Справа № 587/4192/25
Номер провадження 22-ц/816/1476/26
19 лютого 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),
суддів Петен Я.Л., Сидоренко А.П.,
з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс»
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року (суддя Черних О.М.), ухвалене в м. Суми,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
01 вересня 2025 року ТОВ ФК «Діджи Фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує наступними обставинами.
19 серпня 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду щодо кредитування № 200090289, за умовами якої банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 32850 грн, на строк до 19 серпня 2019 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року ТОВ ФК «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами позичальників ПАТ «Банк Михайлівський», зокрема й за вказаним, набувши право грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на вказані обставини, просило поновити строк позовної давності, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 19 серпня 2014 року № 200090289 у розмірі 49541,37 грн, з яких: 16737,12 грн кредит, 32804,25 грн відсотки за користування кредитними коштами, а також 10832,94 грн інфляційних втрат, 4454,65 грн три відсотки річних та судові витрати.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ ФК «Діджи Фінанс» оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Вказує, що з відповідачем було укладено кредитний договір та видано кредитну картку з кредитним лімітом для споживчих цілей із строком користування 5 років - до 19 серпня 2019 року, тому саме з цієї дати у кредитора могло виникнути право на стягнення заборгованості у судовому порядку.
Зазначає, що згідно з рішенням Правління НБУ № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» із 23 травня 2016 року віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення цього банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Саме із дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наділений повноваженнями розпоряджатися власністю банку, зокрема: кредитним договорами, договорами забезпечення, виписками по особових карткових рахунках та ін. До спливу встановленого законом загального строку позовної давності призвела також наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, що є підставою для його поновлення та не застосування строку позовної давності.
Також вважає об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків - введення в Україні воєнного стану протягом дії якого такі строки продовжуються. Крім того, підстава для звернення до суду щодо стягнення заборгованості у кредитора виникла саме в строк, який продовжувався, зокрема, на період встановлення карантинних обмежень через COVID-19.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване. Вказує про обґрунтованість висновку суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Зазначає, що ПАТ «Банк Михайлівський» мав право від дня звершення строку кредиту та упродовж наступних трьох років, звернутися до суду за захистом свого порушеного права, однак ТОВ ФК «Діджи Фінанс», як правонаступник кредитора, подано позов лише 02 вересня 2025 року. Звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 262 ЦК України, заміна сторони у зобов'язанні не замінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності. За певної обачності позивач, як набувач прав кредитора, мав реальну можливість дізнатися про пропуск строку позовної давності станом на час укладення договору відступлення прав вимоги, а отже і міг передбачити обсяг прав, що перейде до нього. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність підстав для його поновлення.
Сторони до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла таких висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2014 року ОСОБА_1 підписав заяву (оферту) № 200090289 за змістом якої запропонував ПАТ «Банк Михайлівський» на умовах викладених у заяві та Тарифах по картках банку укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки. У заяві він погодився з тим, що складовою та невід'ємною частиною Договору про Картку будуть Умови по картках та Тарифи по картках. Банк прийняв (акцептував) вказану заяву, яка, крім іншого, передбачала відкриття банком рахунку клієнта та видачу картки; розмір ліміту встановлювався банком самостійно на підставі відомостей, повідомлених банку; строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках); активація та використання картки буде здійснюватися відповідно до цієї заяви, а також до Умов по картках та Тарифів по Картках, що будуть діяти в Банку на момент активації (п. 1.5 Заяви (оферти) (а.с. 28).
19 серпня 2014 року ОСОБА_1 підписав: анкету №594368, відповідно до якої мета встановлення відносин з банком - отримання кредиту; Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «МКредитка (не іменна)» (зважаючи на неякісну копію документа, вказане вбачається при його збільшенні в електронному вигляді в системі «Електронний суд»), у якій зазначено: мета кредиту - споживчі потреби, процентна ставка за кредитом на залишок заборгованості - 58,8% річних; розписку про отримання платіжної картки та/або Пін-коду, відповідно до якої отримав платіжну картку № НОМЕР_1 ; Тарифи продукту «МКредитка», відповідно до яких строк дії не іменної платіжної картки - 5 років (а.с. 28 зв., 30 зв., 31, 31зв, 32-33, 34).
20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ ФК «Діджи Фінанс», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону від 15 червня 2020 року, уклали договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув право вимоги банку до позичальників за кредитними договорами згідно з реєстром у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 50-51).
Із реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року (Додаток №1) вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» відступив ТОВ ФК «Діджи Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200090289 від 19 серпня 2014 року, загальний розмір заборгованості - 49541,37 грн, з яких: 16737,12 грн основне зобов'язання, 32804,25 грн відсотки (а.с. 39-40).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року зобов'язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ ФК «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ ФК «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2.
У позовній заяві ТОВ ФК «Діджи Фінанс» наводить розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, яким станом на 13 серпня 2025 року становить 49541,37 грн, з яких: 16737,12 грн заборгованість за кредитом; 32804,25 грн заборгованість за відсотками.
ТОВ ФК «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом через підсистему «Електронний суд», додавши до позовної заяви банківські виписки за період із 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року. Вказані документи у повному обсязі відсутні в паперовій справі, проте приєднані до справи в електронній формі. Із банківської виписки вбачається, що за відповідачем за вказаним кредитним договором станом на обліковується вказана заборгованість (а.с. 37).
Крім того, позивачем надано розрахунок про нарахування інфляційних втрат в розмірі 10832,94 грн за період із березня 2019 року по лютий 2022 року та трьох процентів річних в розмірі 4454,65 грн за період із 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року (а.с. 35).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, однак враховуючи закінчення строку кредитного договору, вказав, що строк позовної давності у три роки сплинув 19 серпня 2018 року і підстави для його поновлення відсутні.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимогами статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Підставами позовних вимог ТОВ ФК «Діджи Фінанс» є неналежне виконання відповідачем умов № 200090289 від 19 серпня 2014 року, укладеного на умовах Заяви (оферти) ПАТ «Банк Михайлівський».
Відповідачем не заперечуються обставини укладення вказаного кредитного договору. Так, у власноручно написаній заяві про застосування позовної давності, адресованій суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнав факт укладення вказаного кредитного договору, вказавши про те, що він свої зобов'язання перед банком виконав (а.с. 70). У поданому відзиві на апеляційну скаргу він також не заперечує, як сам факт укладення кредитного договору, так і факт набуття позивачем прав грошової вимоги до нього.
Обставини надання відповідачу кредиту підтверджується належними доказами.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка банку обов'язково повинна мати дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів за дебетом і кредитом, а також залишок коштів на початок і кінець звітного періоду (дня). За дебетом у виписці банку буде показана сума коштів, яка списана з поточного рахунка, а за кредитом - зарахована на нього; відповідно сальдо у виписці буде за кредитом рахунка.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14- ц».
Отже, подана до суду виписка по особових рахункам відповідача має всі необхідні реквізити, які дають змогу визначити, що вона стосується саме даного клієнта, та підтверджує наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором № 200090289 від 19 серпня 2014 року за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23 травня 2016 року) по 27 липня 2020 року.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 49547,37 грн.
Щодо строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
При зверненні до суду з позовом ТОВ ФК «Діджи Фінанс» заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, яке мотивовано тим, що оригінали кредитних договорів, права вимоги за якими було відступлено на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року, були отримані позивачем лише на початку 2023 року в процесі виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16.
У суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Статтею 256 ЦК України передбачає, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року скасовано на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває на цей час.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав законної сили 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позов поданий (01 вересня 2025 року) у межах трирічного строку позовної давності, оскільки строк кредитного договору, який становив 5 років, закінчився 19 серпня 2019 року, а з 12 березня 2020 року строк позовної давності був зупинений до 04 вересня 2025 року.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 49547,37 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо повернення тіла кредиту позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просить стягнути інфляційні збитки та три проценти річних.
Позивачем надано розрахунок, з якого вбачається, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснено за період із березня 2019 року по 23 лютого 2022 року.
Закінчення вказаного періоду узгоджується із положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які не передбачають зазначених нарахувань у період дії в Україні воєнного стану.
Однак прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаним кредитним договором починається з наступного дня після закінчення строку дії кредитного договору, що відповідав дії платіжної картки, тобто із 20 серпня 2019 року, а не із зазначеної у позові дати.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, що ним не спростовано, тому наявні підстави для стягнення з нього 10121,69 грн інфляційних втрат та 3738 грн трьох відсотків річних.
За таких обставин, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
При частковому задоволенні позову та апеляційної скарги, на підставі частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, із ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Діджи Фінанс» пропорційно задоволеним вимогам (на 97,8%) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5922,7 грн, з яких: 2369 грн (2422,40 грн х 97,8%) за розгляд справи у суді першої інстанції, 3553,7 грн (3633,60 грн х 97,8%) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Міньковською А.В., договору про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року № 26, додаткової угоди до договору № 26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року; акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 14 серпня 2025 року, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ ФК «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно якого вартість робіт складає 7000 грн (а.с. 27, 36, 42, 46, 47-49).
При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, справа є не складною, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді до 4000 грн, які з урахуванням частково задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3912 грн (4000 грн х 97,8%).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс» задовольнити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 19 серпня 2014 року № 200090289 у розмірі 49541,37 грн, а також 10121,69 грн інфляційних втрат та 3738 грн трьох відсотків річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс» 5922,7 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Діджи Фінанс» 3912 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена «19» лютого 2026 року.
Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов
Судді Я.Л. Петен
А.П. Сидоренко