Номер провадження: 11-сс/819/25/26 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/18975/25 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/18975/25
17.02.2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12025231080001501 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2026 року, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям. Херсона, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1 ст.357 КК України,
застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.03.2026 включно із визначенням застави в розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
21.01.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.309 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2026 року задоволено клопотання прокурора та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 до 21.03.2026 року (включно), визначено заставу у розмірі 66 560 грн.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала на неї апеляційну скаргу в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та такою, що прийнята в порушення вимог КПК України.
В обґрунтування своїх доводів указує, що будь-яких доказів (фактичних даних) на підтвердження реального існування ризиків, які б слугували підставою для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчим не надано.
Також звертає увагу суду на те, сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , не є достатньою підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Узагальнюючи свої доводи захисник вважає, що Чинним КПК України не передбачено що при підозрі чи обвинуваченні особи у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років, єдино можливим запобіжним заходом може бути тримання під вартою.
Будь-яких доказів про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, прокурором не надано.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , обравши йому більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про час розгляду справи шляхом надіслання повідомлень.
Клопотання про обов'язкову участь підозрюваного ОСОБА_8 в апеляційному розгляді від нього до суду не надходило, а тому відповідно до ч.4 ст.401 КПК України його участь не є обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, позицію захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , яка підтримала свої апеляційні вимоги, просила їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Ухвалене слідчим суддею рішення ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною, кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів провадження, 21.01.2026 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.309 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, §57).
На даному етапі обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, підтверджується отриманими під час досудового розслідування фактичними даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зазначені в клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі суду, а саме:
протоколом огляду місця події від 07.01.2026 за адресою: Херсонська область, Херсонський район, с. Чорнобаївка, вул. Північна, буд. 17;
висновком експерта Херсонського НДЕКЦ № СЕ-19/122-26/170-НЗПРАП;
протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 ;
протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками з потерпілою ОСОБА_11 ;
проведенням тимчасового доступу до речей і документів згідно протоколу від 15.01.2026 у банківській установі АТ КБ «Приват Банк» на підставі ухвали суду №766/18975/25;
протоколом огляду від 15.01.2026 інформації щодо руху коштів по банківській картці потерпілої ОСОБА_11 ;
протоколом огляду відеозаписів з камер відеоспостереження з магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка»;
протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_12 ;
протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_13 ;
протоколом проведення слідчого експерименту від 21.01.2026 за участю ОСОБА_8 .
Зазначені докази у свої сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та визнаних наявними слідчим суддею, апеляційний суд вважає безпідставними.
Метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв'язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, тому позбавлені обґрунтованих підстав доводи захисника про недоведеність ризиків, оскільки для доведеності існування ризиків не є обов'язковою доведеність вчинення особою активних дій.
Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Так, у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду.
Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.309 КК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Зі змісту ухвали слідчого судді та журналу судового засідання випливає, що слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.
Твердження апелянта про відсутність будь-яких фактичних даних на підтвердження реального існування ризиків, які б слугували підставою для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , є безпідставними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Підстави для скасування чи зміни застосованого запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 на більш м'який відсутні, оскільки він підозрюється у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, одне з яких віднесено до категорії тяжких злочинів.
З урахуванням зазначених обставин, даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 , а також тяжкості покарання, що загрожуватиме у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, є підстави стверджувати про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що він, перебуваючи на свободі,може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований та не має законного джерела доходу, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за злочини проти власності, перебуває під пробаційним наглядом на підставі вироку суду, негативно характеризується за місцем проживання, є обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях, пояснює свої дії відсутністю доходу та необхідністю купівлі продуктів харчування, з його слів вживає наркотичні засоби, що свідчить про негативну репутацію підозрюваного та існування ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
А тому доводи апелянта про недоведеність обставин, з якими закон пов'язує застосування до підозрюваної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
За вказаних обставин, слідчим суддею зроблено обґрунтований висновок про те, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя дотримався і вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У зв'язку з чим, доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у яких оголошено про підозру ОСОБА_8 ,, дані про його особу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчим суддею правильно обраний такий запобіжний захід.
На цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину).
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та вмотивовано визначив цьому підозрюваному альтернативний запобіжній захід у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень.
Саме такий розмір застави, як вважає колегія суддів, здатен забезпечити у разі її внесення, виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і не може бути визнаний завідомо непомірним для підозрюваного.
Колегія суддів наголошує, що розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно ухвали, слідчий суддя, врахував дані про особу підозрюваного, обставини кримінального провадження, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, майновий стан підозрюваного, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам п.1-3 ч.5 ст.182 КПК України.
Зважаючи на викладене вище, слідчим суддею ухвалено рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , яке відповідає вимогам КПК України і не суперечить практиці ЄСПЛ.
Інші обставини, якими апелянт обґрунтовує доводи апеляційної скарги, були відомі слідчому судді при ухваленні оскаржуваної ухвали і саме з урахуванням них та інших обставин кримінального провадження було ухвалено відповідне рішення.
Відтак, слідчий суддя врахував всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, та у відповідності до положень даної норми ухвалив обґрунтоване та законне рішення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_14 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15 ОСОБА_4