Справа № 826/17348/14 Суддя (судді) першої інстанції: Польовий О.Л.
18 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Оксененка О.М.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі: Красновій О.Р.,
за участі: Дейнегіна С.М., представника позивача;
Слуговиної О.В., - представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
10 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ «ДПЗКУ») "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №98226552207 від 15 липня 2014 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 65008829,00 грн, з яких 52007063,00 грн - основний платіж, 13001766,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.1а-5).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року (т.1 а.с.215-220), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року (т.2 а.с.34-38), відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Верховного Суду від 14 липня 2020 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.106-112). Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що Окружним адміністративним судом м. Києва та Київським апеляційним адміністративним судом: не надано правової оцінки податковій декларації з податку на прибуток підприємства (код рядка 06.3); не досліджено, чи відображені проценти у складі витрат податкової декларації за звітний 2013 рік; не досліджено детально умови кредитного договору між позивачем та Експортно-імпортним банком Китаю та наявні у матеріалах справи додаткові пояснення відповідача від 20 листопада 2014 року з розрахунком щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток по кожному епізоду порушення. Рішення судів попередніх інстанцій не містить висновків щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Глобал-Ресурс", ТОВ "Агромарк", ТОВ "Дойче Агро Компані", ТОВ "Агропродукт-Сервіс ЛТД", ТОВ "КМК-ЮГ", а отже висновки податкового органу про безпідставне віднесення до складу витрат вартості отриманих товарів та послуг від вказаних контрагентів є, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, передчасними та необґрунтованими. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті не було з'ясовано у повному обсязі обставини донарахування по всім епізодам, не досліджено правильність розрахунку податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного внаслідок порушень, вчинених Головною торгово-експортною Філією ПАТ «ДПЗКУ», Філіями ПАТ «ДПЗКУ» «Дубенський КХП», «Старокостянтинівський елеватор», «Богданівецький КХП», ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ»), адміністративну справу №826/17348/14 передано на розгляд та вирішення Хмельницькому окружному адміністративного суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року адміністративний позов ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15 липня 2014 року №98226552207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 63058564,00 грн, з яких 50446851,00 грн - основний платіж та 12611713,00 грн - штрафні (фінансові) санкції. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т.3 а.с.150-159).
Задовольняючи 04 липня 2025 року частково адміністративний позов ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", суд першої інстанції вказав, що податковий орган дійшов помилкового висновку, що нараховані за 2013 рік проценти були віднесені позивачем до витрат 2013 року та зазначені в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства (код рядка 06.3), а моментом визнання процентів є дата фактичної їх сплати. Тому податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №98226552207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 63058564,00 грн, з яких 50446851,00 грн - основний платіж та 12611713,00 грн -штрафні санкції, є протиправним та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції зазначив, що у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання у ТОВ "Глобал-Ресурс", ТОВ "Агромарк", ТОВ "ДОЙЧЕ АГРО КОМПАНІ", ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД", TOB "КМК ЮГ" за перевіряємий період, вказавши, що виписані від імені контрагентів видаткові накладні не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган обґрунтовано встановив завищення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задекларованих витрат в сумі 7849625,90 грн, а тому спірне податкове повідомлення рішення в цій частині є правомірним.
Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, не з'ясовані всі обставини справи, не досліджені та невраховані надані до суду докази. Апелянт вважає, що реальність господарських операцій із контрагентами підтверджується належним чином складеними первинними документами, реальність яких не спростована.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги позивача у даній справі зводяться до переоцінки фактичних обставин справи та доказів у даній справі та незгоди АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а твердження, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не підтверджують порушення вказаним судом норм процесуального або матеріального права.
Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, Головне управління ДПС у м. Києві 13 серпня 2025 року подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було належним чином враховано положення Податкового кодексу (далі - ПК) України, які чітко визначають, що датою визнання витрат платника податку з кредитно-депозитних операцій є дата фактичної виплати процентів, а не дата їх нарахування в бухгалтерському обліку. Суд першої інстанції під час розгляду справи обмежився лише тлумаченням кредитного договору, при цьому не здійснив належного співставлення цих умов з нормами законодавства. Вважає, що одностороннє тлумачення договору без комплексного аналізу і, застосування норм податкового права та бухгалтерського обліку призвело до помилкового висновку суду щодо моменту включення процентних витрат і відповідно, до неправомірного заниження податкових зобов'язань.
АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що норми ПК України та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку передбачають, що до складу витрат звітного періоду відносяться саме нараховані відсотки, а не сплачені, як стверджує податковий орган. Окрім того, ПК України не ставить у залежність право платника податків на формування валових витрат в залежність від своєчасності погашення заборгованості по нарахованим процентам, адже своєчасність сплати нарахованих процентів є господарською складовою виконання договірних зобов'язань, тобто, законодавець дозволив платнику податків віднести до валових витрат суми процентів нарахованих у відповідному періоді, але не сплачених. На думку представника позивача, відповідачем помилково ототожнено поняття «дата нарахування процентів» та «дата виплати процентів», оскільки саме це призвело до помилкового висновку, що нарахуванням вище зазначених відсотків припадає на січень 2014 року (період фактичної виплати відсотків).
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове про задоволення позову повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до наступного.
Підпунктом 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
У відповідності до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Згідно з підпунктом 138.5.2 пункту 138.5 статті 138 ПК України, датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до з пункту 141.1 статті 141 ПК України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Відповідно до статті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року №415, фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони буди нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.
Згідно частини другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві провело документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складений акт від 23 червня 2014 №549/26-55-22-07/37243279 (т.1 а.с.8-47).
Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.5.2 пункту 138.5, пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141, пункту 150.1 статті 150 ПК України.
03 липня 2014 року Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подано заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.48-67).
За результатом розгляду заперечень на акт перевірки, відповідачем листом від 10 липня 2014 року вих.№32159/10/22-07/37243279 повідомлено позивача про залишення висновків акту перевірки від 23 червня 2014 року №549/26-55-22-07/37243279 без змін (т.1 а.с.63-102).
На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесене податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №98226552207, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 65008829,00 грн, з яких 52007063,00 грн - основний платіж, 13001766,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.7).
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позичальник) уклало з Експортно-імпортним банком Китаю (кредитор) кредитний договір №BLA201209, згідно якого кредитор погоджується надати позичальнику, відповідно до умов і положень цього договору, кредит у доларах США із загальною основною сумою, яка не перевищує загальну суму зобов'язання (т.1 а.с.103-125).
Всі надходження за кредитом повинні використовуватись позичальником з метою придбання сільськогосподарської продукції у виробників для наступного продажу китайському імпортеру згідно з комерційним контрактом.
Згідно пункту 6.1 кредитного договору, на кожну дату виплати процентів позичальник повинен виплачувати кредитору проценти на суму кредиту.
Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що сума кредиту має послідовні періоди нарахування процентів. Період нарахування процентів, що застосовується до суми кредиту, дорівнює шести місяцям, за умови, що: перший період нарахування процентів щодо суми кредиту починається (включно з) у той день, в який здійснюється надання суми кредиту, та закінчується (виключаючи) у першу дату виплати процентів; будь-який період нарахування процентів, який буде виходити за межі дати остаточного погашення, закінчується датою остаточного погашення.
Згідно пункту 6.3 кредитного договору, процентна ставка, що застосовується до суми кредиту або її відповідної частини, на кожний період нарахування процентів є річною ставкою, яка визначається кредитором та складається з (а) ставки LIBOR (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) за цей період нарахування процентів плюс (b) маржа (4,5% річних).
Пунктом 6.6. кредитного договору встановлено, що проценти за ставками, які визначаються відповідно до вказаного вище, нараховуються кожного дня і розраховуються на основі фактичної кількості днів, що минули, та 360-денного року, та виплачуються у кінці періоду на кожну дату виплати процентів. Довідка, видана кредитором щодо ставки та суми процентів, що підлягають сплаті на будь-яку дату виплати процентів, є остаточною та обов'язковою для виконання позичальником за відсутності явних помилок.
Відповідно до зазначених умов кредитного договору, позивач ПАТ «ДПЗКУ» зобов'язаний здійснювати нарахування відсотків кожного дня за отриманий кредит у розмірі 1499999985,0000 доларів США.
У відповідності до пункту 6.6 кредитного договору, нарахування процентів здійснювалось позивачем кожного дня і відповідно до норм бухгалтерського обліку відображалось у картковому рахунку Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Мінфіну України від 30 грудня 1999 року №291, для нарахування відсотків по отриманим кредитам передбачено рахунок 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками", який кореспондує з рахунком 951 "Фінансові витрати".
У відповідності до зазначених правил бухгалтерського обліку, нараховані відсотки були відображені позивачем на рахунках 951 "Відсотки за кредит" та 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками". Нараховані за 2013 рік проценти були віднесені підприємством до витрат 2013 року та зазначені в податковій декларації з податку на прибуток підприємства (код рядка 06.3).
Враховуючи викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган дійшов помилкових висновків про те, що моментом визнання процентів є дата фактичної їх сплати.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Глобал-Ресурс", ТОВ "Агромарк", ТОВ "Дойче Агро Компані", ТОВ "Агропродукт-Сервіс ЛТД", ТОВ "КМК-ЮГ" та висновків податкового органу про безпідставне віднесення до складу витрат вартості отриманих товарів та послуг колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно пунктів 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктів 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктів 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, підпунктів 138.11, 138.12 цієї статті, пункту 140.1 статті 140 і статті 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пункті 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статті 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пункту 138.5 статті 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Перевіркою за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року відповідач встановив завищення задекларованих суб'єктом господарювання витрат всього у сумі 7849625,90 грн.
Постачальниками позивача ПАТ «ДПЗКУ» у перевіряємому періоді були ТОВ "Глобал-Ресурс", ТОВ "Агромарк", ТОВ "ДОЙЧЕ АГРО КОМПАНІ", ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД", TOB "КМК ЮГ".
З акту перевірки вбачається, що між позивачем (клієнт) та ТОВ "Глобал-Ресурс" (експедитор) укладений договір від 08 травня 2013 року №60, відповідно до якого експедитор зобов'язується за плату за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові та олійні культури та продукти її переробки) автомобільним транспортом. Перевезення кожної партії вантажу оформляється окремим Додатком до Договору.
Водночас, в акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 вересня 2013 року №1458/26-57-22-02-09/38204885 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Глобал-Ресурс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року зазначено, що з метою вручення запиту підприємству ТОВ "Глобал-Ресурс" працівниками управління податкового аудиту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було здійснено виїзд на податкову (фактичну) адресу підприємства (03148, м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд.4-б, кв.307) та встановлено, що підприємство та його посадові особи за даною адресою відсутні, про що складено акт невстановлення місцезнаходження посадових осіб ТОВ "Глобал-Ресурс" від 05 вересня 2013 року №60/26-57-22-02-09/38204885.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Глобал-Ресурс" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Оскільки, реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "Глобал-Ресурс" та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ "Глобал-Ресурс" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
Контролюючий орган зазначив, що звіркою ТОВ "Глобал-Ресурс" документально не підтверджено реальність здійснений відносин із платниками податків за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.
Згідно автоматизованої бази даних "Податковий блок" свідоцтво платника ПДВ анульовано 05 листопада 2013 року.
Крім того, між ТОВ "Агромарк" (постачальник) та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) укладений договір від 06 грудня 2013 року №S038HRS-S, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця зерно сої українського походження врожаю 2013 року, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Позивачем до перевірки надавались видаткові накладні від 06 грудня 2013 року №АМ002 на суму 321832,50 грн, крім того ПДВ - 64366,50 грн; від 07 грудня 2013 року №АМ003 на суму 368450,90 грн, крім того ПДВ - 73690,7 грн. Всього на суму 690283,40 грн, крім того ПДВ - 138056,70 грн та товарно-транспортні накладні.
За період грудень 2013 року на Одеський зерновий термінал на квоту ПАТ "ДПЗКУ" прийнято від ТОВ "Агромарк" сою врожаю 2013 року 06 грудня 2013 року - 93060 кг та 07 грудня 2013 року - 106540 кг, відповідно, що підтверджується довідкою виданою Філією ПАТ "ДПЗКУ" "Одеський зерновий термінал" від 27 березня 2014 року №234.
Тоді, як актом ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25 березня 2014 року №215/3-26-50-22-03-38443069 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агромарк" щодо підтвердження господарських відносин за період з 01 листопада 2013 року по 31 грудень 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано висновок від 21 грудня 2014 року №173/20-26-50-07-04 від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яким встановлено, що посадові особи та/або засновники ТОВ "Агромарк" зареєстровані (проживають) в іншому регіоні та направлено запит для відпрацювання від 17 лютого 2014 року №280/8/26-50 ОУ ГУ Міндоходів у Одеській області. Згідно висновку ТОВ "Агромарк" місцезнаходження платника податків не встановлено; факту реального здійснення господарських операцій також не встановлено.
З метою встановлення місцезнаходження та опитування директора та засновника ТОВ "Агромарк" оперативними співробітниками ОУ ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлено лист №280/8/25-50 до ОУ ГУ Міндоходів в Одеській області, на який отримано відповідь, в якій повідомляється наступне: "Директором ТОВ "Агромарк" гр. Лісовою Жанною Анатоліївною, згідно бази даних УВС МВС України "Агшог", був втрачений паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , виданий Малинівським РУТУ МВС України у м. Одесі від 21 грудня 1998 року. Також не встановленими особами скориставшись втраченим паспортом гр. ОСОБА_1 , було складено договір "Про надання послуг електронного цифрового підпису" та отримано електронний ключ ТОВ "Агромарк".
У зв'язку з цим, в ході проведення перевірки відповідач не встановив факт передачі товарів (послуг) від ТОВ "Агромарк" до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Під час перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Агромарк" підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Агромарк" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.
Враховуючи те, що у ТОВ "Агромарк" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то податковий орган дійшов висновку, що операції ТОВ "Агромарк" не є господарською діяльністю підприємства. У ТОВ "Агромарк" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.
Також контролюючий орган зазначив, що звіркою ТОВ "Агромарк" документально не підтверджене реальність здійснення господарських відносин за період з 01 листопада 2013 року по 31 грудня 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 21 лютого 2014 року.
Між ТОВ "ДОЙЧЕ АГРО КОМПАНІ" (постачальник) та ПАТ "ДПЗКУ" (покупець) укладений договір від 17 грудня 2013 року №K172DNP-S, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2013 року, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
До перевірки надані товарно-транспортні накладні, а також довідка від 27 березня 2014 року №2703/03, видана Філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" ТОВ "ТІС Зерно", відповідно до якої за період грудень 2013 року на ТОВ "ТІС Зерно", на квоту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийнято від ТОВ "ДОЙЧЕ АГРО КОМПАНІ" кукурудзу 3-го класу врожаю 2013 року, 19 грудня 2013 року - 43740 кг та 42940 кг, 20 грудня 2013 року - 42552 кг, 31 грудня 2013 року - 41540 кг та 44700 кг.
Під час перевірки контролюючий орган послався на акт від 07 лютого 2014 року №420/15-00/38676213 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДОЙЧЕ АГРО КОМПАНІ" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, в якому зазначено наступне: "Співробітниками ГОВ СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів Дніпропетровській області в ході реалізації матеріалів оперативної розробки по документуванню незаконної діяльності групи осіб, пов'язаної з наданням підприємствам реального сектору економіки протиправних послуг з "конвертації" грошових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань та формуванням штучного податкового кредиту з ПДВ, викрито та припинено діяльність "конвертаційного центру". За результатами вжитих заходів встановлено, що підприємства-вигодонабувачі ("клієнти" виявленого "конвертаційного центру") на підставі фіктивних угод та інших фіктивних документів, перерахували безготівкові кошти на рахунки 5 суб'єктів підприємницької діяльності, що входили до складу "конвертаційного центру". Громадянин ОСОБА_2 став директором та засновником зазначених 5 СГ за проханням та жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності не має, участі у ведені господарської діяльності підприємств не приймав, договорів з контрагентами та звітні документи не складав та не підписував, статутного фонду не формував, свідоцтво платника ПДВ не отримував, бухгалтерську звітність та податкові накладні не формував та не підписував, в зв'язку з тим, що фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності не має". Свідоцтво платника ПДВ анульовано 06 лютого 2014 року.
На підставі викладеного, відповідач зазначив, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача ПАТ «ДПЗКУ» з ТОВ "ДОЙЧЕ АГРО КОМПАНІ".
Між ТОВ "КМК ЮГ" (постачальник) та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) укладений договір від 20 вересня 2013 року №S1970DS-S, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2013 року, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
До перевірки надані товарно-транспортні накладні, а також довідку видану Філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Одеський зерновий термінал", відповідно до якої за період листопад 2013 року на Одеський зерновий термінал на квоту ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» прийнято від TOB "КМК ЮГ" сою врожаю 2013 року, а саме: 01 листопада 2013 року - 46620 кг; 02 листопада 2013 року - 151380 кг; 03 листопада 2013 року - 95660 кг; 06 листопада 2013 року - 35940 кг; 10 листопада 2013 року - 115720 кг; 11 листопада 2013 року - 86100 кг; 13 листопада 2013 року - 97740 кг; 14 листопада 2013 року - 135540 кг; 16 листопада 2013 року - 46760 кг; 17 листопада 2013 року - 87020 кг; 20 листопада 2013 року - 147160 кг; 21 листопада 2013 року - 87500 кг; 22 листопада 2013 року - 129300 кг; 23 листопада 2013 року - 91920 кг; 25 листопада 2013 року - 36920 кг; 26 листопада 2013 року - 91060 кг; 27 листопада 2013 року - 28540 кг; 28 листопада 2013 року - 50640 кг; 29 листопада 2013 року - 136260 кг; 30 листопада 2013 року - 30280 кг.
Контролюючий орган послався на акт від 18 лютого 2014 року №34/01-09-22-07/36534379 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КМК ЮГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період січень-грудень 2013 року, в якому зазначено наступне: "В результаті проведення зустрічної звірки ТОВ "КМК ЮГ" було встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться. Згідно пояснення колишнього керівника ТОВ №КМК ЮГ" Карнафеля М.В. від 20 листопада 2013 року у 2013 році земля ТОВ "КМК ЮГ" була під паром, тобто землі не були засіяні, та на них нічого не вирощувалось. Згідно пояснення головного спеціаліста управління агропромислового розвитку Нижньогірської райгосадміністрації Кривенкова О.О. від 20 листопада 2013 року TOB "КМК ЮГ" орендує земельну ділянку площею 5,4400 га у Нижньогірській державній адміністрації. У 2013 році землі не засівалися, соя не вирощувалась. Згідно пояснення голови Ізобільненської сільської ради Назарової Л.Г. від 20 листопада 2013 року у 2013 році земля ТОВ "КМК ЮГ" була під паром, тобто землі не були засіяні, така с/г культура як соя на території Ізобільненської сільської ради не вирощується. Згідно пояснення Мишури М.А. від 20 листопада 2013 року, який проживає за адресою АР Крим, с. Омелянівка, вул. Спортивна, буд.12, ТОВ "КМК ЮГ" ніколи за цією адресою не знаходилось, договори оренди свого житла під офіс ніколи не складав і не заключав.
