Справа № 369/10762/22
Провадження №2/369/585/26
19.02.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі судді Янченка А.В. перевіривши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Янченка А.В. та секретаря судового засідання від участі у цивільній справі № 369/10762/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/10762/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків.
Наступне судове засідання призначено на 09.03.2026 року.
Відповідачем 17.02.2026 року подано через підсистему «Електронний суд» до суду заяву про відвід головуючого судді Янченку А.В. та секретаря судового засідання від розгляду у цивільній справі № 369/10762/22.
Заяву обґрунтовано тим, що на мою думку заявника, суддя Янченко А.В. не є безстороннім та фактично є «допоміжним адвокатом» позивачки.
Так, суддя завжди толерував неявку сторони позивачки. Коли адвокат не з'являлася, суддя жодного разу не з'ясовував причини неявки позивачки, яка не заявляла про проведення розгляду справи без її участі. Показовим також є, зокрема, факт недопуску відповідача до засідання 05 лютого 2025 року.
Суддя, задовольнивши клопотання про проведення всіх судових засідань за моєю участю та з'ясувавши, що від сторони захисту ніхто не з'явився, бо напередодні засідання адвокат отримала відмову в такій формі участі через недотримання вимог процесуального закону, а позивачка нехтує обов'язком відвідування судових засідань, ймовірно вирішив проігнорувати моє прагнення щодо виконання свого обов'язку та не з'ясував причин моєї неявки, яка обумовлена тим, що відеконференції ніхто не створив та, відповідно, до участі в ній ніхто не запросив. Ба більше, суддя провів засідання та задовольнив клопотання, яке безальтернативно повинен був залишити без розгляду (подане адвокатом без використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд»), про призначення експертизи.
Клопотання, зміст якого заявнику не відомий досі, бо адвокат вирішила не направляти його учасникам справи. Клопотання, яке окрім затягування процесу не несе жодної цінності для розгляду справи по суті. І це все, за умов, коли справа слухається далеко не перший рік. Коли позивачка вже визначилася з переліком доказів, а відповідач використав всі можливості для здобуття належних доказів відповідно до сформованих позовних вимог.
В ході судового розгляду було остаточно встановлено, що позивачка відремонтувала автомобіль та продала його. Це вдалося остаточно встановити завдяки клопотанню, яке я заявив, про призначення експертизи для встановлення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу. Після цього, суд правомірно поновив провадження у справі та були законні очікування, що відбудеться розгляд справи по суті, з урахуванням остаточно встановлених обставин. В такому разі суду просто потрібно було надати оцінку зібраним у справі доказам щодо проведення відновлювального ремонту.
Однак, суддя вирішив задовольнити інше клопотання - про проведення експертизи «по фотографіях», завідомо розуміючи, що позивач таких фотографій не має, як і, ймовірно, безпосередньо позивачка, бо вона не була замовником жодної з оцінок/експертиз, оскільки під час страхового врегулювання не пред'являла до відповідача жодних майнових претензій. Знову-таки, ця експертиза не несе жодної доказової цінності, бо предмет доказування інший: вже не стягнення збитків, які позивачка змушена буде понести у зв'язку з відновлювальним ремонтом, а - стягнення збитків, яка вона вже фактично понесла. Це не гіпотетичні витрати, а реальні. Спосіб доказування їх понесення інший, що підтверджується численною судовою практикою, про що не міг не знати суддя.
Натомість суддя, навіть після повідомлення про неможливість проведення такої експертизи на основі тих матеріалів, які він незаконно прийняв разом із клопотання про призначення цієї експертизи (яке, нагадаю, підлягало залишенню без розгляду), вирішив зобов'язати сторін знайти такі докази. Це безумовно не корелюється з принципом диспозитивності та нівелює змагальність. І це, до цього ж, ймовірно за мій рахунок (суддя, поклав витрати на проведення експертизи на особу, прізвище та ім'я [однак не по батькові], якої збігається з моїм), не з'ясувавши водночас позиції заявника щодо такого процесуального авантюризму та, щонайменше, фінансової спроможності заявника щодо його оплати (на жаль, відповідь на це питання є негативною, особливо з огляду на перспективу в подальшому неповернення безпідставно і безповоротно понесених судових витрат).
