Справа № 139/887/25
19 лютого 2026 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , (який приймає участь в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_4 , (який приймає участь в режимі відеоконференції з ДУ «УВП №1 м.Вінниця)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Муровані Курилівці кримінальне провадження №12025020160000529 від 05 листопада 2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ярушичі Стрийського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , розлученого, військовослужбовця, громадянина України, раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
04.11.2025 о 22 годині 52 хвилини екіпаж поліції у складі інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Могилів-Подільського РВП ГУПГІ у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , під час опрацювання повідомлення ОСОБА_7 щодо вчинення відносно неї домашнього насильства донькою ОСОБА_8 , дане повідомлення зареєстровано в ІКС ІПНП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області № 23137 від 04.11.2025, на службовому автомобілі Renault Duster з реєстраційним номером НОМЕР_1 прибули до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_8 .
У подальшому до працівників поліції з території вказаного вище домоволодіння вийшла ОСОБА_8 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_4 , який являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 .
У ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_8 з мотивів явної неповаги до працівників поліції, будучи агресивно налаштованою, почала висловлювалась нецензурною лайкою, та розуміючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є працівниками правоохоронного органу, виконують свої службові обов'язки з підтримання публічної безпеки та порядку, одягнуті у формений одяг Національної поліції, виражаючи свою зневагу до правоохоронних органів, та наблизилась до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , з метою створення перешкоди при фіксації правопорушення за допомогою технічних засобів розташованих на форменому одязі поліцейського.
У цей час ОСОБА_4 , побачивши дії ОСОБА_8 , о 22 годині 54 хвилини 04.11.2025, перебуваючи на вулиці, неподалік домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з мотивів явної неповаги до працівника поліції, з прямим умислом, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, усвідомлюючи та розуміючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу у сезонному форменому одязі, дістав наявний у нього балончик із речовиною сльозогінної та дратівливої дії і здійснив розпилення даної речовини в обличчя старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 .
Унаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_4 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 спричинено хімічний опік коньюнитиви обох очей, який утворився від дії подразнюючого газу направленого в обличчя та належить до легких тілесних ушкоджень, які не спричиняють короткочасний розлад здоров'я більше 6-ти діб, згідно п.2.3.1 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Таким чином ОСОБА_4 вчинив заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що 04 листопада 2025 року між його співмешканкою ОСОБА_8 та її матір'ю виник сімейний конфлікт, у зв'язку з чим остання викликала працівників поліції. Після прибуття працівників поліції ОСОБА_8 вийшла на вулицю для з'ясування обставин виклику. Зі слів обвинуваченого, згодом він почув її крики, у зв'язку з чим вийшов на вулицю. До нього підійшов працівник поліції, з яким він розпочав розмову, однак, почувши крики співмешканки та помилково сприйнявши ситуацію як таку, що їй завдається шкода або вчиняються протиправні дії, діючи імпульсивно, дістав при собі перцевий газовий балончик та розпилив його в обличчя працівнику поліції Наґорняку. У вчиненому щиро кається, зазначає, що повністю усвідомлює протиправність своїх дій. Докази його вини, здобуті під час досудового розслідування, визнає у повному обсязі та не оспорює. Підтвердив, що правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду подав заяву, в якій просив проводити судове засідання за його відсутності, щодо призначення покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти проведення судового розгляду за відсутності потерпілого, вважав за можливе проведення судового розгляду без потерпілого.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, за згодою усіх учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого та постанов щодо речових доказів.
При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає їх належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв'язку доводять фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.
Обвинуваченому судом роз'яснено, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого, допитавши останнього, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 КК України доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий (а.к.п.77-79), є військовослужбовцем (а.к.п.71-74), за місцем проходження військової служби характеризується задовільно (а.к.п.81), до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра за медичною допомогою не звертався (а.к.п.79).
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Також суд враховує позицію потерпілого, який при призначенні покарання покладається на розсуд суду.
Враховуючи всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки, заподіяні потерпілій особі, а також дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті (частини статті) Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковано його діяння.
Водночас, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, критично оцінив свою поведінку, що суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання, а також відсутність обставин, які його обтяжують, суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду № 51-658км17 від 01.02.2018, керуючись своїми дискреційними повноваженнями, вважає за необхідне призначити йому покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України та покладання обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, що на думку суду буде достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 76 Кримінального кодексу України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Згідно ст. 14 Кримінально-виконавчого кодексу України, військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за кримінальні проступки, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Згідно ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.11.2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 05.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.11.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.01.2026.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.12.2025 року було продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26.02.2026.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19.02.2026 запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 , у виді тримання під вартою скасовано та його звільнено з - під варти негайно.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, слід зарахувати обвинуваченому у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання 05.11.2025 по день звільнення з - під варти 19.02.2026 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Захід забезпечення кримінального провадження арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.11.2025, суд відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, вважає за необхідне скасувати, оскільки в подальшому у застосуванні цього заходу потреба відпала.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено, судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (командира військової частини), повідомляти уповноважений орган з питань пробації (командира військової частини), про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання 05.11.2025 по день звільнення з - під варти 19.02.2026 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Захід забезпечення кримінального провадження арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.11.2025 - скасувати.
Речові докази:
- 2 предмети схожих на спеціальні засоби «Терен 4», які передані на зберіганняу кімнату зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.
- мобільний телефон з маркуванням «Infinix», 2 (два) флеш-накопичувача формату micro SD із камер вуличного відеоспостереження, які передані на зберіганняу кімнату зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя :