Номер провадження: 22-ц/813/1934/26
Справа № 947/15818/25
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Сегеда С. М.
13.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Комлевої О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без участі учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канікаєв Юрій Олегович, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року, ухваленого під головуванням судді Бескровного Я.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
29.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 07.10.2021 року між ТОВ « ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 86133, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 55 556,00 грн. строком на 1477 днів.
В подальшому, на підставі договору про відступлення прав вимоги, укладеного 28.01.2025 року між ТОВ « ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 86133 від 07.10.2021 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує умови договору, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 58 955,92 грн., з яких: 33 587,71 грн. - заборгованість за кредитом, 23 967,21 грн. - заборгованість за відсотками, 1401,00 грн. - заборгованість за комісіями, а також судовий збір у розмірі 2 364,75 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» були задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 86133 від 07.10.2021 року у розмірі 57 554,92 грн. з яких: 33 587,71 грн. - заборгованість за кредитом, 23 967,21 грн. - заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2 364,75 грн. (а.с.57-59).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 29.08.2025 року було залишено без задоволення (а.с.94).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Канікаєва Ю.О., ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.101-104).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 13.02.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перерубуванням судді Сегеди С.М. у відпустці та враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, а також через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, через відключення електроенергії в приміщенні Одеського апеляційного суду, датою ухвалення цього судового рішення є 13.02.2026 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.11.2025 року (а.с.123-124), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.125-127).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договірні зобов'язання та внаслідок неналежного виконання позичальником умов договору, виникла заборгованість за кредитним договором у відповідному розмірі, яка підлягає стягненню з відповідача (а.с.57-59).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступних підстав.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається 07.10.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс», правонаступником якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 86133, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 92 399,00 грн., з яких перший транш 36 843,00 грн. та другий - 55 556,00 грн., строком на 1477 днів.
Згідно п. 2.3 договору позичальник має сплатити відсотки у розмірі 140% річних за користування кредитними коштами (а.с.18).
Матеріали справи містять також паспорт споживчого кредиту 07.102021 року, який зазначає умови кредитування, у тому числі, сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту власноруч підписані ОСОБА_1 , що свідчить про обізнаність останнього з усіма умовами кредитного договору, зокрема, про сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором становить 57 554,92 грн., з яких: 33 587,71 грн. - заборгованість за кредитом, 23 967,21 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.9).
Станом на даний час заборгованість за кредитом позичальником не погашена.
Зважаючи на те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, а також враховуючи існуючу заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 19.05.2025 року провадження у справі відкрито у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи (а.с.49).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 07.05.2025 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.48).
В матеріалах справи наявно поштове повідомлення, направлене на вищевказану адресу відповідача. Однак поштова кореспонденція на адресу першої інстанції повернулася з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.51), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається його належним сповіщенням.
Крім того, представник апелянта посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строку позовної давності.
Позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальними правилами перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Представник апелянта вказує, що позивач звернувся з позовом до 29.04.2025 року. Згідно з наданим позивачем графіком платежів за першим траншем кредитного договору, платежі загальним розміром 29 897,46 грн. повинні були бути зроблені позичальником до 29.04.2022 року. Отже, вимоги про стягнення цієї суми заявлені поза строком позовної давності.
Разом з тим, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Станом на даний час воєнний стан в Україні не скасовано.
Отже, звертаючись з позовом до суду 29.04.2025 року, позивач не порушив строки позовної давності, а тому вказані доводи заявника апеляційної скарги також є безпідставними.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Також зважаючи на те, що зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канікаєв Юрій Олегович, залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева