16.02.26
22-ц/812/68/26
Єдиний унікальний номер судової справи 488/5374/24
Номер провадження 22-ц/812/68/26
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
16 лютого 2026 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,
з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, рішення, яке ухвалено Корабельним районним судом міста Миколаєва 26 вересня 2026 року, під головуванням судді Селіщевої Л.І., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено договір №6645588 про надання споживчого кредиту.
Вищевказаний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом №205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/docmnents.
Згідно з умовами договору про надання споживчого кредиту №6645588 від 09 травня 2023 року сума кредиту (загальний розмір) складає 11 000 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (03 травня 2024 року) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору. Стандартна процентна ставка становить 1.99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору
Взятий на себе обов'язок ТОВ «Авентус Україна» виконало належним чином та надало відповідачу кредит у сумі 11 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
У період з 09 травня 2023 року по 26 травня 2024 року відповідачем здійснено оплати на рахунок ТОВ «Авентус Україна» в розмірі 32 829 грн. 16 коп., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 12 грн. 90 коп. та оплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 32 816 грн. 26 коп.
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», (зміна назви на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), було укладено договір факторингу №27-05/2024-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право вимоги за договором №6645588 від 09 травня 2023 року.
Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредиту не сплачена і складає 41 378 грн. 33 коп., з яких: 10 987 грн. 10 коп. - тіло кредиту, 17 272 грн. 83 коп. - нараховані проценти, 13 118 грн. 40 коп. - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути на свою користь з позичальника ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 41 378 грн. 33 коп., а також 2 422 грн. 40 коп. у відшкодування судового збору та 10 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Сікорську І.С., надав до районного суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити.
Рішенням Корабельного районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №6645588 від 09 травня 2023 року в розмірі 41 378 грн. 33 коп., з яких: 10 987 грн. 10 коп. - тіло кредиту, 17 272 грн. 83 коп. - нараховані проценти, 13 118 грн. 40 коп. - нараховані проценти за 60 календарних днів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішення районного суду мотивовано тим, що аналізуючи письмові докази, долучені сторонами у справі, суд знаходить вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №6645588 від 09 травня 2023 року в розмірі 41 378 грн. 33 коп. доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник - адвокат Сікорська І.С., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення районного суду скасувати та прийняти постанову, якою відмови у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за договором №6645588 від 09 травня 2023 року. При цьому, суд першої інстанції не надав оцінки тому факту що договір про надання фінансового кредиту у тому числі інформація щодо умов кредитування, паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку, у відповідності до умов договору мали бути перераховані кредитні кошти.
З наданих позивачем додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.
Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість.
Надана позивачем довідка ТОВ «Контрактовий дім» також не є доказом перерахування кредитних коштів відповідачу оскільки в ній не вказано отримувача, номер його картки, договір за яким здійснюється перерахування. Вказано лише номер картки частково, докази того що вказана картка є карткою відповідача в матеріалах справи відсутні.
Щодо виписки банку, то вона не містить інформації про перерахування коштів саме по цьому кредиту.
Також, укладення договору позики між сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором у даному випадку не підтверджується. Позивачем належних та допустимих доказів, у яких було б зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів надано не було.
Крім того, навіть за умови наявності підстав для задоволення позову відсотки мають бути зменшені, оскільки вони майже в шість разів перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Також просило стягнути на свою користь з відповідача витрати на професійну правничу домовому, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8 000 грн.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції представник позивача та відповідач не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належними чином.
Згідно з ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу приписів ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судове рішення таким вимогам відповідає.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №6645588, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С2462.
Відповідно до умов договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 11 000 грн., а останній зобов'язався протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1.99% в день, які він мав сплачувати кожні 30 днів.
За положеннями п.2.1 договору кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (том 1 а.с.17-21).
Умовами договору споживчого кредиту передбачено нарахування відсотків.
Пунктами 1.5, 1.5.1 договору визначено тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти за таких умов: стандартна процентна ставка становить 1.99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункт 1.4 цього договору (360 днів).
За пунктом 1.5.2 договору передбачена знижена процентна ставка, яка становить 1.89% в день та застосовується на визначених цим пунктом умовах.
Додатком №1 до договору №6645588 від 09 травня 2023 року погоджено Графік платежів та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (том 1 а.с.22).
Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується інформацією за договором, яку на запит суду за клопотанням позивача надало Акціонерне товариство «Універсал Банк» за №БТ/У-3503 від 06 травня 2025 року, про те, що на ім'я ОСОБА_1 , в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 09 травня 2023 року здійснено переказ коштів на суму 11 000 грн. Згідно з уточненою інформацією від партнерів, зарахування були за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» (том 1 а.с.142).
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 09 травня 2023 року до 24 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 28 259 грн. 93 коп., яка складалася з заборгованості за тілом кредиту у сумі 10 987 грн. 10 коп. та заборгованості по сплаті відсотків у сумі 17 272 грн. 83 коп. (том 1 а.с.28-37).
У своїх поясненнях, викладених у позовній заяві, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначало, що відсотки за користування кредитом за період з 25 грудня 2023 року до 22 лютого 2024 року становлять 13 118 грн. 40 коп. (10 987 грн. 10 коп. х 1.99% = 218 грн. 64 коп. х 60 календарних днів).
Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з пп.3 п.4.1 кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №27.05/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги за зазначеним вище кредитним договором.
У п.1.1 цього договору сторони обумовили, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Умовами зазначеного договору сторони передбачили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (том 1 а.с.47-51).
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» склали акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 16 723 (том 1 а.с.57).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 28 259 грн. 93 коп., яка складається з тіла кредиту у сумі 10 987 грн. 10 коп. та заборгованості по сплаті відсотків у сумі 17 272 грн. 83 коп.
З рішення №251124/1 від 25 листопада 2024 року єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вбачається, що ним було вирішено змінити найменування товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (том 1 а.с.135).
Реєстрація зміни назви у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася 10 грудня 2024 року (том 1 а.с.132).
Отже, суд першої інстанції правильно констатував, що 09 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №6645588 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 11 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 360 днів. Вказаний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписано позичальником електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, відповідно до ч.ч.6,8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч.13 ст.11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст.64 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому судом першої інстанції надано належну оцінку довідці ТОВ «ФК «Контрактовий дім», що 09 травня 2023 року о 11:35 год. ТОВ «Авентус Україна» виконано свої зобов'язання за договором та перераховано на картку позичальника, номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 11 000 грн.
До того ж, відповідно до довідки Акціонерного товариства «Універсал Банк» за №БТ/У-3503 від 06 травня 2025 року, підтверджено належність картки, на яку переховані кошти, саме відповідачу.
Виходячи з наведеного, колегією суддів встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 11 000 грн.
Відтак вказаний доказ з врахуванням п.2.1 кредитного договору є достатнім для підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання за договором щодо надання кредитних коштів.
Також позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.
Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведена наявність у відповідача заборгованості за договором №6645588 про надання споживчого кредиту, укладеного 09 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , яка відповідно до ст.ст.526,1054,1048 ЦК України підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, §23).
Тому, враховуючи те, що доводи апеляційної скарги є суб'єктивним тлумаченням відповідача, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку доказів, яким районний суд дав належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були належним чином оцінені надані докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Додаткових доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції також не надано. Докази ж та обставини, на які посилається відповідач у апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом - Сікорською І.С., залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, зокрема судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів виходить з наступного.
Як вище зазначалось, за правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилався на те, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції позивачем надано Звіт про надання правової допомоги згідно договору №07/07-2022 від 07 липня 2022 року.
Відповідно до опису наданих адвокатом послуг: правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі з ОСОБА_1 ; подання до суду відзиву - 4 год., вартість 8 000 грн.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17.
Схожа позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі №910/13060/21, у якій вказано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.
Відтак, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, §268)) присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у ч.4 ст.137 ЦПК України так і у ч.ч.3-5 ст.141 ЦПК України.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» при розгляді цієї справи в апеляційній інстанції, колегія суддів оцінюючи надані докази на підтвердження понесених таких витрат у їх сукупності, враховує визначений договором порядок визначення гонорару, оцінюючи обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, та приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
На думку колегії суддів, зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій учасника справи.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, - залишити без задоволення.
Рішення Корабельного районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.О. Тищук
Повний текст судового рішення
складено 19 лютого 2026 року