Справа № 320/50538/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Кушнова А.О.
Іменем України
17 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агенства України Плейсіті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі за адміністративним позовом Державного агенства України Плейсіті до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленко Євгенія Івановича у не відкритті виконавчого провадження за заявою КРАІЛ від 13.06.2024 № 11-6/2074 у виконавчому провадженні № 75351132;
- зобов'язати прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 15.02.2024 № 91 «Про результати позапланової перевірки та застосування фінансових санкції (штрафів) до ТОВ «СПЕЙСИКС».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Третя особа ТОВ «СПЕЙСИКС» у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 15.02.2024 Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей прийнято рішення № 91 «Про результати позапланової перевірки та застосування фінансових санкцій до ТОВ «СПЕЙСИКС» та вирішено застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 550 000 грн. у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» процедури ідентифікації гравців, визначеної частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», а також правилами організатора азартних ігор, у результаті чого відбулося допущення до участі в азартній грі 04.12.2021 - ОСОБА_1 , 07.07.2023 ОСОБА_2 , 22.12.2023 ОСОБА_3 , інформацію щодо яких на час такого допущення було включено до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та /або участь в азартних іграх.
Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей 13.06.2025 направлено до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення від 15.02.2024 № 91 «Про результати позапланової перевірки та застосування фінансових санкцій до ТОВ «Спейсикс».
Старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем 27.06.2024 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 1 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 15.02.2024 № 91 «Про результати позапланової перевірки та застосування фінансових санкцій до ТОВ «СПЕЙСИКС» не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням у судовому порядку.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» скористалось своїм правом судового оскарження рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 15.02.2024 № 91 у строки, встановлені Законом № 768-IX та Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі про оскарження такого рішення, останнє набуде статусу виконавчого документу лише з моменту набрання законної сили судовим рішення у справі №320/22060/24.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (Закон №1404-VІІІ ).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Спір у даній справі виник з приводу пред'явлення до примусового виконання рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 15.02.2024 № 91 «Про результати позапланової перевірки та застосування фінансових санкції (штрафів) до ТОВ «СПЕЙСИКС», яке, на переконання позивача набуло статусу виконавчого документа, а дому державний виконавець мав обов'язок із прийняття його до виконання та відкриття виконавчого провадження. Натомість, відповідач заперечує статус вказаного рішення як виконавчого документа з огляду на його оскарження у судовому порядку.
Таким чином, питанням, яке підлягає з'ясуванні у вирішенні даного спору є набуття рішенням Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 15.02.2024 № 91 «Про результати позапланової перевірки та застосування фінансових санкції (штрафів) до ТОВ «СПЕЙСИКС» статусу виконавчого документа у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII.
Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови проведення азартних ігор визначає Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 № 768-IX (далі - Закон № 768-IX).
За змістом частини другої статті 58 Закону № 768-IX фінансові санкції (штрафи), передбачені цим Законом, застосовуються за рішенням Уповноваженого органу, що набирає законної сили з дня його прийняття.
У відповідності до частин п'ятої-сьомої цієї статті Закону № 768-IX рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій (штрафів), передбачених цим Законом, може бути оскаржене у судовому порядку відповідно до законодавства протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
У разі якщо протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій (штрафів) організатор азартних ігор письмово не повідомив Уповноважений орган про добровільне виконання рішення і воно не було оскаржене у судовому порядку, таке рішення визнається виконавчим документом, підлягає оформленню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законом.
У разі якщо рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій (штрафів) протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили оскаржене в судовому порядку та адміністративним судом відкрите провадження у справі про його оскарження, таке рішення визнається виконавчим документом з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням у цій справі.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій (штрафів) набуває статусу виконавчого документа у двох випадках:
- якщо протягом трьох місяців з дня його прийняття воно не було виконане добровільно або ж не оскаржене у судовому порядку (частина шоста статті 58 Закону № 768-IX);
- якщо воно було оскаржене протягом трьох місяців з дня його прийняття і судом відкрите провадження у справі - з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням (частина сьома статті 58 Закону № 768-IX).
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перший випадок не визначає умовою для його застосування відкриття судом провадження у справі. Натомість, для застосування другого випадку необхідний факт відкриття провадження у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що окреме застосування положень частин шостої та сьомої статті 58 Закону № 768-IX може створити ситуацію правової невизначеності, за якої вчасно оскаржене до суду рішення не набуде статусу виконавчого документа у разі, якщо провадження у справі не буде відкрите судом.
Натомість, спосіб тлумачення позивачем цих норм, за яким набуття рішенням статусу виконавчого документа пов'язується із моментом ухвалення судом рішення про відкриття провадження у справі (протягом трьох місяців із дня його прийняття), фактично ставить у залежність можливість пред'явлення рішення до примусового виконання від дій суду, що суперечить принципу передбачуваності законодавства та принципу належного урядування. Окрім того, такий підхід фактично об'єднує визначені законом процесуальні строки оскарження та строки на прийняття судом рішення про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, положення частин шостої та сьомої статті 58 Закону № 768-IX належить тлумачити у їх нерозривному взаємозв'язку, за якого набуття рішенням статусу виконавчого документа по закінченню трьох місяців із дня його прийняття пов'язане виключно із фактом його неоскарження до суду. Натомість у разі такого судового оскарження протягом трьох місяців, рішення набирає законної сили із набранням законної сили відповідним судовим рішенням за наслідком розгляду такого позову, у тому числі і у разі відкриття провадження у справі.
У справі, що розглядається, рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей № 91 «Про результати позапланової перевірки та застосування фінансових санкції (штрафів) до ТОВ «СПЕЙСИКС» про застосування фінансових санкцій прийняте 15.02.2024, а відтак, у строк до 15.05.2024 воно могло бути оскаржене до суду.
Із відповідним позовом ТОВ «СПЕЙСИКС» звернувся 08.05.2024, про що свідчить ухвала Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі № 320/22060/24. Вказане унеможливлює виникнення статусу виконавчого документа за правилами частини шостої статті 58 Закону № 768-IX.
У зв'язку із цим, зважаючи, що згадане рішення було оскаржене до суду протягом трьох місяців із дня його прийняття та враховуючи, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі № 320/22060/24 відкрито провадження у справі, то рішення від 15.02.2024 № 91 «Про результати позапланової перевірки та застосування фінансових санкції (штрафів) до ТОВ «СПЕЙСИКС» набуде статусу виконавчого документа за правилами частини сьомої статті 58 Закону № 768-IX - з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Таким чином, не відкривши виконавче провадження, державний виконавець у спірних правовідносинах не допустив протиправної бездіяльності, оскільки рішення, що було пред'явлене до виконання не набуло статусу виконавчого документа.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Державного агенства України Плейсіті залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова