16.02.26
22-ц/812/137/26
Провадження № 22-ц/812/137/26
Іменем України
16 лютого 2026 року м. Миколаїв
справа № 757/23661/25-ц
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області та в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 17 жовтня 2025 року під головуванням судді Саламатіна О.В., повне судове рішення складено цього ж дня,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області та в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №400/8366/23 було задоволено його позов до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області та визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо не оформлення і ненадання до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області та позивачу оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01 січня 2022 року із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для проведення перерахунку основного розміру його пенсії. Також зобов'язано Управління Служби безпеки України в Миколаївській області підготувати і надіслати йому і Головному управлінню Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2022 року.
Як вказує позивач, 31 липня 2024 року звернувся до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області з приводу виготовлення і надіслання на його адресу і Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2024 року. Однак листом від 19 серпня 2024 року №64/Л-328/10 начальник Управління Служби безпеки України в Миколаївській області ОСОБА_2 відмовив йому у виготовленні і надісланні Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області оновленої довідки.
ОСОБА_1 вказує, що він оскаржив неправомірну відмову Управління Служби безпеки України в Миколаївській області у виготовленні оновленої довідки до суду, але рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі №400/53/25 в задоволенні позову було відмовлено.
ОСОБА_1 вважає, що службовими особами Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, які на його думку, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушено його право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, в результаті чого було завдано майнової шкоди у розмірі неотриманої ним пенсії у збільшеному розмірі за період з 01 лютого 2024 року по 30 квітня 2025 року включно, а також моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн.
Посилаючись на положення статей 11, 15, 16, 20, 23, 1156 ЦК України, ст. 56 Конституції України, ОСОБА_1 просить відшкодувати йому за рахунок державного бюджету моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн., завдану службовими особами Управління Служби безпеки України в Миколаївській області.
У відзиві на позовну заяву Управління Служби безпеки України в Миколаївській області зазначало, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №400/8366/23 від 12 вересня 2023 року прийнято в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та не зобов'язує Управління надавати ОСОБА_1 і ГУ ПФУ оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня 2024 року Законом України «Про Державний бюджет на України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року №3460-ІХ, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2024. При цьому Управління Служби безпеки України в Миколаївській області вказує, що повністю виконало судове рішення у справі №400/8366/23, склавши 11.10.2023 року оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року, яка була направлена на адресу останнього та ГУ ПФУ. Крім того Управління зауважує, що позивачем не доведено наявності в діях (службових осіб) регіонального органу СБУ усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, відсутні будь-які рішення щодо визнання неправомірними (незаконними) дій (бездіяльності) Управління. Відповідач звертає увагу, що у справі № 400/53/25 ОСОБА_1 оскаржував відмову Управління надати ОСОБА_1 і ГУ ПФУ оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року та рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року у задоволенні його позову відмовлено і таке рішення ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржував. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт заподіяння позивачу душевних (моральних) страждань, також немає обґрунтування розміру моральної шкоди. Посилаючись на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на позовну заяву Державна казначейська служба України зазначила, що Казначейство, яке залучено до справи як відповідач, згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин, а в силу приписів статті 170 ЦК України повноваженнями представляти Державу Україна в суді наділено саме органи Служби безпеки України, а тому просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 , вже звертався з позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо відмови у виготовленні і надсиланні на адреси ОСОБА_1 і Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 року для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2024 року, у задоволення якого рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі №400/53/25 було відмовлено. Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що ОСОБА_1 обґрунтовував спричинення йому моральної шкоди неправомірними діями Управління Служби безпеки України в Миколаївській області в зв'язку з відмовою Управління підготовити та надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, для перерахунку пенсії позивача згідно його заяви від 31 липня 2024 року. Проте позивачем не доведена невідповідність (протиправність) вимогам закону чи іншого нормативного акту таких дій Управління Служби безпеки України в Миколаївській області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись незаконність рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року, просив його скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову.
Апелянт зазначав, що суд проігнорував встановлені в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року в адміністративній справі №400/8366/23 обставини, не застосувавши вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України, проігнорував зміст його позовної заяви, в якій зазначено, що начальник Управління Служби безпеки України в Миколаївській області листом від 19 серпня 2024 року №64/Л-328/10 відмовив йому у виготовленні і надісланні на його адресу та адресу Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року, що, на його думку, свідчить, що начальник Управління Служби безпеки України в Миколаївській області умисно не виконав рішення у справі № 400/8366/23. Апелянт зазначає, що суд також проігнорував доводи його позовної заяви про те, що у справі № 400/53/25, у якій він оскаржував відмову Управління Служби безпеки України в Миколаївській області надати йому і ГУ ПФУ оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року, суд, умисно проігнорувавши вимоги ч. 3 ст. 22 Конституції України, ст. 58 Конституції України, не врахувавши обставини, встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, проігнорував конституційне право позивача, зазначене в ст. 46 Конституції України, норми Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», факт, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Також апелянт вказує, що в оскаржуваному рішення суд не застосував рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року 3 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016, в якому зазначено, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлено Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення. Крім того апелянт зазначав, що суд проігнорував висновки щодо застосування норм закону, викладені в рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 року у справі № 400/6802/24.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України, посилаючись на доводи, що є аналогічними аргументам, викладеним у відзиві на позов, вказувало, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Миколаївській області просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду залишити без змін. Зазначало, що позивачем не доведено наявності в діях (службових осіб) регіонального органу СБУ усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, посилаючись на доводи, що були викладені Управлінням у відзиві на апеляційну скаргу.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином сповіщені: що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу (а.с. 237, 239) та Реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» відповідачами (а.с. 176 зв.). Державна Казначейська служба України у відзиві на апеляційну скаргу просила провести розгляд справи без участі їх представника. Інші учасники справи про причину неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення таким вимогам закону відповідає.
Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером Служби безпеки України, якому відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначено пенсію за вислугою років.
31 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області з заявою про виготовлення та надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2024 року. В даній заяві позивач ОСОБА_1 просив відповідача - Управління Служби безпеки України в Миколаївській області з урахуванням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року в адміністративній справі №400/8366/23, про виготовлення і надіслання на адресу позивача і Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 року із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2024 року (а.с. 12-14).
Листом начальника Управління Служби безпеки України в Миколаївській області Лисененка М.В. від 19.08.2024 року за №64/Л-328/10 ОСОБА_1 було відмовлено у виготовленні оновленої довідки та роз'яснено, що з 20 травня 2023 року у зв'язку із внесенням Постановою КМУ № 481 від 12.05.2023 змін до Постанов КМУ № 103 від 21.02.2018 і № 704 від 30.08.2017 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постановою КМУ № 704, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому Управління не має підстав видати довідку, про яку просить заявник (а.с. 15-18).
За змістом позовної заяви позивач стверджує, що моральну шкоду йому завдали саме вищевказані дії начальника Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, якими йому відмовлено у виготовленні оновленої довідки, внаслідок яких він не отримав пенсію у збільшеному розмірі за період з 01 лютого 2024 року по 30 квітня 2025 року включно.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.
Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, охоплюються частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Питання про відшкодування моральної шкоди в такому випадку має вирішуватися виходячи із наданих сторонами доказів на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування та з урахуванням принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третьої статті 12 ЦПК України), а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Обов'язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв'язку. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовною заявою про стягнення шкоди.
Саме таких висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 року у справі №920/715/17, Верховний Суд у постановах від 19.03.2020 року у справі №686/13212/19, від 20.01.2021 року у справі №686/27885/19.
З огляду на вищевикладені вимоги закону та належним чином, відповідно до ст. 89 ЦПК України, оцінивши надані сторонами докази, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами невідповідність (протиправність) вимогам закону чи іншого нормативного акта відмову Управління Служби безпеки України в Миколаївській області у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року, для перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно його заяви від 31.07.2024 року.
При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі №400/35/25, що набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у виготовленні та надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2024 р. для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2024 року та зобов'язання підготувати та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 року. Ухвалюючи вказане рішення суд виходив з того, що Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, відмовляючи у видачі довідки, про яку просив позивач ОСОБА_1 , діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
З огляду на викладене, у справі, що переглядається в апеляційному порядку, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволені через недоведення усіх складових деліктної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо його незгоди з висновками Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/35/25, викладеними у рішенні від 04 березня 2025 року, колегія суддів відхиляє, оскільки законність і обґрунтованість цього рішення не є і не може бути предметом даного апеляційного перегляду. При цьому колегія суддів зауважує, що згідно приписів пункту 2 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 КАС України спір щодо оскарження дій Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо відмови у виготовленні та надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 р. - є публічно-правовим спором, що слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вирішення спору судом, якій не має юрисдикції для розгляду такого спору призведе до ухвалення рішення неналежним судом, який не встановлений для цього законом.
Також колегія суддів звертає увагу, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/35/25 ОСОБА_1 в апеляційному порядку не було оскаржено.
З огляду на викладене не можна погодитись із доводами апелянта про те, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення неправомірно не врахував висновки про застосування норм права, що були викладені у рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року в адміністративній справі №400/8366/23, не надав їм оцінки та не встановив протиправності дій відповідача щодо відмови у виготовленні та надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2024 р.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на те, що дії відповідача щодо відмови у виготовленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 р. свідчать про невиконання Управлінням Служби безпеки України в Миколаївській області рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року в адміністративній справі №400/8366/23.
Так, вказаним рішенням був задоволений позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області та визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо не оформлення і ненадання до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області та позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01.01.2022 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для проведення перерахунку основного розміру його пенсії, а також зобов'язано відповідача підготувати і надіслати ОСОБА_1 і Головному управлінню Пенсійного фонду України у Миколаївській області таку оновлену довідку станом на 01.01.2022 року.
Вказане рішення Управління Служби безпеки України в Миколаївській області було повністю виконано:складено 11.10.2023 року оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року, яка була направлена на адресу останнього та ГУ ПФУ (а.с. 109-110).
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За такого, з огляду на вищевикладені приписи закону, посилання апеляційної скарги на те, що суд не врахував висновки, викладені в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2024 року у справі № 400/6802/24, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане рішення ухвалено за адміністративним позовом не ОСОБА_1 , а іншої особи, до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 і наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Отже відповідно до статті 375 ЦПК України оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Т.В. Серебрякова
Н.О. Тищук
Повна постанова складена 19 лютого 2026 року