Житомирський апеляційний суд
Справа №279/6544/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/311/26
Категорія ч.1 ст.263 КК України Доповідач ОСОБА_2
17 лютого 2026 року м. Житомир
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючої судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 листопада 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025060490000648 від 01.09.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 листопада 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Зараховано у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з 25.09.2025 по 24.11.2025 року, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 22285,00 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн.
Скасовано арешт, накладений ухвалами Коростенського міськрайонного суду Житомирської області:
- 1-кс/279/1231/25 від 09.09.2025 на предмети схожі на корпуси гранат РГД-5 в кількості 3 шт., предмети зовні схожі на запал УЗРГМ в кількості 3 шт.,
- 1-кс/279/1309/25 від 26.09.2025 на предмети схожі на корпуси гранат РГД-5 в кількості 3 шт., предмети зовні схожі на запал УЗРГМ в кількості 3 шт.;
- 1-кс/279/1308/25 від 26.09.2025 на грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, банкнотами номіналом 500 (п'ятсот) гривень у кількості 12 (дванадцяти) штук, серійні номери: АД9428425, КД 0278993, ЄТ0215017, МА8306432, ВЕ6296423, АК|4194132, АЛ5229639, ЄС7955889, ВД9806951, АЛ9072135, ЕВ7868826, ХЖ7362525;
- 1 -кс/279/1307/25 від 26.09.2025 на 127 (сто двадцять сім) патронів калібру 5,45 мм.: 2 (два) патрони калібру 7,62 мм.; предмет схожий на корпус гранати Ф-1 в кількості 1 (одна) шт.; предмет зовні схожий на запал УЗРГМ в кількості 1 (одна) шт.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Як встановив суд, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вересні 2024 року у невстановленої слідством особи незаконно придбав шість корпусів наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 з шістьма підривачами - унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, один корпус оборонно осколкової ручної гранати Ф-1 з одним підривачем - унифікованим запалом ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, а також боєприпаси калібру 7,62 мм та 5,45 мм.
У цей же день ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи умисел, спрямований на подальше незаконне носіння, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, всупереч чинному законодавству України, зокрема ст. 41 Конституції України, в якій зазначено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, при цьому, право такої власності відбувається в порядку, визначеному законом: ст. 1 Закону України «Про правовий режим військового майна у Збройних Силах України», якою визначено, що до військового майна належить, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, а також боєприпаси; п. 2 розділу 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї у ЗС України, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №1225 від 04 серпня 2000 року, якою визначено, що боєприпасами являються патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; додатку №1 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року №2471-XII, яким встановлено, що до майна, яке не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України належить: зброя, боєприпаси (крім мисливської пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2 і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, про те, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, вихолощена мисливська нарізна і гладко ствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо) та інше; п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумових чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, яким визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, вихолощеної, пневматичної зброї, пристроїв та п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», відповідно до якого поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, незаконно, без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігаючи вищевказані бойові припаси, переніс до лісового масиву розташованому у м. Коростень, поблизу річки Уж за географічними координатами 50.927386-28.596883, де незаконно зберігав до 08.09.2025.
08.09.2025 близько 20 год. 10 хв. у ході проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, яку проведено неподалік будинку, що за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського 174, ОСОБА_7 зустрівся із залученим для проведення оперативної закупки громадянином під вигаданими даними: ОСОБА_9 , в ході якої ОСОБА_7 незаконно збув - продав три корпуси наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 та три підривачи-унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, за що ОСОБА_7 отримав грошові кошти в сумі 6000 грн.
08.09.2025 в період часу з 21 год. 00 хв. по 21 год. 55 хв. співробітниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області в ході проведення огляду громадянина ОСОБА_9 , яким проведено оперативну закупку поблизу будинку за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського 174, останній добровільно видав три корпуси наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 та три підривачи- унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, які відповідно до висновку експерта при конструктивному поєднанні будь-якого з підривачів УЗРГМ з наданими корпусами гранат РГД-5 є трьома наступальними осколковими ручними гранатами РГД-5 та належать до бойових припасів, виготовлені промисловим способом, які ОСОБА_7 незаконно придбав, носив, зберігав та збув без передбаченого законом дозволу.
Повторно 24.09.2025 близько 11 год. 13 хв. у ході проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, яку проведено співробітниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області поблизу будинку за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського 174, де ОСОБА_7 зустрівся із залученим для проведення оперативної закупки громадянином під вигаданими даними: ОСОБА_9 , в ході якої ОСОБА_7 незаконно збув - продав три предмети, схожі на корпуси гранати типу «РГД-5», три предмети, схожі на запали типу «УЗРГМ», за що ОСОБА_7 отримав грошові кошти в сумі 6000 грн.
24.09.2025 в період часу з 14 год. 25 хв. по 15 год. 00 хв. співробітниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області в ході проведення огляду громадянина ОСОБА_9 , яким проведено оперативну закупку поблизу будинку за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського 174, останній добровільно видав три корпуси наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 та три підривачи- унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, які відповідно до висновку експерта при конструктивному поєднанні будь-якого з підривачів УЗРГМ з наданими корпусами гранат РГД-5 є трьома наступальними осколковими ручними гранатами РГД-5, що належать до бойових припасів та виготовлені промисловим способом, які ОСОБА_7 незаконно придбав, носив, зберігав та збув без передбаченого законом дозволу.
У подальшому 24.09.2025 близько 16 години співробітниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області за участю ОСОБА_7 було проведено огляд місця події, під час якого останній вказав на місце, а саме в лісовому масиві м. Коростень, поблизу річки Уж за географічними координатами 50.927386-28.596883, де було виявлено та вилучено наступне:
- один корпус оборонно-осколкової ручної гранати Ф-1 з одним підривачем-унифікованим запалом ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, які відповідно до висновку експерта при конструктивному поєднані наданого на дослідження корпусу гранати Ф-1 з наданим на дослідження підривачем УЗРГМ становлять оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, яка належить до бойових припасів та виготовлені промисловим способом;
- 2 (два) патрони, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї з бойовими 7,62 мм проміжними патронами зразка 1943 року і з кулею «ПС» зі сталевим осердям, які виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби на ураження цілі;
- 127 (сто двадцять сім) патронів, які є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме: 124 (сто двадцять чотири) шт. з бойовими 5,45 мм проміжними патронами з кулею «ПС» зразка 1974 р. зі сталевим осердям; 3 (три) бойовими 5,45 мм проміжними патронами з трасуючою кулею «Т» зразка 1974 року, які виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби на ураження цілі, які ОСОБА_7 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та встановити йому на підставі положень ст. 75 КК України іспитовий строк 2 роки.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що він повністю визнав обставини інкримінованого йому діяння, розгляд справи відбувся без дослідження доказів у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Обставин, що обтяжують його покарання, не встановлено. Обставинами, що пом'якшують його покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Звертає увагу, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, судимості не має, має постійне місце реєстрації і проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю 2 групи, шкоду нікому не завдав, має позитивну характеристику.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення в апеляційній скарзі не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу також в апеляційній скарзі не оскаржується, тому колегією суддів вирок переглядається лише в межах доводів апеляційної скарги, тобто у частині призначеного обвинуваченому покарання.
Перевіряючи доводи обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання даним про його особу та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а також щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, колегія суддів дійшла наступного.
Як убачається з вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття, яке виразилось у визнанні та усвідомленні скоєного діяння, щирому жалю з приводу цього та осуді вчинених діянь, критичній оцінці та засудженні своєї протиправної поведінки, а також активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у тому, що, будучи викритим під час проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, обвинувачений добровільно показав, де зберігається решта бойових припасів.
Обставин, які обтяжують покарання, місцевим судом не встановлено.
Також судом першої інстанції враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, стан здоров'я, зокрема, наявність інвалідності II групи.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції, всупереч твердженням обвинуваченого, належно умотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, тобто в мінімальних межах, визначених санкцією цієї статті.
У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі обвинуваченого через суворість.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності: призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про призначення покарання в межах санкції статті чи частини статті, яка передбачає відповідальність за інкримінований злочин, можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначенні покарання ураховуючи ступінь тяжкості злочину повинен вказувати не лише на вид злочину, відповідно до ст.12 КК України, а й виходити також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Процес призначення покарання, а саме врахування всіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обгрунтованого рішення в цій частині.
Первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, що має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання та позитивно або негативно характеризують особу винного.
Із системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність убачається, що окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши й встановивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст.75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Метою покарання є не тільки виправлення винного, а й запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як винним (спеціальна превенція), так й іншими особами (загальна превенція). Застосовуючи покарання до засудженого, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними і всі особи зобов'язані уникати їх вчинення.
На думку колегії суддів, недоцільність звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК має місце у зв'язку суспільною небезпекою скоєного обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, який є тяжким, характеру та наслідків допущених особою порушень, зокрема, того що неконтрольований обіг небезпечних предметів приховує в собі високий рівень спричинення шкоди людям та довкіллю, а суспільна небезпека злочинів, пов'язаних з обігом зброї, вибухових пристроїв та бойових припасів обумовлена тенденцією розвитку насильницької озброєної злочинності, що в умовах сьогодення призвело до того, що в Україні зброю, бойові припаси та вибухові речовини та пристрої використовують для нанесення тілесних ушкоджень, вчинення вбивств, масових заворушень, бандитизму, розбоїв, терористичних актів та інших тяжких та особливо тяжких злочинів.
Варто зазначити, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Отже, вказані обставини мають значення під час вибору заходу примусу та для забезпечення його мети.
Такий підхід при призначенні покарання, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, колегія суддів вважає таким, що загалом відповідає вимогам закону та практиці суду касаційної інстанції.
Даючи оцінку ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів виходить не лише з визначених у ст. 12 КК України формальних критеріїв, а і з особливостей вчинення конкретного кримінального правопорушення. Зокрема, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки, оскільки, неодноразово збуваючи бойові припаси, ставив в небезпеку життя та здоров'я інших людей. Незаконна діяльність обвинуваченого була припинена лише за втручання працівників правоохоронних органів.
Доводи обвинуваченого щодо наявності у нього на утриманні неповнолітніх дітей не підтверджуються матеріалами справи.
Щодо доводів ОСОБА_7 про відсутність судимостей, то колегія суддів відмічає, що відповідно до довідки про судимості, наявної у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у виді позбавлення волі, проте відповідно до положень ст. 89 КК України визнається таким, що на час вчинення інкримінованого йому злочину не мав судимості. Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області було закрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 263 КК України, тобто ОСОБА_7 , який раніше був учасником справи, пов'язаної з незаконним обігом боєприпасів, не міг не усвідомлювати протиправності такої діяльності.
Відсутність судимостей суд першої інстанції також врахував під час обрання ОСОБА_7 міри покарання у мінімальному розмірі.
Колегія суддів зауважує, що за конкретних обставин скоєного кримінального правопорушення звільнення винного від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не сприятиме його виправленню та не забезпечить досягнення мети запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так й іншими особами.
Вирок першої інстанції у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, домірним вчиненому. Колегія суддів не знаходить підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість і надмірним для досягнення його мети, з огляду на суспільну небезпеку кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом боєприпасів, в умовах збройної агресії російської федерації проти України та введеного в Україні воєнного стану. Також не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробування та встановлення іспитового строку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, які були би підставою для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 листопада 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4