19.02.26
33/812/87/26
Провадження №33/812/87/26 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Дробинський О. Е.
Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.
19 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі:
головуючої - судді Ямкової О. О.
за участю: секретаря Коростієнко Н. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Вишневського А. А. на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2026 року, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -
Згідно постанови судді, 18 грудня 2025 року о 3 годині 40 хвилині в місті Вознесенську Миколаївської області по вулиці Одеській в районі житлового будинку №33/2 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер ALKOTEST 6820 за своєю згодою і з фіксацією події під відеозапис. Результат тесту №433 встановив у водія стан сп'яніння з показником в 2.27 проміле, з яким водій погодився. Такі дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Вишневський А. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.
Апелянт вважає, що постанова є необґрунтованою, не відповідає вимогам закону, так як судом дана неправильна оцінка обставинам справи, які беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_1 змушений був діяти в стані крайньої необхідності, так як намагався покинути місце обстрілу, який відбувся поряд з хатою кума та міг відбутися знову, внаслідок чого сів за кермо автомобіля в стані алкогольного сп'яніння.
На жаль, суддя суду першої інстанції вищезазначеним фактам у своїй постанові надав не правильну оцінку, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
До судового засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, та його захисник не з'явилися, і заяв про відкладення судового з будь-яких поважних причин не надали. Слухання справи відбулося за відсутністю її учасників, за їх належним повідомленням у відповідності статті 294 КУпАП.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, у їх межах, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, так як висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Сам розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
За наведеного, суддя суду першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, чек-тест до протоколу та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, відеофіксацію самої події, згідно яких водій ОСОБА_1 за наявністю ознак алкогольного сп'яніння та за своєю згодою пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, внаслідок чого стан сп'яніння підтверджено за допомогою алкотестеру Драгер, яким встановлено результат в 2.27 проміле. Заперечень або незгоди з результатами огляду водій не висловив, побажань пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі не заявив. Від підписання акту огляду та чек-тесту відмовився, але підписав протокол про адміністративне правопорушення з викладенням усіх обставин особисто та без заперечень. Внаслідок цього дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим за складеним адміністративним протоколом ним порушено положення пункту 2.9а ПДР.
У відповідності до пункту 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За положеннями статті 266 КУпАП та пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І, положень розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, та у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, чек-тесту до протоколу, відеозапису події, які досліджені у суді першої інстанції, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2109», під час якого був зупинений працівниками поліції та за наявності ознак алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейських пройшов огляд, яким підтверджено наявність у нього стану алкогольного сп'яніння (а.с.1-8).
Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі, здійсненому працівниками поліції на спеціальний технічний засіб, та письмових доказах, доданих до протоколу.
Обставини керування автомобілем, проходження огляду на стан сп'яніння та результати огляду ОСОБА_1 та його захисником не оспорюються.
Втім, ОСОБА_1 та його захисник посилаються на вчинення ним, як водієм, адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності, пов'язаної з обстрілом міста Вознесенська, який відбувся після вживання ОСОБА_1 разом зі своїм кумом алкогольних напоїв. Такі обставини ними підтверджено скриншотом з повідомлення ЗМІ та показаннями свідка ОСОБА_2 , який є кумом ОСОБА_1 .
За такого доводи захисника стосовно відсутності складу правопорушення у діях ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, пов'язані виключно з крайньою необхідністю відповідно до статей 17, 18 КУпАП, та надання цим обставин неправильної оцінки та кваліфікації суддею суду першої інстанції.
В той же час наведені захисником обставини ретельним чином досліджені в суді першої інстанції та ним надана всебічна та повна оцінка з правильною кваліфікацією дій водія ОСОБА_1 , внаслідок чого ці висновки судді суду першої інстанції не потребують додаткової переоцінки в суді апеляційної інстанції.
Натомість слід звернуту увагу захисника Вишневського А. А. на неправильне тлумачення ним положень статті 18 КУпАП, які за замістом наведених ним доводів захисник трактує по аналогії з положеннями статті 39 КК України, яка передбачає вчинення кримінального правопорушення у стані крайньої необхідності, зокрема для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб. Напроти, положення статті 18 КУпАП передбачають можливість вчинення адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, зокрема, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.
Отже, стан крайньої необхідності при вчиненні кримінального правопорушення може бути пов'язаний з відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі, що діє в такому стані, але під час вчинення адміністративного правопорушення така дія може бути вчинена виключно під час відвернення небезпеки, яка загрожує громадянам, а не особі, яка діє в такому стані.
Тобто кваліфікація дії особи в стані стан крайньої необхідності під час вчинення кримінального та адміністративного правопорушення, має спільні загальні ознаки, але відрізняється не лише за діями особи, які є суспільно небезпечними, та вчиняються для усунення небезпеки, яка може загрожувати іншими громадянам, оскільки використання такого стану для відвернення небезпеки, що загрожує самій особі в межах адміністративних правопорушень, що за своїм характером не тягнуть відповідну кримінальну відповідальність, не є завданням КУпАП.
Таким чином наведені посилання захисника Вишневського А. А. на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з підстав, визначених статями 17 і 18 КУпАП є неспроможними.
З огляду на наведене, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновки судді суду першої інстанції про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності доказів, які знаходяться в матеріалах справи, та спростовують доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі.
Тому прийняте суддею рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення та розмір штрафу визначений відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Вишневського А. А. залишити без задоволення, а постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова