Справа № 580/7733/25 Головуючий у І інстанції - Паламар П.Г.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
19 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Василенка Я.М., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача від 08.05.2025 № ЦО-15751 в частині невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи з 08.06.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2022 рішенням Черкаської обласної МСЕК № 2 Позивачу встановлено 2 групу інвалідності. Спірне рішення про невизнання Позивача особою з інвалідністю Відповідач прийняв з грубим порушенням встановленої законодавством процедури його прийняття, оскільки лист від 15.04.2025 № 259/01-09/1 не є належною підставою для проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення про встановлення інвалідності, оскільки така підстава відсутня в п. 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Також наголошено, що Позивач оглядався заочно експертною командою Відповідача, що є протиправним, оскільки медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі відповідних медичних установ, а Позивач не викликався для прийняття участі в засіданні, на якому прийняте рішення про невизнання його особою з інвалідністю.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Центру оцінювання функціонального стану особи державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 08.05.2025 № ЦО-15751 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 08.06.2022.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна установа «Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Державна установа «Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» зазначає, що огляд Позивача не проводився та не передбачався - проводилась перевірка обґрунтованості встановлення інвалідності II групи, загальне захворювання, безстроково, за наявними медичними документами всебічного обстеження під час направлення на МСЕК.
Вважає, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08.05.2025 № ЦО-15751 є законним та обґрунтованим.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Державної установи «Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Також, Третьою особою до Шостого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просить зупинити апеляційне провадження у справі № 580/7733/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 360/660/25.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Так, нормами процесуального закону (п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України) розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких ,- суд зобов'язаний вчинити дану процесуальну дію.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 , Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 360/660/25 за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не постановлював ухвалу про передачу справи № 360/660/25 на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
У зв'язку з вищевикладеним, підстави для зупинення апеляційного провадження у даній адміністративній справі відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України відсутні.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що рішенням Черкаської обласної МСЕК № 2 від 18.09.2015 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААА № 188947 від 18.09.2015.
ОСОБА_1 з 18.09.2015 призначена пенсія по 3 групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Черкаської обласної МСЕК № 2 від 09 червня 2022 року № 1628 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності з 08 червня 2022 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААВ № 636724 від 09.06.2022.
З 08 червня 2022 року Позивачу призначена пенсія по 2 групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 11.06.2025 № 2300-0206-8/47036 ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило Позивача, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08 травня 2025 року, який направлено Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» Центром оцінювання функціонального стану особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 10.06.2025 вх. № 4970/9, Позивача не визнано особою з інвалідністю з 08 червня 2022 року. Виплату пенсії ОСОБА_1 припинено.
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатом перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 08 травня 2025 року № ЦО-15751 ОСОБА_1 скасовано 2 групу інвалідності.
Як вбачається з Рішення № ЦО-15751, команда вивчила надану медико-експертну документацію та прийшла до висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, безтерміново, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку травної, серцево-судинної систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстав визнати ОСОБА_1 особою з інвалідністю, з 08 червня 2022 року (Постанова Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009).
Вважаючи рішення Відповідача протиправним, а свої права порушеними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не подано жодних доказів відмови Позивача від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, а також не подано докази неприбуття Позивача до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України.
Також, у матеріалах даної адміністративної справи відсутні будь-які докази повідомлення Позивача про необхідність з'явитися до Відповідача для проведення обстеження та оцінки стану здоров'я Позивача, а перевірка обґрунтованості встановлення інвалідності 2 групи проводилася за наявними медичними документами, що в свою чергу виключає забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення.
Крім того, судом враховано висновки Верховного Суду, відповідно до яких суд не здійснює самостійно оцінку наявності підстав прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Суд вправі перевірити законність висновків МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку/рішення на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що Відповідачем порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно Позивача, а тому рішення про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , під час заочного огляду Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України, є протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до ст. 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначено Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2015 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV.
Відповідно до абз. 4, 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», введеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24 лютого 2022 року).
У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеним в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом «б» п. 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207, 08 листопада 2024 року № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.
Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
Відповідно до п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ:
- здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;
- розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;
- проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;
- узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;
- повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;
- проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;
- надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;
- направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;
- забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов'язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;
- впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;
- бере участь в акредитації обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;
- проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;
- бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.
Аналізуючи пункт 13 Положення про медико-соціальну експертизу, колегія суддів звертає увагу, що на Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ покладено повноваження перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та їх скасування. При цьому, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» вирішено покласти права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.
Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (п. 5 Положення про медико-соціальну експертизу).
Згідно з п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція № 561).
Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції № 561).
Відповідно до п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.
Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню від 08.05.2025 ЦО-15751 про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що огляд Позивача відбувся Відповідачем заочно та за відсутності повного медичного обстеження ОСОБА_1 та проведення необхідних досліджень.
Так, згідно протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 08.05.2025, члени експертної комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в порушення п. 1.10 Інструкції № 561 медико-соціальну експертизу провели без опитування хворого і об'єктивного повного медичного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Також, колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем не подано будь-яких доказів відмови Позивача від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, а також не подано докази неприбуття Позивача до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Крім того, у матеріалах даної адміністративної справи відсутні будь-які докази повідомлення Позивача про необхідність з'явитися до Відповідача для проведення обстеження та оцінки стану здоров'я Позивача, а перевірка обґрунтованості встановлення інвалідності 2 групи проводилася за наявними медичними документами, що в свою чергу виключає забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 240/13173/22, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями ВЛК. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров'я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суд, вирішуючи спір щодо оскарження висновків МСЕК або ВЛК, не вправі самостійно здійснювати переоцінку медичних документів, встановлювати або спростовувати медичний діагноз чи його відповідність певним критеріям, передбаченим нормативними актами.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, вказав, що суд не здійснює самостійно оцінку наявності підстав прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Суд вправі перевірити законність висновків МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку/рішення на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
У зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції у даній адміністративній справі дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки Відповідачем порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно Позивача, а тому рішення про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , під час заочного огляду Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України, є протиправним, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів.
Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у даній адміністративній справі доказів обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Державної установи «Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Є.І. Мєзєнцев