Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №523/18929/24
Провадження №1-кп/523/701/26
19 лютого 2026 року м. Одеса
Колегія суддів Пересипського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , обвинувачених, їх законних представників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, ОСОБА_12 , його законного представника ОСОБА_13 , захисника - адвоката ОСОБА_14 , під час судового розгляду у відкритому дистанційному судовому засіданні, в приміщенні суду, в режимі відеоконференції, кримінального провадження №12024163470000283 від 15 квітня 2024 року із звинувачення ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.258; ч.2 ст.15, ч.2 ст.258; ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.258; ч.2 ст.15, ч.2 ст.258; ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України, а також клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, ОСОБА_12 , за вчинення суспільно-небезпечних діянь, за ознаками ч.2 ст.258; ч.2 ст.15, ч.2 ст.113; ч.2 ст.258; ч.2 ст.15, ч.2 ст.258 КК України,
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пред'явлено наступне обвинувачення:
- у вчиненні ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, з числа співробітників спеціальних служб російської федерації, а також спільно з особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, ОСОБА_12 , о 22 годині 43 хвилини 14 квітня 2024 року, в м. Одесі, по вул. Мечнікова, буд.№12, підпалу належного військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України автомобіля оперативно - чергової служби марки «МАЗ-631705-364», н/з НОМЕР_2 , який створював небезпеку для життя чи здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших наслідків, з метою порушення громадської безпеки та впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади, службовими особами цих органів, вчиненого, що призвело до заподіяння значної майнової шкоди у розмірі 1542357 грн (ч.2 ст.258 КК України);
- у підбурюванні ОСОБА_15 до закінченого замаху на вчинення, з метою ослаблення держави, о 22 годині 10 хвилин 15 травня 2024 року підпалу, спрямованого на пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, належної регіональній філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» релейної шафи автоблокування (сигнальної установки), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. М.Гефта, 87/1, внаслідок чого відбулась пожежа, в результаті якої завдано збитків у розмірі 1294,21 грн, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, з числа співробітників спеціальних служб російської федерації, а також спільно з ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та з особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, ОСОБА_12 , що не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки вони не змогли відкрити вищезазначену шафу та черговим по переїзду було ліквідовано наслідки її займання (ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України - щодо ОСОБА_15 , ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України - щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_16 );
- у повторному вчиненні ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, з числа співробітників спеціальних служб російської федерації, а також спільно з ОСОБА_17 і ОСОБА_16 , та з особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, ОСОБА_12 , о 21 годині 54 хвилини 18 травня 2024 року, в м. Одесі, по вул. Дальня, буд.№2А, підпалу автомобіля марки «Hyundai Terracan», н/з НОМЕР_3 , який створював небезпеку для життя чи здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших наслідків, з метою порушення громадської безпеки та впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади, службовими особами цих органів, що призвело до заподіяння значної майнової шкоди у розмірі 38870,04 грн (ч.2 ст.258 КК України);
- у закінченому замаху на повторне вчинення ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, з числа співробітників спеціальних служб російської федерації, а також спільно з ОСОБА_17 і ОСОБА_16 та з особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, ОСОБА_12 , о 20 годині 30 хвилини 24 травня 2024 року, в м. Одесі, по вул. Михайлівська, буд.№68, підпалу автомобіля марки «Fiat Fiorino», н/з НОМЕР_4 , який створював небезпеку для життя чи здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших наслідків, з метою порушення громадської безпеки та впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади, службовими особами цих органів, що призвело до заподіяння значної майнової шкоди, що не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, внаслідок затримання виконавців правоохоронцями (ч.2 ст.15, ч.2 ст.258 КК України).
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_16 було продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із альтернативою внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із одночасним покладенням певних процесуальних обов'язків - строком до 19 лютого 2026 року.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтоване причетністю обвинуваченого до вмінених злочинів, їх тяжкістю та суспільною небезпечністю, а також існуванням ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду, продовження злочинної діяльності, незаконного впливу на потерпілих, їх представників, свідків, експерта в цьому ж провадженні, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
З'ясувавши заперечення сторони захисту, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до несудимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку його застосування. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Харченко проти України»).
ОСОБА_16 є неповнолітньою особою, яка вперше притягуються до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкції яких, з урахуванням положень п.4 ч.3 ст.102 КК України, передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк десять років.
Обґрунтованість причетності ОСОБА_16 до вмінених йому діянь була перевірена слідчим суддею при первинному застосуванні запобіжного заходу, а також колегією суддів під час судового розгляду. І при цьому, перевірка остаточної правової кваліфікації вчинених обвинуваченим діянь та доведеності їх вини у зазначеному до завершення судового розгляду є вкрай передчасною.
Доводи прокурора про існування ризиків можливого продовження обвинуваченим злочинної діяльності, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є припущеннями, оскільки обвинувальні докази у справі зібрані у відповідних процесуальних формах, відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, та відсутні будь-які переконливі докази можливого здійснення неповнолітнім обвинуваченим таких дій.
Водночас, вмінене обвинуваченому діяння характеризується підвищеною суспільної небезпекою, а також суворими мірами покарання, яке може бути остаточно визначено у разі визнання винуватими, а відтак суд вважає, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від суду.
Вказана позиція цілком відповідає практиці ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» де зазначено що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Окрім того, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Колегія суддів також вважає, що оскільки співучасник - невстановлена особа, з числа співробітників спеціальних служб російської федерації до теперішнього часу не встановлена та не затримана, з нею може бути знову встановлено обвинуваченим контакти через мережу Інтернет, то продовжує існувати ризик можливого незаконного впливу на потерпілих, їх представників, свідків, експерта в цьому ж провадженні.
При цьому колегія суддів зазначає, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Колегія суддів враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , було спрямовані на шкоду суверенітету, територіальної цілісності, недоторканості та інформаційної безпеки України, в умовах воєнного стану, в період часу, коли продовжує тривати агресивна війна, в тому числі і інформаційна, з боку російської федерації проти України.
При цьому колегією суддів враховано і положення ч.6 ст.176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.113, 258 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 частини 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
В даному кримінальному провадженні колегія суддів зазначає, що інкриміновані обвинуваченому злочини характеризується надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки в умовах введеного воєнного стану, а тому на даній стадії судового розгляду суд не вбачає підстав для зменшення розміру застави. Колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи останнього, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25 квітня 2000 року).
Відмовляючи стороні захисту у зміні ОСОБА_16 розміру раніше застосованої застави (як альтернативи триманню під вартою), колегія суддів також враховує і положення п.3 ч.5 ст.182 КПК України про те, що 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є мінімальною межею для такого виду запобіжного заходу щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, і при цьому виключення із цього правила закон передбачає лише в сторону збільшення цього розміру, а не зменшення.
У зв'язку із викладеним суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.
Керуючись ст.ст.176-178,183,193,199,331,369-372, колегія суддів,
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк застосування обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.258; ч.2 ст.15, ч.2 ст.258; ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на строк до 19 квітня 2026 року.
Залишити без змін раніше визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_16 обов'язків, передбачених КПК України - у розмірі 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Код ЄДРПОУ отримувача: 26302945; р/р UA418201720355249001000005435; банк: Державна казначейська служба України; МФО 820172, після чого ОСОБА_16 звільняється з-під варти.
У разі внесення застави покласти на такого обвинуваченого наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; здати на зберігання до Головного управлянні Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну - на строк до 19 квітня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених частинами 8, 10, 11 ст.182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана впродовж п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.
Судді Пересипського районного суду м. Одеси
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3