Справа № 127/15578/25
Провадження № 22-ц/801/378/2026
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.
Доповідач:Оніщук В. В.
19 лютого 2026 рокуСправа № 127/15578/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Берегового О. Ю.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Горбатюка В. В. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У травня 2025 року КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надає послуги населенню із постачання теплової енергії та гарячої води.
Житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані відповідачі, забезпечується відповідними послугами.
Позивач своєчасно та у повному обсязі надає послуги із постачання теплової енергії та гарячої води, натомість у зв'язку із невиконанням відповідачами свого обов'язку із оплати наданих послуг за період з 01 грудня 2023 по 31 травня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 19 936,64 грн, з яких 19 548,47 грн - заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, 242,27 грн - суми втрат від інфляції, 145,90 грн - 3% річних.
Покликаючись на викладене, позивач у заявленому позові просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на свою користь вказаний розмір заборгованості, вирішити питання судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2025 року позов було задоволено.
Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 грудня 2023 року по 31 травня 2024 року у розмірі 19 936,64 грн, з яких 19 548,47 грн - заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, 242,27 грн - суми втрат від інфляції, 145,90 грн - 3% річних, а також стягнуто 3 028 грн судового збору в рівних частках - по 605,60 грн з кожного.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами наявність пред'явленої позивачем до стягнення суми заборгованості. Зважаючи, що відповідачам відповідно до нормативно-правових актів законодавства України держава відшкодовує кошти на оплату в розмірі 100% шляхом монетизації пільг, а саме здійснюються виплати через банківський рахунок АТ «Ощадбанк», відповідачеві залишається лише оплачувати надані комунальні послуги у повному обсязі.
Разом із цим суд звернув увагу, що, відповідач не надав інформацію про суми виплачені АТ «Ощадбанк» на оплату комунальних послуг за спірний період, а саме з 01 грудня 2023 року по 31 травня 2024 року.
Дослідивши надані відповідачами на спростування позовних вимог докази, зокрема, платіжні інструкції про оплату спожитих послуг, які, відповідачі вважають неврахованими позивачем, суд встановив, що ці кошти позивачем враховано при пред'явлені позову.
Відповідно до наявних у матеріалах справи оборотних відомостей по особовому рахунку відповідачів, судом встановлено, що вказані оплати зараховані позивачем в погашення існуючої заборгованості у відповідачів, яка мала місце до спірного періоду (сальдо станом на грудень 2023). Тому заявлену до стягнення позивачем суму суд вважає обґрунтованою.
Зважаючи на викладене, суд вважав, що відповідачі не надали доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Береговий О. Ю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що як убачається з долученої до матеріалів справи заяви позивача про видачу судового наказу від 26 червня 2025 року та оборотної відомості до неї по о/р № НОМЕР_1 , відкритому на відповідачів, позивач нарахував за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року, заборгованість у розмірі 20 513, 45 грн.
В той же час, лише внаслідок перерахунку боргової суми за вказаний період зазначеної позивачем в оборотній відомості за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року встановлено, що боргове зобов'язання вираховувалось позивачем безпідставно - без врахування двох обставин.
Так, за період, коли відповідачі не здійснювали оплату за надані послуги, оскільки оплата проводилась Державним підприємством «Інформаційно-обчислювальним центром Міністерства соціальної політики», що свідчить про неправомірність стягнення будь-якої заборгованості, позаяк, як зазначено вище, відповідачі не здійснювали оплату по особовому рахунку, маючи право на 100% пільгу при оплаті з 2019 року по грудень 2022 року та приймаючи до уваги, що оплата здійснювалась безпосередньо Державою.
Проведення оплати за спожиті послуги, в т. ч. за теплопостачання та гарячу воду з лютого 2020 року по листопад 2022 року включно підтверджено наявним в матеріалах справи листом АТ «Державний ощадний банк України» від 15 вересня 2023 року.
Однак суд, зробивши висновок про неприйняття доказу наданого відповідачем, а саме листа Департаменту соціальної політики управління соціального захисту населення «Правобережне» №M/08/3825/ від 24 травня 2024 року (а. с. 40), в якому чітко зазначено, як проводились розрахунки за відповідачів Державним підприємством «Інформаційно-обчислювальним центром Міністерства соціальної політики» з жовтня 2019 року по грудень 2022 року неповно з'ясував обставини справи, що призвело до незаконного висновку суду про наявність у відповідачів боргу в сумі 20 513,45 грн станом на грудень 2023 року.
Судом безпідставно не враховано платежі, які здійснювались відповідачами після монетизації оплати на комунальні послуги, тобто з січня 2023 року, оскільки відповідачами оплачувались отримані послуги з теплопостачання, виходячи з площі квартири, а тому ці показники не могли змінюватись.
Що стосується оплати за гарячу води, то вона здійснювалась відповідачами, виходячи з показників лічильника в т. ч. за період з 2021 року по даний час, що підтверджується: угодою №07501579 від 03 вересня 2013 року, паспортом лічильника №219936, актом про прийняття вузла розподільного обліку/приладу - лічильника №219936 від 04 березня 2020 року, який знаходиться у позивача актом від 03 березня 2020 року, свідоцтвом про повірку №24-06/24-10, актом про прийняття вузла розподільного обліку/приладу - лічильника №219936 від 02 липня 2024 року та оборотно-сальдовою відомістю за період 01/2024 по 06/2026 (знаходиться в матеріалах справи і є доказом, що лічильник №219936 постійно використовувався відповідачами і проходив повірки), а тому нарахування за спожиту гарячу воду безпідставно обчислювалось від кількості зареєстрованих осіб.
Вважаючи, що суд вийшов за межі позовних вимог, які стосувались лише стягнення платежів з грудня 2023 року по травень 2024 року, апелянт додатково надає докази про наявність лічильника №219936 з 2013 року, квитанції про проведення оплати за гарячу воду та теплопостачання за 2023 рік, а також вищезазначені документи. Наведене свідчить, що позивач, починаючи з 2013 року безпідставно нараховував відповідачам заборгованість за гарячу воду, обраховуючи її відповідно до кількості осіб, зареєстрованих в квартирі.
Судом були порушені норми процесуального права ч. 1 ст. 13 ЦПК України, оскільки, постановляючи рішення щодо стягнення заборгованості суд вийшов за межі позовних вимог.
Як убачається з позовних вимог та рішення суду, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідачів, на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 грудня 2023 року по 31 травня 2024 року.
Однак суд, стягнувши з відповідачів 19 548,41 грн. заборгованості не тільки вийшов за межі позовних вимог включивши в цей період нарахування (заборгованість) за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року в сумі 20 513,45 грн, але й, як наслідок, безпідставно відрахував платежі визначені позивачем в єдиному рахунку та сплачені відповідачами, що останні підтвердили квитанціям на суму 5 035,50 грн, за період з 01 грудня 2023 року по 31 травня 2024 року.
Про дану обставину свідчить заява позивача про видачу судового наказу від 26 червня 2025 року та оборотна відомість до неї по о/р № НОМЕР_1 за період з лютого 2021 року по листопада 2023 року, відкритому на відповідачів.
Так, відповідно до заяви про видачу судового наказу від 26 червня 2025 року заборгованість відповідачів за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року складає 20 513, 45 грн.
Аналогічна сума 20 513, 45 грн вказана в особовому рахунку наданому позивачем в нібито підтвердження, на його думку, наявності у відповідачів заборгованості зазначена, як заборгованість за грудня 2023 року.
В той же час, нарахування за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року не можуть вважатись нарахуванням за конкретний місяць в даному випадку за грудень 2023 року, оскільки платежі вираховуються позивачем щомісячно.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду від 31 травня 2024 року, довідки МКП «Управляюча компанія «Територія комфорту» №306 від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проживають за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 5, 37).
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є організацією, яка надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених «Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Житлове помешкання за адресою АДРЕСА_1 , забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Як видно із оборотних відомостей та розрахунків суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з врахуванням 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги, суми втрат від інфляції по особовому рахунку № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , опалювальна площа становить 29 м2 , кількість зареєстрованих осіб - 7. Заборгованість за період з грудня 2023 року по травень 2024 року становить 19 963,64 грн, з яких 19 548,47 грн - заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 145,90 грн - 3% річних, 242,27 грн - інфляційні втрати (а. с. 6, 70).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Нарахування плати за абонентське обслуговування передбачено також пунктом 33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022), пунктом 34 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1023), а також Типовими індивідуальними договорами приєднання на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, які діють з 01 листопада 2021 року.
Плата за абонентське обслуговування в розумінні пункту 11 частини першої статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
На виконання рішення колегії Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 22 лютого 2008 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 №229-р Виконавчий комітет Вінницької міської ради 27.11.2008 затвердив рішення №2852, згідно з яким 01 січня 2009 року на КП ВМР «ВМТЕ» введено в дію порядок розрахунків за централізоване теплопостачання за двоставковим тарифом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №808 установлено граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Пунктом 1 частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок індивідуального споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Отже, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст. ст. 7, 8 Закону (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012, справа № 6-110цс12).
Відповідно до частини 5 статті 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017№ 2189-VIII (зі змінами) у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Відповідно до зазначених норм КП ВМР «ВМТЕ» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання підприємства.
Таким чином, з 01 листопада 2021 року діють Типові індивідуальні договори приєднання на послуги постачання теплової енергії та гарячої води, і вважається, що вони укладені між КП ВМР ВМТЕ» та кожним споживачем - фізичною особою відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води».
До 01 листопада 2021 року діяв типовий договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води. КП ВМР «ВМТЕ» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, опублікувавши у газеті «Вінницька газета» №32 від 03 серпня 2018 року типові договори приєднання. Після цієї публікації вважається, що договори були укладені між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та кожним споживачем - фізичною особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30-ти днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Враховуючи те, що заперечень або протоколу розбіжностей до типових договорів від відповідачів у встановлений чинним законодавством термін не надійшло, отже вони фактично підтвердили свою згоду з умовами про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води та приєднались до запропонованих типових договорів в цілому.
Водночас, частиною першою статті 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 37 Правил надання послуг з постачання теплової енергії та пунктом 39 Правил надання послуг з постачання гарячої води передбачено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Зазначене передбачено також пунктами 38 Типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуг з постачання гарячої води.
Положеннями статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під розрахунковим документом належить розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг. Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 4 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Із матеріалів справи достеменно встановлено, що позивачем за адресою АДРЕСА_1 надаються послуги теплопостачання.
Місце проживання відповідачів зареєстроване у вказаній квартирі, з огляду на що у силу вказаних норм закону відповідачі несуть солідарний обов'язок із оплати за послуги із теплопостачання, надані позивачем.
На підтвердження заборгованості за надані послуги у розмірі 19 936,64 грн, з яких 19 548,47 грн - заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 145,90 грн - 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги та 242,27 грн - сума втрат від інфляційний процесів, КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» надало відповідні оборотні відомості за період з грудня 2023 року по травень 2024 року.
Вказаний розмір заборгованості доведений належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачами не спростовано та не оспорено суми нарахувань за спожиті послуги, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
Відтак колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про те, що позивач неправомірно зараховував сплачені відповідачами кошти за надані послуги у розмірі 5 035,50 грн у рахунок попередньої заборгованості, оскільки це не є предметом спору у цій справі.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки, як видно із оборотної відомості до суми заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачів, включено лише заборгованість за період грудня 2023 року по травень 2024 року за відповідними тарифами без врахування будь-яких попередніх заборгованостей.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із положеннями Постанови від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Отже, позивачем правомірно нараховано інфляційні за час прострочення виконання зобов'язання із оплати комунальних послуг у розмірі 145,90 грн, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 242,27 грн.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2025 року залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 4 542 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок дві грн) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді О. Ю. Береговий
Л. О. Голота