До того ж, характерно, що поновлюючи провадження у справі з метою здобуття таких «доказів», суддя вирішив призначити підготовче судове засідання у справі, яка із самого початку вже не один рік слухалася в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому процесуальної ухвали про перехід до загального позовного провадження досі немає, як і обґрунтування такого рішення.
Підсумовуючи, заявник переконаний, що такі дії, спрямовані на забезпечення позивачці процесуальних привілеїв та переваг у розгляді цієї справи. Вони нівелюють принципи змагальності та диспозитивності. Позиція позивачки це позиція однієї із сторін спору, а не об'єктивна істина, яка становить преюдицію для суду. Заявник вважає, що такі дії (інколи бездіяльність) судді щодо врахування інтересів обох сторін, з погляду стороннього спостерігача можуть викликати сумніви у об'єктивності та безсторонності судді.
Тож, на думку заявника має місце ігнорування факту неявок позивачки (коли не з'явилася також представник), за обставини, коли явка за викликом суду є обов'язком, а не правом сторони; ігнорування процесуальних порушень при подачі заяв / клопотань стороною позивачки (адвокат зобов'язана подавати документи через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», подані документи (зокрема й докази) в інший спосіб залишаються без розгляду і повертаються заявникові, тобто вони не можуть розглядатися і використовуватися судом (якщо це докази, бо вони є недопустимими); ігнорування моїх прав як відповідача при реалізації описаних вище процесуальних авантюр, є достатнім підґрунтям, щоб засумніватися в об'єктивності та безсторонності судді, тому вважаю, що є достатні підстави для задоволення мого відводу.
Відвід судді заявник заявляє на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Також з огляду на згадані вище обставини недопуску заявника до судового засідання 05 лютого 2025 року, вважає за необхідне заявити відвід також секретарю судового засідання, яка технічно не організувала відеоконференцію та не запросила заявника до участі в ній.
На підставі вище наведеного, ОСОБА_1 просив відвести від розгляду цієї справи суддю Янченка А.В. та відвести від розгляду цієї справи секретаря судового засідання, яка виконувала свої посадові обов'язки станом на 05 лютого 2025 року, у разі подальшого виконання нею таких обов'язків.
Вивчивши подану заяву в частині відводу головуючого судді Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/10762/22, суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до положень ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після сплину вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строк, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
За ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року у справі № 5-15п12).
З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що не може свідчити про необ'єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.
Крім того, слід зазначити, що незгода з процесуальним рішеннями суду у справі, не може вважатися підставою для відводу судді.
Водночас, суд звертає увагу заявника, що останній скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали про призначення судової експертизи від 23.05.2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 16.10.2025 року ухвалу про призначення судової експертизи від 23.05.2025 року залишено без змін.
Крім того, заявник заявив відвід секретарю судового засідання, яка виконувала свої посадові обов'язки станом на 05 лютого 2025 року, у разі подальшого виконання нею таких обов'язків.
Згідно ч. 10 ст. 40 ЦПК України питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про відвід, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасників справи. Неявка особи, якій заявлено відвід, у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Як повідомила секретар судового засідання головуючому судді перед початком судового засідання 05.02.2025 року проведення судового засідання у справі № 369/10762/22 режимі відеоконференції було неможливим в силу технічних причин.
У зв'язку з цим фіксування судового засідання 05.02.2025 року технічними засобами не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Посилання заявника на те, що його безпідставно не було підключено секретарем судового засідання, яка технічно не організувала відеоконференцію та не запросила заявника до участі в ній є помилковими, оскільки у судове засідання 05.02.2025 року учасники справи не з'явилися.
Крім того, дані твердження заявника перевірені судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали про призначення судової експертизи від 23.05.2025 року, про що безпосередньо зазначено у тексті постанови Київського апеляційного суду від 16.10.2025 року у справі № 369/10762/22.
Враховуючи викладене, суд дійшов дійшов висновку про відмову у задоволенні відводу секретарю судового засідання.
Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд, -
Вважати заявлений відвід судді Янченку А.В. необґрунтованим.
Передати заяву про відвід судді для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
У задоволенні відводу секретарю судового засідання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повна ухвала складена: 19.02.2026 року.
Суддя А.В. Янченко