Старшим оперуповноваженим головного оперативного відділу ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим підполковником податкової міліції Бакиновським С.П, спільно з старшим оперуповноваженим оперативного відділу ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим майором податкової міліції Пікуліним С.В. складений акт обстеження від 20 листопада 2013 року за юридичної адреси ТОВ "КМК ЮГ" 97120, АР Крим, с. Омелянівка, вул. Спортивна, буд. 12. Представляє собою приватне домоволодіння з господарськими прибудовами. Згідно до усієї наявної інформації у користуванні ТОВ "КМК ЮГ" знаходяться усього сільськогосподарські угіддя площею 5,4400 га (у т.ч. рілля - 5,4400 га), яка у 2013 році була під паром, тобто землі не були засіяні, та на них нічого не вирощувалось".
Відповідно до запиту №3248/9/2203 від 21 листопада 2013 року начальнику відділу статистики у Нижньогірському районі з проханням про надання інформації щодо середньої врожайності культур в Нижньогірському районі в розрізі назв с/г культур.
Відділом статистики у Нижньогірському районі надана відповідь від 21 листопада 2013 року за №29/01/1-17 щодо середньої врожайності сільськогосподарських культур у Нижньогірському районі. Згідно статистичних даних у 2013 році врожайність с/г культур склала: озима пшениця - 12,3 ц, пшениця яра - 5,8 ц, озимий ячмінь - 11,8 ц, ярий ячмінь - 9,1 ц, соняшник - 19,4 ц, овес - 13,2 ц, просо - 9,3 ц, зернобобові - 6,4 ц, горох - 5,9 ц, рис - 43,9 ц, соя - 14,3 ц.
На підставі викладеного, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "КМК ЮГ" за середньої врожайності соняшника - 19,4 ц з одного га та за наявної площі 5,44 га могло зібрати соняшника усього 105,53 ц чи 10,553 т, а при середній врожайності сої - 14,3 ц з одного га могло зібрати сої усього: 77,792 ц. Отже, ТОВ «КМК ЮГ» за мало можливості здійснити фактичну реалізацію сільськогосподарської продукції при наявної площі земельної ділянки (5,44 га).
В зв'язку з відсутністю в податковому обліку операцій з придбання відповідних товарів протягом 2013 року та ненаданням до перевірки обігово-сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахункам 20, 28, 361, 631 га по субрахунках, документів щодо наявності та зберігання товарних залишків, документів щодо стану розрахунків між контрагентами постачальниками та покупцями, контролюючий орган зазначив про неможливість встановити реальність здійснення операцій щодо реалізації ТОВ "КМК ЮГ" сільськогосподарської продукції контрагентам-покупцям.
Між ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД" (постачальник) та ПАТ "ДПЗКУ" (покупець) укладений договір від 25 червня 2013 року №Y001KIR-S, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця зерно, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до специфікації до Договору предметом поставки була пшениця 6-го класу (ДСТУ 3768-2010). Поставка товару здійснювалась на умовах СРТ (місце поставки - Миколаївський портовий елеватор, адреса: 54034, м. Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 122/1).
До перевірки надані товарно-транспортні накладні, а також довідку видану Філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор", відповідно до якої за період серпень 2013 року на "Миколаївський портовий елеватор" на квоту ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийнято від ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД" пшеницю врожаю 2013 року, а саме: пшениця 6 кл. 24 січня 2014 року - 205750 кг; пшениця гр. Б 5 клас 24 серпня 2014 року - 68400 кг; пшениця гр. Б 5 клас 25 серпня 2014 року - 67750 кг; пшениця 6 кл. 25 серпня 2014 року - 203150 кг.
Податковий орган під час перевірки послався на акт Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 14 листопада 2013 року №27/2200/38246181 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Агропродукт-Сервіс ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ "ДПЗКУ" за серпень 2013 року, в якому повідомлено наступне:"22.10.2013 був здійснений вихід на податкову адресу підприємства, а саме: Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Войкова 21. В результаті чого встановлено, що за вказаною адресою знаходяться складські приміщення, про ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД" ніяких відомостей не встановлено, вивіски про вказане товариство, розпорядок робочого часу відсутні. Службові особи товариства на час візиту були відсутніми, на телефонні дзвінки не відповідали. В результаті вжитих заходів встановити місцезнаходження керівника та засновника ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД" - Козаря В.О. не представилось можливим. З метою отримання відомостей щодо наявності автотранспорту, нерухомого майна в адресу відповідних установ організацій були направлені відповідні запити. До складу податкового кредиту за серпень 2013 року було віднесено суми податку на додану попередніх періодів, які документального підтвердження не знайшли. Встановлено ознаки сумнівності щодо реальності здійснення господарських операцій".
Відділом оподаткування та контролю об'єктів і операцій Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області були направлені запити від 22 жовтня 2013 року №6022/10/1520 до Долинського РЕВ УДАІ у Кіровоградській області, від 22 жовтня 2013 року №6023/10/1520 начальнику реєстраційної служби; від 22 жовтня 2013 року №6024/10/1520 Головному спеціалісту-державному інспектору управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області.
За змістом відповіді від 23 жовтня 2013 року №7/121 за даними управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області сільськогосподарська техніка за ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД" не зареєстрована.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №11412499, 11412245 від 23 жовтня 2013 року у ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД" відсутні права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження.
З довідки Долинського РЕВ УДАІ у Кіровоградській області вбачається, що транспортні засоби за ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД" не зареєстровані.
Свідоцтво платника ПДВ анульовано - 15 листопада 2013 року.
У зв'язку з цим, контролюючий орган зазначив про неможливість встановити реальність здійснення операцій щодо реалізації ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД" сільськогосподарської продукції контрагентам-покупцям.
Враховуючи вищенаведене, під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що у ПАТ "ДПЗКУ" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання у ТОВ "Глобал-Ресурс", ТОВ "Агромарк", ТОВ "ДОЙЧЕ АГРО КОМПАНІ", ТОВ "АГРОПРОДУКТ-СЕРВІС ЛТД", TOB "КМК ЮГ" за перевіряємий період. Виписані від імені контрагентів видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Проте в матеріалах справи №826/17348/14 відсутні докази на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій позивача ПАТ «ДПЗКУ» із зазначеними вище контрагентами, у тому числі первинні, податкові та платіжні документи по спірним господарським операціям, а також факту використання придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Враховуючи викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками податкового органу про завищення ПАТ "ДПЗКУ" задекларованих витрат в сумі 7849625,90 грн, з огляду на що оспорюване податкове повідомлення рішення в цій частині є правомірним.
Шостий апеляційний адміністративний суд зазначає, що згідно усталеної практики Верховного Суду відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу, зокрема і «Податковий блок», які використовуються контролюючим органом відносно господарюючих суб'єктів, носять інформативний характер, проте за умови, що в підтвердження таких відомостей контролюючим органом не зазначаються та надаються відповідні доводи та докази. У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено підтвердження такої інформації, що не спростовано позивачем належними, достатніми та допустимими доказами.
Апеляційний суд звертає увагу, що доводи ПАТ «ДПЗКУ» щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення зазначені ним в позовній заяві, в апеляційній скарзі в контексті спірних правовідносин (господарських операцій позивача з вказаними контрагентами) не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення його вимог в цій частині, та, насамперед, стосуються намагання позивача здійснити переоцінку обставин.
Так, позивач посилається на правові позиції Верховного Суду та Вищого адміністративного суду України, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду. При цьому, у наведених позивачем постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось саме про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми права, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підлягає задоволенню в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 63058564,00 грн, з яких 50446851,00 грн - основний платіж та 12611713,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року ухвалено з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг Головного управління ДПС у м. Києві та Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі №826/17348/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: О.М. Оксененко
Ю.К. Черпак