адвокатом до відкриття провадження та поза межами розгляду справи.
У зв'язку з цим АТ «Страхова компанія «АРКС» просило апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог до страхової компанії відмовити у повному обсязі.
Натомість ОСОБА_1 в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку страхової компанії відшкодувати збитки, понесені для повного відновлення автомобіля, проте стягнув не повну сплачену вартість витрат, зокрема не враховано послуги з вартості доставки запасних запчастин, які необхідні для ремонту автомобіля, у сумі 3625,00 грн. Понесення таких витрат підтверджено та реально пов'язано з відновлювальним ремонтом автомобіля. Крім того, апелянт наголошував на тому, що в прохальній частині позову зазначав про те, що у разі якщо суд дійде висновку, що частина майнової шкоди не підлягає стягненню зі страхової компанії, просив стягнути цю суму з ОСОБА_2 , цього суд першої інстанції не врахував.
На переконання апелянта суд дійшов до помилкового висновку в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки страхова компанія здійснила не повне відшкодування збитків, відтак є правові підстав застосування ст. 625 ЦПК України виходячи з недоплаченої суми за весь період затримки по дату прийняття постанови апеляційним судом.
Також позивач зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки сам факт пошкодження належного йому автомобіля вже свідчить про спричинені йому душевні хвилювання, зміни звичного ритму життя, позивач був тривалий час позбавлений можливості виконувати замовлення з перевезення вантажу.
Щодо витрат на правову допомогу, вважав, що суд першої інстанції помилково зменшив розмір витрат з власної ініціативи, без відповідного клопотання іншої сторони. Наголошував, що сума гонорару визначена умовами договору, а всі надані йому адвокатом послуги підтверджені.
Скаржник просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог, та ухвалити нове, яким ці вимоги задовольнити.
15 жовтня 2024 року до апеляційного суду від АТ «Страхова компанія «АРКС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому страхова компанія просила апеляційну скаргу позивача на оскаржуване рішення від 10 червня 2024 року відхилити. Разом з відзивом подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного:
В ході розгляду справи судом встановлено, що 05 серпня 2021 року о 09.40 год в м. Києві на перехресті вулиць Карла Маркса та Дружби, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 . При виїзді на перехрестя не надав перевагу у русі автомобілю марки «ГАЗ» державним номерний знак НОМЕР_2 , який рухався з правого боку, чим порушив п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.09.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП, транспортний засіб марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 був застрахований в ПрАТ «СТ «АРКС».
09 серпня 2021 року позивач звернувся до ПрАТ «СТ «АРКС» із заявою про подію та виплату відшкодування (том 1 а.с. 136-138).
16 вересня 2021 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_4 » складено звіт № 1477, згідно якого розмір відновлювального ремонту становить 17397,89 грн включаючи ПДВ на запчастин; вартість матеріального збитку - 12827,69 грн (том 1 а.с. 141-159).
Відповідно до страхового акту від 30.09.2021 сума страхового відшкодування за вирахуванням ПДВ та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 33%, складає 11280,81 грн, що є розміром матеріального збитку завданого позивачу внаслідок ДТП, яка мала місце 05.08.2021 ( том 1 а.с. 160).
Вказана сума виплачена позивачу та така обставини не заперечується сторонами.
29.11.2021 на замовлення позивача, ТОВ «Клевер Експерт» проведено висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , то вказано, що вартість матеріального збитку становить 28446,00 грн; вартість відновлювального ремонту становить 33900,00 грн (том 1 а.с. 14-33).
Факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 та оплату позивачем за його здійснення підтверджується нарядом-замовленням від 31.12.2021 та рахунком на оплату від 31.12.2021 ФОП ОСОБА_3 на загальну суму без ПДВ 11120,00 грн та прибутковим касовим ордером від 31.12.2021 (том 1 а.с. 34-36); видатковою накладною на придбання запчастин та рахунком-фактурою ТОВ «Соллі плюс Харків» на суму 14000,00 грн та платіжним документом про їх оплату (том 1 а.с. 37, 47).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено розмір понесених реальних витрат за відновлення пошкодженого транспортного засобу, відтак з АТ «Страхова компанія «АРКС» на користь позивача необхідно стягнути розмір невиплаченого страхового відшкодування у сумі 13839,19 грн.
Підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України суд не установив, з огляду на те що страхова виплата відбулася у межах встановленого строку.
У задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд відмовив через недоведеність.
Щодо витрат за послуги доставки деталей у сумі 3625,00 грн, суд прийшов до переконання, що ці витрати, не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та не можуть бути майновою вимогою у такій категорії справ, а тому не підлягають відшкодуванню.
В частині стягнення витрат понесених на правову допомогу, суд першої вважав за необхідне зменшити їх розмір до 5000,00 грн.
Колегія суддів не може в повному обсязі погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормою ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.
Згідно з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 25.03.2019 №591/3152/16-ц факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів.
Звіт про оцінку транспортного засобу відповідно до усталеної судової практики є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03 липня 2019 року у справі № 910/12722/18.
Так, ОСОБА_1 окрім висновку, проведеного ТОВ «Клевер Експерт», долучено до позову: наряд-замовлення від 31.12.2021 та рахунок на оплату від 31.12.2021 ФОП ОСОБА_3 на загальну суму без ПДВ 11120,00 грн; прибутковий касовий ордером від 31.12.2021, видаткову накладну на придбання запчастин та рахунок-фактуру ТОВ «Соллі плюс Харків» на суму 14000,00 грн, та платіжний документ про їх оплату; документ, що підтверджує оплату доставки запчастин на суму 3625,00 грн.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку в частині того, що позивачем доведено розмір понесених реальних витрат за відновлення пошкодженого транспортного засобу, та правильно взяв до уваги вартість запчастин на суму 14000,00 грн та вартість послуг з ремонту на суму 11120,00 грн. В той же час, зазначаючи про те, що витрати з доставки деталей у сумі 3625,00 грн не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, суд першої інстанції не врахував, що обсяг завданої шкоди включає всі матеріальні збитки, а відшкодуванню підлягають прямі фактичні втрати, підтверджені документально. Відтак, документально підтверджені позивачем витрати на доставку деталей, які були необхідні для проведення ремонту пошкодженого автомобіля, мають бути включеними до загального розміру понесених витрат на відновлення транспортного засобу.
Крім того, погоджуючись із наявністю підстав для стягнення з АТ «Страхова компанія «АРКС» страхового відшкодування, суд першої інстанції в повній мірі не врахував положення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18.
Таким чином, коефіцієнт фізичного зносу застосовується лише для розрахунку суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а з винного водія підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням.
Визначаючи розмір страхового відшкодування, виходячи із фактичних витрат на відновлення належного позивачу транспортного засобу, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до звіту незалежного експерта ФОП ОСОБА_4 № 1477 від 16.09.2021 року, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля складає 33 % (том 1, а.с. 141-159).
Отже вартість запчастин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 9380,00 грн (вартість запчастин 14 000, 00 грн - коефіцієнт фізичного зносу 4620, 00 грн).
З огляду на зазначене доводи АТ «Страхова компанія «АРКС» в частині неврахування судом першої інстанції коефіцієнту фізичного зносу є слушними.
Зважаючи на вищевказане розрахунок страхового відшкодування, яке підлягає доплаті, є наступним: 11120,00 грн (вартість відновлювального ремонту) + 9380,00 грн (вартість деталей з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) + 3625,00 грн (вартість послуг з доставки запчастин) - 11280,81 грн (виплачена сума страхового відшкодування) = 12844,19 грн.
В прохальній частині позову ОСОБА_1 зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку, що сума витрат або її частина не підлягає стягненню зі страхової компанії, цю суму необхідно стягнути з ОСОБА_2 , на це суд першої інстанції уваги не звернув.
Відтак решта суми 4620, 00 грн, що становить коефіцієнт фізичного зносу деталей, має бути стягнута з винного водія ОСОБА_2 .
Щодо вимоги позивача застосувати до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, суд апеляційної виходить з наступного.
Відповідно до п. 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 (справа № 452/3519/15) правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 (справа № 757/26834/15-ц) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.
Відповідно до правової позиції викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 (справа № 758/16044/16-ц) при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного переконання про те, що норми ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуються до спірних правовідносин, однак прийшов до хибного висновку про відмову у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних в даному спорі, оскільки зобов'язання з виплати страхового відшкодування виконане не у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування 09 серпня 2021 року, виплата страхового відшкодування у розмірі 11224,41 грн відбулася 01 жовтня 2021 року.
