16.02.26
22-ц/812/52/26
Єдиний унікальний номер судової справи 945/1452/24
Номер провадження 22-ц/812/52/26
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
16 лютого 2026 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,
з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,
за участі:
заявника ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гавловської Ю.В.,
представника особи, стосовно якої вирішується питання про визнання фізичної
особи недієздатною - ОСОБА_2 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гавловською Юлією Вікторівною, рішення, яке ухвалено Вітовським районним судом Миколаївської області 24 вересня 2025 року, під головуванням судді Семенової Л.М., присяжних Щербініна В.Ф., Хроленко К.О., в приміщені цього ж суду об 11 год. 50 хв., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа Заводська селищна рада, як орган опіки та піклування,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа Первомайська селищна рада, як орган опіки та піклування (в подальшому змінилась назва на Заводську селищну раду).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рідний дядько заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи з 15липня 1982 року та в наслідок стійкого хронічного психічного захворювання за станом здоров'я останній не здатний до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду та допомоги, соціально-побутових послуг.
Заявник ОСОБА_1 протягом тривалого часу надає ОСОБА_3 допомогу, доглядає та опікується його здоров'ям.
Окрім заявника у ОСОБА_3 немає інших родичів, які б здійснювали опіку над ним. Мати ОСОБА_3 померла, а його рідна сестра ОСОБА_4 є пенсіонером, протягом тривалого часу хворіє та за станом здоров'я не може виконувати обов'язки опікуна.
Заявник ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, та відповідно до висновку лікарської комісії може бути опікуном.
Посилаючись на викладенні обставини, ОСОБА_1 просив:
визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановити над ним опіку;
призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник заінтересованої особи надав до районного суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 у разі визнання ОСОБА_3 недієздатним.
Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.
Строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним встановлено на строк два роки.
Передано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під опіку виконкому Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Роз'яснено, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного ч.6 ст.300 ЦПК України.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно визнати недієздатним, оскільки він має хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого не усвідомлює повною мірою значення своїх дій та не може керувати ними, а відтак своїми діями не може набувати для себе цивільних прав і здійснювати їх.
Проте, рекомендація опікунської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_3 не затверджена рішенням виконавчого комітету Первомайської селищної ради, як органу опіки та піклування.
Враховуючи зазначені судом обставини, районний суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном ОСОБА_3 не підлягає задоволенню. Разом з тим в інтересах ОСОБА_3 суд вважав, що необхідно передати його під опіку виконкому Первомайської (натепер Заводської) селищної ради, як органу опіки та піклування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Гавловську Ю.В., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заявлені вимоги заяви задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваним судовим рішенням порушуються права ОСОБА_1 , як родича недієздатної особи, на родинні та сімейні стосунки з останнім, прояв піклування про нього. Інші члени родини за станом здоров'я та з інших причин не можуть бути опікунами недієздатного ОСОБА_3 . Визначені законом перешкоди на призначення заявника ОСОБА_5 опікуном ОСОБА_3 - відсутні.
Звернуто увагу на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши в ухваленому рішенні «передати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під опіку виконкому Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування». Однак заявником така вимога не зазначалася в заяві. Окрім того, орган опіки та піклування, як орган місцевого самоврядування, здійснює дорадчі та контролюючі функції, але не може фактично виконувати опікунській дії: догляд за недієздатною особою, купування продуктів, ліків та інші необхідні дії.
В частині визнання ОСОБА_3 недієздатним рішення районного суду не оскаржується, а тому в цій частині не є предметом апеляційного розгляду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судове рішення в оскаржуваній частині таким вимогам не відповідає.
Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
За ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (ч.3 ст.294 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.
Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (ч.3 ст.296 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявника серії НОМЕР_1 , виданим повторно, від 06 червня 2024 року, свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб ОСОБА_6 (зміна прізвища на ОСОБА_7 ), яка є матір'ю ОСОБА_1 та рідною сестрою ОСОБА_3 , та свідоцтвом про народження ОСОБА_3 (а.с.9,17,21,22).
Відповідно до довідки серії Д-70 №921872, виданою 15 липня 1982 року лікарсько-трудовою експертною комісією, ОСОБА_3 має інвалідність другої групи з дитинства безстроково (а.с.16).
Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» від 28 травня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи з 15 липня 1982 року. У 2004 році був знятий з обліку (вибув). Повторно почав спостерігатись у лікаря психіатра Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» з 22 травня 2024 року (а.с.15).
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №48 від 21 лютого 2025 року, наданого на виконання ухвали Жовтневого (натепер Вітовського) районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним стійким психічним розладом. За своїм психічним станом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.88-91)
У відповідності до подання Первомайської (натепер Заводської) селищної ради №43/02.1-08 від 18 вересня 2024 року, виконавчий комітет Первомайської селищної ради пропонує на розгляд суду кандидатуру Ришка Я.Г. для призначення його опікуном ОСОБА_3 , у разі визнання останнього недієздатним (а.с.80).
З протоколу №2 засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Первомайської (натепер Заводської) селищної ради від 16 вересня 2024 року вбачається, що вищезазначена опікунська рада рекомендувала на засіданні Жовтневого (натепер Вітовського) районного суду Миколаївської області призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 у разі визнання його недієздатним в судовому порядку (а.с115).
Відповідно до ст.41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до положень ст.58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У ч.1 ст.60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (ч.1 ст.300 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У ч.ч.2-5 ст.63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі №641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Велика Палата Верховного Суду у справі №496/4271/16-а (провадження №11-606апп18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким «рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов'язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі».
Отже, системно проаналізувавши зміст зазначених вище норм права, можливо дійти висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви про призначення заявника ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , суд першої інстанції посилався на те, що рекомендація опікунської селищної ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , у разі визнання його недієздатним, не затверджена рішенням виконавчого комітету Первомайської (натепер Заводської) селищної ради, як органу опіки та піклування.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду помилковим з огляду на таке.
Суд першої інстанції у цій справі не звернув уваги на те, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна, заміни опікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду.
У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом при вирішенні по суті питання про призначення позивача опікуном/співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі №587/3140/23 (провадження №61-1921св25)).
Як на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково виходив з того, що недоліки в оформленні органом опіки та піклування подання як процесуального документа, самі по собі є підставою для відмови у призначенні опікуна, надавши такому поданню визначальне значення та фактично не виконавши обов'язку щодо самостійного дослідження обставин справи та оцінки кандидатури заявника з позицій закону і доказів, наявних в матеріалах даної справи.
Разом з тим, обґрунтовуючи необхідність встановлення опіки та призначення опікуна, заявник ОСОБА_1 та його представника - адвокат Гавловська Ю.В., посилалися на те, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_3 , постійно проживає разом із ним, фактично здійснює за ним догляд, забезпечує його побутові та соціальні потреби. Звертали увагу на те, що не має обставин, які відповідно до закону унеможливлюють виконання заявником обов'язків опікуна, а також останній виявив добровільне волевиявлення бути опікуном свого рідного дядьки. Крім того, подання органу опіки та піклування містить позитивний висновок щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном. Щодо матері заявника та сестри ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , то остання за станом здоров'я не виявила бажання бути опікуном брата та не зверталася з письмовою заявою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном брата в порядку ст.63 ЦК України. За вказаних обставин, заявник та його представник вважали, що ніхто крім заявника, не може здійснювати догляд за ОСОБА_3 , оскільки інших родичів немає (на підтвердження було надано сповіщення, що брат заявника ОСОБА_8 зник безвісті 03 вересня 2025 року).
Переглядаючи справу в частині вимог заяви щодо призначення опікуна недієздатній особі, колегія суддів враховує вказані обставини.
До того ж колегія суддів зауважує, що наявні у справі на час апеляційного перегляду справи письмові докази повністю підтверджують можливість заявника ОСОБА_1 виконувати обов'язки опікуна над ОСОБА_3 . Обмежень, встановлених приписами ст.ст.63,64 ЦК України та п.3.2 Правил опіки та піклування, які можуть бути перешкодою для призначення ОСОБА_1 опікуном фізичної особи, у разі визнання її недієздатною, колегія суддів не встановила.
Відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 16 травня 2024 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.10).
Згідно з медичними висновком від 05 червня 2024 року ОСОБА_1 за станом здоров'я може бути опікуном (а.с.201).
До того ж, колегія суддів враховує, що відповідно до положень ч.3 ст.63 ЦК України особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.1 ст.60 ЦК України).
Також, колегія суддів зауважує, що положення цивільного законодавства передбачають обов'язкове призначення опікуна над недієздатною особою, і залишення фізичної особи, яка визнана недієздатною без призначеного опікуна призводить до унеможливлення реалізації такою особою будь-яких її прав, а отже відсутність опікуна над недієздатною особою є порушенням, перш за все, її прав, що є неприпустимим.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 надав згоду на призначення його опікуном, є близькою особою - племінником ОСОБА_3 , має можливість виконувати опікунські обов'язки, перешкод, зазначених у ст.64 ЦК України, для призначення його опікуном не встановлено, а можливість останнього здійснювати повноваження опікуна перевірена органом опіки та піклування, за наслідками чого висловлено пропозицію про доцільність призначення його опікуном, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги, у зв'язку з чим, її слід задовольнити, а рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2025 року на підставі ч.1 ст.376 ЦПК України в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення заяви та призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі момент звернення заявника ОСОБА_1 до суду із відповідною заявою не може розцінюватися як обставина, що свідчить про недобросовісність його намірів або ставить під сумнів можливість виконання ним опікунських обов'язків.
Судове рішення в частині визнання фізичної особи недієздатною, не є предметом апеляційного розгляду.
За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.299 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гавловською Юлією Вікторівною, - задовольнити.
Рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2025 року в частині вирішення вимог про встановлення опіки і призначенні опікуна та про передачу ОСОБА_3 під опіку - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Встановити над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) опіку, призначивши опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.О. Тищук
Повний текст судового рішення
складено 19 лютого 2026 року