Провадження № 2/734/105/26 Справа № 734/3787/25
іменем України
19 лютого 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Бузунко О. А.,
із секретарем судового засідання Шапки О. О.,
у присутності представника позивача - Вакуленко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 2000516371 від 27.04.2016 у загальному розмірі 27 644,05 грн., яка складається з: суми заборгованості - 21 125,18 грн., суми інфляційних втрат - 4 619,33 грн., суми 3% річних - 1 899,54 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 2000516371 щодо кредитування.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 7 100 грн., з установленим строком користування з 27.04.2016 по 27.04.2018, а позичальник зобов'язувалась повернути тримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за кредитним договором з відповідачкою.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог.
Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
Станом на 07.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 21 125,18 грн., з яких: 7 100 грн. заборгованість за кредитом; 14 025,18 грн. заборгованість за відсотками.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки нараховану суму збитків з урахуванням 3% річних 1 899,54 грн. та 4 619,33 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.
Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити. Додатково представник позивача повідомила суд, що додані виписки по особовим рахунка є підтвердженням надання відповідачу кредиту та руху коштів. На уточнююче запитання суду стосовно того, що виписка не охоплює період з 27 квітня 2016 року (дата підписання заяви відповідачем) по 22 травня 2016 року (наявні виписки стосуються періоду з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року) ОСОБА_2 повідомила, що такі виписки вони отримали від банку і інших писок немає, причини їй невідомі.
Відповідачка ОСОБА_3 в судові засідання не з'являлась, повідомлення про виклик надсилалось за місцем реєстрації повернулось не врученим з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 27.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200516371, який складається із заяви №200516371 від 27.04.2016, анкети №2735603 від 27.04.2016, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, графіку платежів до кредитного договору №200516371 від 27.04.2016, погоджених власноруч відповідачем 27.04.2016 (т. 1, а.с. 37-40).
За умовами заяви №200516371 від 27.04.2016 ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський», що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, номер рахунку № НОМЕР_1 (т.1, а.с.37).
Відповідно до умов Заяви, між сторонами погоджено укладення кредитного договору №200516371 (назва продукту: кредит готівкою Народний Фокстрот). Сума кредиту 7 100 грн, строк кредиту 730 днів з 27.04.2016 по 27.04.2018. Розмір процентної ставки за кредитом 0.0001% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 0% до 0 місяця строку дії Кредитного договору включно, 6% з 1 місяця строку дії Кредитного договору та до закінчення строку його дії. Разова комісія за видачу кредиту: 0,00%. Сукупна вартість кредиту: 253,68% річних. Також у заяві визначений щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 737 грн, останній платіж 733 грн. Дата платежу 27 числа кожного місяця.
Також, 27.04.2016 між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Арсенал Лайф», від імені якого діяв повірений ПАТ «Банк Михайлівський», укладено Договір страхування життя №NS 200516371.
20.07.2020 ПАТ «Банк Михайлівський» (Банк) та ТОВ «Діджи Фінанс» (Новий кредитор) уклали договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, за змістом пункту 1 якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим Договором (т. 1, а.с.27-28).
Як вбачається з витягу реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №200516371 від 27.04.2016 складає 21 125,18 грн, з них: 7 100,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 14 025,18 грн - заборгованість за доходами (т. 1, а.с. 43, зворот).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 - задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього (т. 1, а.с. 9-24).
Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за усіма правами кредитора за основними договорами, що існували на момент переходу цих прав в порядку, передбаченому ст. 514 Цивільного кодексу України та п. 2 договору №7_БМ 20.07.2020.
Також матеріали справи виписку по особовим рахункам за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року та розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року (т. 1, а.с. 36, 49-250, т. 2, а.с. 1-69).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 с. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
З долученої позивачем заяви №200516371, яка підписана представником ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 27.04.2016 неможливо зробити висновок про дату надання кредиту відповідачу.
Належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, належними доказами щодо заборгованості по кредиту за кредитним договором можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору), проте суду першої інстанції не було надано розрахунку заборгованості або первинних документів.
Надана суду виписка по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року, не може бути належним доказом виконання Банком умов кредитного договору, оскільки в ній відсутня інформація про зарахування коштів на рахунок, відкритий ОСОБА_1 та про погашення/непогашення ОСОБА_1 заборгованості в період з 27 квітня 2016 року (дата підписання заяви) по 22 травня 2016 року.
З виписки, наданої за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року, вбачається, що:
- у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 мала відкриті принаймні чотири рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;
- даних про зарахування на будь-який з цих рахунків кредитних коштів у сумі 7 100 грн виписка не містить;
- з 2017 року обліковується залишок за кредитним договором у сумі 7 100 грн.
Таким чином, виписка по рахунку не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За змістом договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, первісним кредитором було передано новому кредитору (ТОВ «Діджи Фінанс») наявні у банку документи, що підтверджують права вимоги, в тому числі до боржника ОСОБА_1 .
Однак, як вже було зазначено вище, за відсутності доказів перерахування позичальнику кредитних коштів та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості встановити суму перерахованих позичальнику коштів та сплачених ним на її погашення сум, а відтак встановити дійсний розмір заборгованості за тілом кредиту, а також, враховуючи строк дії кредитного договору, перевірити правомірність нарахування банком процентів за кредитом, зокрема, період такого нарахування.
Також у матеріалах справи відсутні докази фактичного отримання та використання кредитних коштів відповідачем, суми наданого кредиту та дати початку строку кредитування, підтвердження розрахунку заборгованості відповідача, докази порушення строків повернення кредиту та нарахування заборгованості за відсотками.
Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № 7_БМ із відступленням прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020, на який посилається позивач, сам по собі не підтверджує наявності заборгованості, яку просить стягнути позивач.
Даючи правову оцінку дослідженим судом доказам, суд доходить до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до вимогст.141 ЦПК України судові витрати на його користь не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, ЦК України, ст ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
у задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Олена БУЗУНКО