В подальшому після здійснення відновлювального ремонту позивач знову звернувся до страховика з вимогою про компенсацію витрат, понесених на відновлювальний ремонт, така вимога отримана страховою компанією 16 лютого 2022 року (том І, а.с. 43), та залишена без реагування.
Як вже зазначалося вище, суд прийшов до висновку про те, що страхова компанія виконала свої зобов'язання не в повному обсязі. За таких умов з точки зору суду щодо невиплаченої частини страхового відшкодування наявні підстави для застосування ст. 625 ЦПК України.
ОСОБА_1 у позовній заяві та апеляційній скарзі просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати по дату ухвалення остаточного рішення у цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинно здійснюватися на недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 12844,19 грн починаючи з 16 лютого 2022 року по 18 лютого 2026 року.
Таким чином, за період з 16 лютого 2022 року по 18 лютого 2026 року інфляційні втрати складають 7368,12 грн, а 3% річних - 1 544,47 грн, та мають бути стягнуті з страхової компанії.
Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди через недоведеність.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Висновки суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження розміру завданої шкоди є хибними, оскільки сама по собі обставина пошкодження належного позивачеві автомобіля, сам факт ДТП з вини відповідача, є підтвердженням заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягала у надмірному хвилюванні, переживанні, потребі докласти додаткові зусилля для організації щоденного життя у зв'язку із неможливістю використовувати транспортний засіб.
Суд апеляційної інстанції оцінюючи доводи наведені позивачем на обґрунтування завдання йому моральної шкоди приходить до переконання про необхідність стягнення на її відшкодування суми у заявленому позивачем розмірі 10 000,00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції надано договір про надання правничої допомоги 14/022022 від 14.02.2022, укладений між позивачем та адвокатом Адвокатським бюро «Роман Качура», п. 3.2 якого визначено розмір гонорару у розмірі 15000,00 грн; звіт про виконану роботу від 17.05.2022; акт приймання-передачі наданих послуг від 17.05.2022.
Відповідно до звіту про виконану роботу, адвокатським бюро роботу виконано наступну роботу: юридична консультація - 0.5 год, вивчення матеріалів та актуальної судової практики - 2 год, складання та надіслання звернення до страхової компанії - 1 год, складання позовної заяви - 5 год, виготовлення копій документів - 0,5 год, загальна вартість 15000,00 грн (том 1 а.с. 53).
Таким чином позивачем підтверджено обсяг наданих послуг і виконаних робіт.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Відповідачем не вказувалось на не відповідність заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Колегія суддів зауважує, що подання на стадії апеляційного розгляду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу понесених у суді першої інстанції не може бути враховане.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 5000,00 грн, оскільки позивач довів належними та допустимими доказами розмір понесених витрат на суму 15000,00 грн, відповідачем не вказувалось на невідповідність заявленої позивачем до стягнення суми, з огляду на що такі витрати підлягають відшкодуванню у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення:
з АТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12844,19 грн, інфляційних втрат у розмірі 7368,12 грн, та 3% річних у сумі 1544,47 грн.
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування у розмірі 4620, 00 грн, та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 2481,00 грн (992,40 грн в суді першої інстанції та 1488,60 грн в суді апеляційної інстанції).
Крім того, позивач сплатив 2500,00 грн за проведення автотоварознавчого дослідження, що підтверджено документально.
Загальна сума понесених ОСОБА_1 судових витрат під час розгляду складає 4981,00 грн.
З урахуванням задоволених позовних вимог на загальну суму 36376,78 грн, зокрема до АТ «Страхова компанія «АРКС» на суму 21756,78 грн (59,81 % від загальної суми задоволених вимог) та до ОСОБА_2 на суму 14620,00 грн (40,19 % від загальної суми задоволених вимог), розподіл судових витрат слід провести наступним чином:
стягнути з АТ «Страхова компанія «АРКС» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8971,50 грн та судовий збір 2979,13 грн, стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6028,50 грн та судовий збір 2001,86 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ 20474912, місто Київ, вулиця Іллінська, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12844,19 гривень, інфляційні втрати у розмірі 7368,12 грн, та 3% річних у сумі 1544,47 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 4620,00 гривень, та 10000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ 20474912, місто Київ, вулиця Іллінська, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 8971,50 гривень та судовий збір 2979,13 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати понесені на професійну правничу допомогу 6028,50 грн та судовий збір 2001,86 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько