Справа № 761/28715/25
Провадження № 2/761/3153/2026
17 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить: розірвати шлюб, зареєстрований 08 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , актовий запис №1049, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) Відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_2 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) Відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги мотивує тим, що шлюб між сторонами зареєстрований 08 вересня 2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1049. Сторони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства. Між позивачем та відповідачем відсутнє взаєморозуміння та бажання підтримувати шлюб.
Під час шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 не бере участі в утриманні своїх дітей, а позивач не має можливості в повній мірі забезпечити утримання дітей.
Вказане стало підставою для звернення з позовом до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, у ньому наведених.
Відповідач в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити частково.
Суд встановив, що 08 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1049, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
чоловіка - ОСОБА_5 ,
дружини - ОСОБА_5 .
Від шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ).
Позивач зазначає, що сторони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства. Між позивачем та відповідачем відсутнє взаєморозуміння та бажання підтримувати шлюб. Також зазначає, що не має можливості в повній мірі забезпечити утримання дітей.
Вказане стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.
Щодо вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що шлюбні стосунки між сторонами припинені, примирення неможливе, спір щодо розподілу спільного майна подружжя на даний час відсутній.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритись.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що спільне життя Позивача з Відповідачем не склалося та припинено. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що оскільки на даний час сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, наміру зберігати сім'ю не мають, шлюб існує формально, подальше спільне життя суперечить інтересам позивача, спір щодо поділу майна відсутній, відтак є усі підстави для розірвання шлюбу.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Отже, як Позивач так і Відповідач, зобов'язані здійснювати належне утримання своїх малолітніх дітей.
Згідно з частиною 2 статті 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вказана норма закону містить вказівку на обов'язок суду визначити саме спільну (єдину) частку доходу на всіх дітей, на утримання яких заявляється стягнення, що виключає можливість призначення стягнення окремих часток доходу платника аліментів на кожну дитину.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про встановлення аліментів у розмірі 1/3 частки доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, ст. 104, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1049- розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ,
ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ,
Повний текст рішення виготовлений 17 лютого 2026 року.
Суддя: