Справа № 751/1445/25
Провадження № 2-п/750/19/26
18 лютого 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Супруна О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.04.2025 у цивільній справі № 751/1445/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Супруна О.П. заочним рішенням від 02.04.2025 задовольнив позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 04.02.2024 № 04.02.2024-100000345 у розмірі 8 800,00 грн, а також 2 422,40 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
17.02.2026 відповідач засобами поштового зв'язку звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, у якій також заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, обґрунтовуючи це тим, що про розгляд справи їй не було відомо, повістки вона не отримувала, жодних повідомлень від оператора поштового зв'язку про надходження листів із суду також.
Відповідно до статті 126 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Глава 11 "Заочний розгляд справи" Розділ III "Позовне провадження" ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284-288 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин (стаття 284 ЦПК України).
Отже, поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення законодавець пов'язує з моментом його вручення.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи "Рябих проти Росії", пункти 51, 52, "Брумареску проти Румунії", пункт 61).
Отже, установлення строків звернення до суду з заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України" зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").
Законодавець чітко розмежовує випадки поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення у зв'язку з його неврученням в день проголошення, а також пропуск строку з інших поважних причин.
Частиною п'ятою статті 272 ЦПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні або розписки про отримання копії судового рішення.
Указане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 205/1129/19.
Як убачається з матеріалів справи, 02.04.2025 судом розглянуто справу за відсутності сторін та ухвалено заочне рішення.
Копія заочного рішення надсилались відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .
Як убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, наявному в матеріалах справи, судова кореспонденція про направлення копії заочного рішення суду була отримана 15.05.2025 під підпис ОСОБА_2 , тобто отримана іншою особою.
Як зазначила в своїй заяві відповідач, про існування судової справи № 751/1445/25 вона дізналася випадково 15.01.2026, коли завантажила застосунок «Дія» та виявила в ньому запис про судове рішення в даній справі.
У зв'язку з тим, що відповідач не була вчасно ознайомлена зі змістом заочного рішення суду щодо неї, суд уважає за доцільне задовольнити заяву про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-261, 284, 353 ЦПК України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 та поновити їй строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Призначити судове засідання для перегляду заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.04.2025 на 13.03.2026 о 10 год. 45 хв. у приміщенні Деснянського районного суду м. Чернігова за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 141, зал судових засідань № 305.
У судове засідання викликати учасників справи.
Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Суддя