Справа № 308/15913/25
16 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі:
заявника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в режимі відео конференції заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 яка полягає у нерозгляді заяви від 20.10.2025 року про зобов'язання слідчого виконати вимоги ст. 55 КПК України у кримінальному провадженні та виконати вимоги п.1 ч.2 ст. 56 КПК України щодо негайного визнання заявника потерпілим,-
В моє провадження в порядку автоматизованого розподілу надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 яка полягає у нерозгляді заяви від 20.10.2025 року про зобов'язання слідчого виконати вимоги ст. 55 КПК України у кримінальному провадженні та виконати вимоги п.1 ч.2 ст. 56 КПК України щодо негайного визнання заявника потерпілим.
Заява подана в письмовій формі про відвід у справі мотивована тим, що у провадженні слідчого судді ОСОБА_4 перебувала справа №308/15913/25 з розгляду скарги від 25.11.2025 року про скасування постанови слідчого від 18.11.2025 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 від 20.10.2025 щодо залучення його у якості потерпілої особи та зобов'язати слідчого виконати вимоги ст. 55 КПК України щодо вирішення питання про залучення ОСОБА_3 у якості потерпілого в кримінальному провадженні №42025070000000184 від 09.10.2025 року на підставі його заяви від 20.10.2025 року.
Заявник вказує, що ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 від 22.12.2025 року скаргу ОСОБА_3 від 25.11.2025 року було задоволено частково та скасовано постанову слідчого від 18.11.2025 року, в іншій частині скарги-відмовлено.
Заявник зазначає, що з незрозумілих причин, слідчий суддя в своїй ухвалі від 22.12.2025 року зазначив про те, що ОСОБА_3 в своїй скарзі від 25.11.2025 року з іншою вимогою також просить зобов'язати слідчого визнати його потерпілим, у зв'язку із чим в цій частині скарга задоволенню не підлягає.
Вказує, що зі змісту скарги ОСОБА_3 від 25.11.2025 року вбачається, що в ній відсутнє прохання на яке посилається слідчий суддя, а заявлені інші вимоги.
Заявник вважає, що вказані вище обставини є такими, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості та об'єктивності слідчого судді ОСОБА_4 під час розгляду скарги з вимогою зобов'язати слідчого виконати вимоги ст. 55 КПК України щодо вирішення питання про залучення ОСОБА_3 у якості потерпілого до кримінального провадження та свідчить про те, що даний відвід є обґрунтованим і підлягає до задоволення.
На підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України, заявником заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_4 .
В судовому засіданні ОСОБА_3 подану заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 підтримав з підстав викладених у заяві. Надав аналогічні поясння викладеним у заяві. Зокрема вказав, що слідчий суддя ОСОБА_4 при розгляді справи №308/15913/25 з розгляду його скарги від 25.11.2025 року в ухвалі слідчого судді спотворив вимоги його скарги. В результаті цього він змушений був звернутися до суду з новою скаргою, яка знову розподілена на розгляд слідчого судді ОСОБА_4 . Просив відвести слідчого суддю ОСОБА_4 від розгляду скарги.
Слідчий та прокурор, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про відкладення розгляду не клопотали.
Суд, вивчивши матеріали справи в межах заявленого відводу, заслухавши доводи заявника, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини 3-5 статті 80 КПК України заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заява про відвід під час досудового розслідування подається одразу ж після встановлення підстав для такого відводу. Відвід повинен бути вмотивованим.
Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Оскільки кримінальне процесуальне законодавство містить загальні вимоги до вмотивованості відво-ду, суд в оцінці вмотивованості відводу звертається до практики Європейськогосуду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Що стосується доводів заявника про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості слідчого судді, суд виходить з наступного.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість, навести відповідні аргументи, докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Так Європейським судом з прав людини у п. 66 у рішенні по справі «Мироненко і Мартенкопроти України» зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див.,зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини зауважив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
У справі «Хаушильд проти Данії» Європейський суд з прав людини зазначив про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини у справі Веттштайн проти Швейцарії, п. 43).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Заявник вказує, що основними підставами для відводу слідчого судді від розгляду його скарги є те, що слідчим суддею у межах даного кримінального провадження №42025070000000184 від 09.10.2025 було розглянуто, зокрема скаргу ОСОБА_3 від 25.11.2025 року, за результатами розгляду якої 22.12.2025 року було постановлено ухвалу, якою скаргу ОСОБА_3 від 25.11.2025 року було задоволено частково та скасовано постанову слідчого від 18.11.2025 року, в іншій частині скарги - відмовлено. Вважає, що слідчим суддею ОСОБА_4 були спотворені вимоги скарги.
