Справа № 320/16363/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Кушнова А.О.
Іменем України
17 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Так-Агро" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 №0126170713, яким завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ - 2 550 271 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 заяву задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період з 22.10.2022 по 26.10.2022 ОСОБА_1 , головним державним інспектором Білоцерківського відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТАК-АГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132627707 від'ємного значення з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт.
Позивачем 18.11.2022 цінним листом з описом вкладення подано письмові заперечення від 18.11.2022 на акт перевірки, до яких додані первинні бухгалтерські документи. Листом відповідача від 05.12.2022 №14466/12/10-36-07-13 заперечення позивача на акт перевірки залишені без задоволення.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 0126170713 за порушення п.198.1, 198.3, 198.5 ст.198 ПК, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, а саме по декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2 550 271 грн.
Скориставшись правом на адміністративне оскарження, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 0126170713. За результатом розгляду даної скарги ДПС України було прийнято рішення від 21.02.2023 № 4270/6/99-00-06-01-05-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 08.12.2022 № 0126170713 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022р. № 0126170713 є таким, що суперечить положенням чинного законодавства, що відповідно до пп. 1, 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду 26.11.2020 ухвалив постанову у справі № 500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК.
Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 у пункті 17 виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК).
Так, пункт 56.19 статті 56 ПК передбачає, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що місячний строк оскарження, що встановлений у цій нормі, стосується всіх податкових повідомлень-рішень, а ознака нарахування грошового зобов'язання стосується лише інших рішень контролюючого органу.
Таким чином, у спірних правовідносинах строк оскарження врегульований нормою пункту 56.19 статті 56 ПК і становить один місяць з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення податкового органу. Обставина використання встановленого податковим законодавством порядку досудового оскарження податкових повідомлень-рішень позивачем не заперечується.
Так, як вбачається із матеріалів справи, копію рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 21.02.2023 №4270/6/99-00-06-01-05-06 позивачем отримано 28.02.2023, про що свідчить штамп відмітка оператора поштового зв'язку на конверті, в якому вказане рішення надійшло до позивача. Отже, враховуючи місячний строк звернення до суду щодо податкового повідомлення-рішення, яке було оскаржено в порядку адміністративного оскарження, останній день звернення до суду з даним позовом є 30.03.2023, однак позов поданий до суду 28.04.2023, тобто із пропуском встановленого строку.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку, позивач як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції посилається на запровадження воєнного стану, ракетні обстріли Києва та Київської області навесні 2023 року, постійні відключення світла та проблеми з функціонуванням телекомунікаційних систем, повітряні тривоги, необхідність співробітників перебувати в укриттях.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі обставини дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами. Проте, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, наявність загроз із боку дердави-терориста не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду.
Водночас скаржник не вказує, яким саме чином введення воєнного стану спричинило пропуск ним строку звернення до суду. Товариство в загальному посилається на вплив на діяльність підприємства ракетних ударів, відключень електроенергії та телекомунікаційних мереж. Проте, доказів, які б підтверджували вказані обставини, а також і доказів їх причинно-наслідкового зв'язку із неможливістю звернення до суду у встановлений законом строк, до суду не надано.
У зв'язку із цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пропуск строку звернення до суду зумовлений невірним тлумаченням позивачем процесуальних норм, що встановлюють такий строк, а також практики їх застосування. Відтак, ці причини не є об'єктивними та залежали виключно від суб'єктивного розуміння і волі самого позивача. Жодних об'єктивних та достовірних перешкод для звернення до суду у встановлені строки у ході апеляційного розгляду встановлено не було.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції констатує пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, що розглядається у даній справі, та відсутність поважних причин для його поновлення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення, яким позов задоволено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За змістом частини четвертої статті 123 КАС якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки у ході апеляційного розгляду було встановлено передчасність висновку суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду з огляду на відсутність відповідних поважних причин, то оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Так-Агро" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку
Повний текст постанови складений 18.02.2026.