Номер провадження: 22-ц/819/338/26
Єдиний унікальний номер справи: 752/22877/24
19 лютого 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Базіль Л.В.,
Радченка С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Таран Олександра Вікторовича на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2025 року, постановленої під головуванням судді Шестакової Я.В.,
В проваджені Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2025 року зупинено провадження у даній справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідач перебуває на службі у складі Збройних Сил України, та, враховуючи Указ Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким воєнний стан продовжено і на сьогоднішній день, наявні підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті251 ЦПК України, для обов'язкового зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України
15 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Таран О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2025 року, просить її скасувати, справу направити до Херсонського міського суду Херсонської області для продовження розгляду, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначав, що відповідачем не надано суду належних доказів які б слугували підставою для зупинення провадження у справі.
Так, відповідачем не надано жодних доказів переведення військової частини НОМЕР_1 , в якій він проходив військову службу станом на 01 вересня 2025 року, на воєнний стан або залучення його до проведення антитерористичної операції, що виключає можливість відповідачу прибувати у судові засідання. Жодних доказів перебування відповідача на військовій службі у військовій частині, переведеній на воєнний стан або залучення до проведення антитерористичної операції станом на час постановлення ухвали також не надано.
Зазначає, що інтереси відповідача у даній справі представляє адвокат, з яким відповідач все ж мав змогу укласти договір, що спростовує його неможливість надати як адвокату, так і безпосередньо до суду будь-які заперечення та/або докази, якщо такі взагалі існують, які мають бути враховані судом при розгляді справи.
В скарзі апелянт посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, в яких зазначено про те, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі Збройних Сил України, оскільки не кожен структурний елемент в складі Збройних Сил України переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції зазначених висновків.
Крім того, апелянт зазначає, що зупинення провадження у справі значно затягує розгляд нескладної справи, яка вже і так знаходиться в провадженні понад рік.
У відзиві на апеляційну скаргу від 09 лютого 2026 року, сформованому в системі «Електронний суд», представник ОСОБА_2 - адвокат Рудзей Ю.В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність ухвали, просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України, а тому існують обставини відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, що унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи, наявність яких є обов'язковою підставою для зупинення провадження у справі. Відтак, суд вважав за необхідне провадження у справі зупинити до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини 1 статті 253 ЦПК України).
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 зазначено: «з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що переведені на воєнний стан; упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні…»
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Рудзей Ю.В. звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 на службі у складі Збройних Сил України (а.с.69-70).
На підтвердження перебування відповідача на службі у складі Збройних Сил України адвокатом Рудзей Ю.В. надано наступні документи:
- довідку військової частини НОМЕР_2 №1197 від 27 серпня 2024 року про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі (мобілізований) у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.76);
- довідку військової частини НОМЕР_3 №9660 від 01 вересня 2025 року про те, що молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 19 січня 2025 року по теперішній час (а.с.72);
- копію військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 (а.с.74-76).
Тобто матеріали справи містять належну інформацію щодо перебування відповідача на військовій службі для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки суд позбавлений об'єктивної можливості забезпечити повноту реалізації процесуальних прав учасниками процесу, передбачених ЦПК України, що є одним з основоположних принципів цивільного судочинства.
Разом із тим, колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зупинення провадження у даній справі призводить до затягування її розгляду, оскільки нормами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено обов'язок, а не право суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що з врахуванням прецедентної практики Верховного Суду надана представником відповідача довідка про перебування на військовій службі у складі ЗСУ та військовий квиток не є достатнім доказом зупинення провадження у цій справі, оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, яка прийнята після постанов Верховного Суду на які посилається апелянт, висловлено правовий висновок, що з моменту запровадження в Україні воєнного стану і до його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші створені відповідно до закону військові формування вважаються такими, що переведені на воєнний стан. Даний висновок надано для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. При цьому належними доказами перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі є, зокрема, військовий квиток, накази командира частини та інше.
Оскільки в Україні запроваджено воєнний стан і наразі дію його не припинено, а ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації в лавах Збройних Сил України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв відповідно до норм процесуального закону, який зобов'язує зупинити провадження у справі з наведених вище підстав, на законних підставах прийняв рішення про зупинення провадження у справі.
Необхідність з'ясовувати будь-які інші питання, зокрема, щодо можливості сторони приймати участь в розгляді справи при вирішенні питання про зупинення провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, ЦПК України не визначає.
Необґрунтованими є твердження представника позивача в апеляційній скарзі про те, що суд повинен був врахувати технічну можливість участі відповідача у судовому засіданні через відеозв'язок або за участю свого представника, оскільки конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України має імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі із цієї підстави, незалежно від наявності у сторони представника.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таран Олександра Вікторовича залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Л.А.Приходько
Судді: Л.В.Базіль
С.В.Радченко