73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"06" лютого 2008 р. Справа № 13/274-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу
за позовом: Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області
до: Управління капітального будівництва Херсонської міської ради
за участю представників:
позивача - Кравченко А.М., Коваленко Н.А., Давиденко Р.С.,Тоцької А.О.
відповідача -Волковій Л.Г.,
про стягнення 16247,21 грн,
Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на наявності у позивача права за статтею 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» на пред'явлення позовів про стягнення в інтересах держави збитків від безпідставно нарахованих та сплачених сум, які виявлені при проведенні перевірки відповідача.
Безпосередньо позовна заява подана позивачем за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим і провадження у справі ухвалою від 7 червня 2007 року порушено за правилами названого Кодексу.
Проте, під час розгляду даної справи судом встановлено, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступних правових позицій та обставин справи.
Основні засади функціонування та діяльності державної контрольно-ревізійної служби в Україні визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні.
Зокрема, статтями 1 та 2 названого Закону встановлено, що державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим за змістом статті 10 цього ж Закону Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право за пунктом 8 серед іншого у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, а за пунктом 10 - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
З викладених правових положень вбачається, що контрольно-ревізійним органам надано право звернення до суду саме в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Цими приписами законодавцем не визначено конкретних випадків та способів (з обранням конкретного способу) захисту порушених прав держави, а тому судом враховується при вирішенні спору у даній справі характер та вид сум які є предметом стягнення.
Так, фактично, як слідує з акту ревізії та тексту позовної заяви позивач просить стягнути завдані державі збитки від безпідставно використаних виділених з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій в сумі 16247,21 грн.
Безпосередньо визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
В той же час, у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Крім цього слід зазначити, що поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має, встановлених нормами КАС України, необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
В той же час, стягнення збитків, спричинених державі, не є здійсненням контрольно-ревізійним управлінням саме владних управлінських функцій щодо відповідача, а тому суд вважає, що позивач в даному випадку не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має, встановлених нормами КАС України, необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного провадження у даній справі підлягає закриттю, а тому керуючись статтею 157 КАС України,
1.Провадження у справі закрити.
2.Роз'яснити позивачу, що спори про стягнення збитків, спричинених державі, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а тому він має право звернутися з відповідними вимогами до господарського суду Херсонської області.
Суддя М.К. Закурін