19.02.26
22-ц/812/243/26
Провадження № 22-ц/812/243/26
іменем України
19 лютого 2024 року м. Миколаїв
справа № 489/7060/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 04 листопада 2025 року суддею Костюченком Г.С. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом
Приватного акціонерного товариства
«Миколаївська теплоелектроцентраль»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У грудні 2024 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулася до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 6 134, 28 грн.
Позивач зазначав, що відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . У період з 08.09.2021 року по 01.05.2025 року позивач надав за вказаною адресою теплову енергію на суму 6 134, 28 грн, яка відповідачами не оплачена. Надіслане їх попередження залишилося без відповіді.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 є квартирою з індивідуальним опаленням та не отримує послуг позивача. Послуги з опалювання до місць загального користування не подаються, ці місця навіть не мають необхідних для цього приладів. Таким чином місця загального користування обігріваються за рахунок квартир, що знаходяться у під'їзді та мають індивідуальне опалення. У рахунках на опалення позивач зазначає, що нараховано плату за опалення та гарячу воду, а не за теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування та на функціонування внутрішньо будинкових систем, та не підкріплені розрахунком.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2025 року позов задоволено, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» стягнуто 6 134, 28 грн заборгованості та 3 028 грн судових витрат позивача.
Рішення суду мотивоване доведеністю того, що відповідачі є споживачами послуг теплопостачання, що надаються ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» тому мають обов'язок щодо їх оплати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тими ж доводами, якими відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Також апелянт вказував на необхідність дослідження доданої до апеляційної скарги технічної документації, яка свідчить про те, що теплова енергія, яку надає ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» до місць загального користування будинку АДРЕСА_2 , квартирою АДРЕСА_3 не споживається. Крім цього апелянт вказував на можливість, за необхідності, проведення експертизи.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим; судом дотримані норми процесуального та матеріального права, досліджені всі докази відповідача і позивача, та вірно враховані при винесенні рішення. А тому вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Посилався на те, що в силу положень частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Починаючи з жовтня 2021 року зі всіма співвласниками багатоквартирних будинків діє публічний договір приєднання. Відсутність письмового договору щодо житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від обов'язку оплати послуг. Зобов'язання позивача оплатити надані послуги виникає на підставі закону. Наголошує, що з позивачем фактично укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Відповідачам нараховуються загальнобудинкові потреби відповідно до Методики № 315. При цьому відповідач помилково вважає, що загальнобудинкові потреби це лише місця загального користування. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. В результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 19 лютого 2026 року, датою ухвалення рішення є 19 лютого 2026 року.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . У період з 08.09.2021 року по 01.05.2025 року позивач надав за вказаною адресою теплову енергію на суму 6 134, 28 грн, яка відповідачами не оплачена. Надіслане їх попередження залишилося без відповіді.
26 грудня 2024 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» було подано до Ленінського районного суду м. Миколаєва заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу за спожиту теплову енергію.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року судовий наказ про стягнення заборгованості було скасовано.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до положень статей 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (далі - Правила) передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Згідно з підпунктом 13 пункту 45 вказаних Правил споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Отже за аналізом наведених норм права належить дійти висновку, що обов'язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є зобов'язання відшкодувати витрати з частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика).
У пункті 2 розділу І Методики визначено, що допоміжні приміщення - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі - МЗК) - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням - це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр) (пункт 3 розділу ІІІ Методики).
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом ІV Методики, відповідно до пункту 2 якого, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.
Згідно з пунктом 12 вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Відповідно до пункту 9 вказаного розділу Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Виходячи з абз. 2 пункту 9 вказаного розділу Методики, обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал.
Zвідкл розраховується: 1+ Sвідкл (опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку) /загальна опалювальна площа будівлі/будинку (ES оп.буд).
Отже з огляду на викладене, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач надає послугу теплопостачання до будинку АДРЕСА_2 .
Квартира АДРЕСА_3 цього будинку відключена від мережі централізованого опалення будинку та обладнана індивідуальною системою опалення.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. В результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.
За такого, дії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» щодо нарахування відповідачам витрат на оплату теплової енергії за опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, є правомірним.
А тому суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів та встановлених фактичних обставин справи, правильно врахував, що відповідачі як власники квартири, яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язані нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення внутрішньобудинкових систем опалення.
З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Посилання апелянта на відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування, на висновки суду не впливає, оскільки не звільняє відповідачів від обов'язку здійснювати оплату теплової енергії, яка надається в тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, які належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі не укладали з ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» договору про надання послуг, а тому у них відсутній обов'язок оплачувати послуги теплопостачання, є необґрунтованим.
Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Таким чином факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Однак, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, витрати ОСОБА_1 , понесені у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, залишаються за його рахунок.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повну постанову складено 19 лютого 2026 року