Справа № 369/19770/23
Провадження № 2/369/984/26
Іменем України
19.02.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Янченка А.В.,
при секретарі Лисяк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/19770/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, -
У листопаді 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ювченко А.В. звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя, в якому просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою за кадастровим номером 3222485903:02:008:5011; житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з земельною ділянкою за кадастровим номерем 32224885900:04:004:0032; квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами.
20 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління у м. Києві, актовий запис № 375.
За час перебування у шлюбі у період спільного проживання позивачем та відповідачем було спільно придбано нерухоме майно, а саме: - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою за кадастровим номером 3222485903:02:008:5011; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , з земельною ділянкою за кадастровим номерем 32224885900:04:004:0032; квартира за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Таким чином, зазначені об'єкти нерухомого майна є предметом спільної сумісної власності позивача та відповідача як подружжя.
Позивачем та відповідачем домовленості щодо поділу спільного майна не досягалось.
Таким чином, позивач по справі має право на поділ майна, яке перебуває в її спільній сумісній власності з відповідачем, та на виділення їй у право власності 1/2 частки в цьому майні
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, підготовче засідання призначено на 19.02.2024 року.
Ухвалою від 15.12.2023 року було відмовлено у задоволені заяви адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/19770/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
05.02.2024 року позивачем подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизу, клопотання про витребування доказів, у задоволенні яких було відмовлено.
17.02.2024 року позивачем заявлено клопотання про виклик свідків, у задоволенні яких було відмовлено.
18.02.2024 року позивачем подано клопотання по долучення доказів, подані докази долучені до матеріалів справи.
19.02.2024 року за клопотанням відповідача та представника відповідача розгляд справи був відкладений.
04.03.2024 року представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, яким відповідач повністю заперечує позовні вимоги позивача та зазначила, що майно: земельна ділянка за кадастровим номером 3222485903:02:008:5011 площею 0,0272 га за адресою: АДРЕСА_1 була придбана нею до реєстрації шлюбу, до реєстрації шлюбу на цій ділянці був побудований житловий будинок.
За час перебування сторін у шлюбі відповідачем 06.11.2018 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюбний договір, яким встановлений правовий режим майна, що придбаний у шлюбі. Оскільки спірне майно придбано в період перебування сторін у шлюбі за кошти відповідача, право власності на зазначене майно зареєстровано за відповідачем, відсутні правові підстави для задоволення позову.
19.03.2024 року у поданій представником позивача відповіді на відзив зазначено, що шлюбний договір від 06.11.2018 року ОСОБА_1 підписав під тиском, позивач не придбав жодного рухомого та нерухомого майна перебуваючи у шлюбних відносинах із ОСОБА_2 , що на його думку свідчить виключно про те, усі кошти він спрямовував на забезпечення належних умов життя родини, достатнього рівня утримання дітей та дружини.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.02.2025 року подане клопотання представника позивача по справі № 369/19770/23 задоволено, зупинено провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 369/15420/23 про визнання частково недійсним шлюбного договору.
В судове засідання 29.07.2025 року з'явилась представник відповідача, позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, були проінформовані про дату судового засідання шляхом направлення судової повістки в особистий кабінет електронного суду.
За заявою представника відповідача ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.07.2025 року поновлено провадження у справі № 369/19770/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, призначене підготовче судове засідання на 22.10.2025 року.
В судове засідання 22.10.2025 року з'явилась представник відповідача, позивач та представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, були проінформовані про дату судового засідання шляхом направлення судової повістки в особистий кабінет електронного суду.
Протокольною ухвалою суду від 22.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 27.01.2026 року.
У судове засідання 27.01.2026 року позивач та його представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
Представник відповідача до суду подала заяву, в якій просила суд здійснювати розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача, у задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явилися всі учасники такої справи.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, вважає, що позов підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що з 20.04.2013 року сторони перебували у шлюбі, зареєстрованим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління у м. Києві, актовий запис No 375. На дату звернення позивача до суду із даним позовом, на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала позовна заява за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
До реєстрації шлюбу відповідачем було набуто у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 3222485903:02:008:5011 площею 0,0272 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 01.11.2012 року за реєстровим № 6181. В подальшому на зазначеній земельній ділянці відповідачем був побудований житловий будинок, право власності на який зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Камлик С.О. 25.04.2013 року.
За час перебування сторін у шлюбі відповідачем було зареєстроване право власності на наступне нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , разом із земельною ділянкою за кадастровим номером 32224885900:04:004:0032; квартира за адресою: АДРЕСА_3 .
Долучені позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог особисті нотатки з інформацією про потреби на будівництво будинку (будівельні матеріали, оснащення, оздоблення, оплата послуг) у АДРЕСА_2 , фотознімки даного будинку, які демонструють процес його будівництва, який був організований, контрольований та оплачений Позивачем, виписки щодо руху коштів за рахунками ФОП Позивача, що підтверджує його платоспроможність протягом визначеного періоду перебування у шлюбі, а також довідки ок-5 та ок-7 не доводять обставини придбання та будівницва зазначених об'єктів нерухомості, оскільки виключають можливість ідентифікувати належність та час фотофіксації, банківські виписки не доводять факт витрачання коштів на придбання будь-якого нерухомого майна, відповідно не є належними та допустимими доказами по справі.
06.11.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюбний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко О.М. за реєстровим № 3622. Зазначеним договором було встановлено наступне: пункт 2 - все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або дружиною в Україні чи за її межами після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім'я воно було придбане, набуте чи зареєстроване; пункт 3 - все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, яке буде придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після укладення даного договору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім'я воно було придбане або набуте.
ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним шлюбного договору. Рішенням Києво-Сятошинського районного суду Київської області по справі № 369/15420/23 від 16.01.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю. Постановою Київського апеляційного суду по справі № 369/15420/23 від 15.05.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.01.2025 року залишено без змін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Станом на дату ухвалення рішення по даній справі шлюбний договір, яким встановлений правовий режим майна, набутого сторонами в період шлюбу, є діючим.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з положеннями ст.64 Сімейного кодексу (надалі - СК) України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Відповідно до статей 92, 93 СК України, особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, може бути укладено шлюбний договір, яким регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Оскільки сторонами 06.11.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюбний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мелещенко О.М. за реєстровим № 3622, яким визначений правовий статус набутого майна під час перебування сторін у шлюбі та відповідно до умов якого все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, яке придбане та/або набуте, або буде придбано та/або набуте чоловіком або дружиною в Україні чи за її межами після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім'я воно було придбане, набуте чи зареєстроване, відповідно спірне майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , належить їй на праві приватної власності.
Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено: 19.02.2026 року.
Суддя А.В. Янченко