Слід зазначити, що розгляд клопотань органів досудового розслідування та скарг на дії та бездіяльність таких органів в одному кримінальному провадженні та одним слідчим суддею не є підставою для відводу слідчого судді та не свідчать про упередженість судді у розгляді цієї справи.
Дослідивши доводи заявника, суд вважає недоведеним факт наявності підстав передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України для задоволення заяви заявника про відвід слідчого судді під час розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 яка полягає у нерозгляді заяви від 20.10.2025 року про зобов'язання слідчого виконати вимоги ст. 55 КПК України у кримінальному провадженні та виконати вимоги п.1 ч.2 ст. 56 КПК України щодо негайного визнання заявника потерпілим.
Наведені в письмовій заяві обставини про відвід слідчого судді ОСОБА_4 є такими, які не викликають сумнів у його неупередженості, а також не містять належних та підтверджених обставин, які б викликали сумнів у його неупередженості та унеможливлювали ухвалення слідчим суддею об'єктивного процесуального рішення у справі.
Будь-які докази на підтвердження фактів, які б свідчили про особисту зацікавленість слідчого судді в розгляді скарги чи його упередженість в матеріалах справи відсутні.
Доводи, викладені у заяві про відвід, щодо наявності сумнівів у неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 в розгляді даної скарги жодним належним та допустимим доказом не підтверджені.
Суд звертає увагу, що заявник не позбавлений можливості оскаржувати рішення суду ( слідчого судді) до суду апеляційної інстанції. Незгода сторони з процесуальними рішеннями та діями судді, не може бути підставою для відводу.
Вирішуючи питання про відвід, суд вважає, що обставини, вказані в заяві про відвід, непередбачені жодним з положень статті 75 КПК України, які містять підстави для відводу, виклад вимог скарги в іншому формулюванні не може свідчити про упередженість слідчого судді .
Разом з тим, заява не містить достатніх даних про наявність підстав, визначених вказаною нормою, оскільки викладені у заяві скаржником обставини спотворення вимог скарги слідчим суддею ОСОБА_4 при розгляді справи №308/15913/25 з розгляду його скарги від 25.11.2025 року у іншій справі, в якій скарга заявника частково задоволена, не свідчить про упередженість слідчого судді при розгляді нової поданої скарги , а тому доводи заявника про його сумніви в наявності упередженості у слідчого судді є безпідставними, у зв'язку з чим суд їх відхиляє.
Підсумовуючи вказане, суд наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи, але вмотивованість заяви про відвід судді (самовідвід) є процесуальним обов'язком, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Судовим розглядом не встановлено і заявником не доведено наявність підстав передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України під час здійснення розгляду вказаної справи, які б слугували підставою для задоволення заяви про відвід і які унеможливлювали б винесення ним об'єктивного рішення у ній.
У цьому випадку, на думку заявника, підставою відводу є наявність у провадженні передумов, регламентованих п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, однак, зазначена заявником підстава, а саме те, що слідчий суддя ОСОБА_4 при розгляді справи №308/15913/25 з розгляду його скарги від 25.11.2025 року в ухвалі слідчого судді спотворив вимоги його скарги не є такою, що може свідчити про упередженість слідчого судді, а відтак не може бути підставою відводу в розумінні ст. 75 КПК України.
При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Зважаючи на викладене, суд при розгляді заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді не знайшов факт підтвердження наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 яка полягає у нерозгляді заяви від 20.10.2025 року про зобов'язання слідчого виконати вимоги ст. 55 КПК України у кримінальному провадженні та виконати вимоги п.1 ч.2 ст. 56 КПК України щодо негайного визнання заявника потерпілим, а відтак відсутні правові підстави для задоволення заяви про відвід слідчого судді.
Отже, судом не встановлено підстави для відводу слідчого судді ОСОБА_4 передбачені ст. 75 КПК України.
Враховуючи, що обставин, за наявності яких слідчий суддя підлягав би безумовному відводу, при розгляді заяви не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80-82 КПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 яка полягає у нерозгляді заяви від 20.10.2025 року про зобов'язання слідчого виконати вимоги ст. 55 КПК України у кримінальному провадженні та виконати вимоги п.1 ч.2 ст. 56 КПК України щодо негайного визнання заявника потерпілим - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дата оголошення повного тексту ухвали 18.02.2026 року о 16 год. 50 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1