19 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/33834/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року (суддя Серьогіна Олена Василівна) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 27.12.2018 та з 06.05.2019 по 04.04.2024 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4 079,56 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 27.12.2018 та з 06.05.2019 по 04.04.2024 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 079,56 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 04.04.2024 із зазначенням причин пропуску строку звернення, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
На виконання вимог ухвали представником позивача подано до суду заяву, в якій останній просить визнати поважними причинами пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 04.04.2024. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що звернувся до адміністративного суду з позовною заявою (26.11.2025) у тримісячний термін, який обчислював з дня фактичного отримання від відповідача відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення (22.10.2025).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 04.04.2024. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Дзундзи Юрія Романовича про поновлення строку звернення із позовом в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 04.04.2024 відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 04.04.2024 повернуто позивачу.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що отримання 22.10.2025 відомостей щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права. Маючи сумніви щодо правильності нарахування грошового забезпечення за спірний період, позивач мав реальну та об'єктивну можливість після його отримання за відповідний місяць виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо розміру та порядку обрахування виплаченого йому грошового забезпечення, зокрема, щодо розміру нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Вказує, що відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення були надіслані відповідачем простим листом Укрпошта, який отримано 22.10.2025. Надалі позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою 26.11.2025, тобто у тримісячний термін, який обчислював з дня отримання від відповідача відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення, у тому числі індексацію.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 233 (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з цим Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано неконституційними із дня ухвалення цього Рішення положення частини 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Враховуючи такі зміни законодавства, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що законодавець не обмежив будь-яким строком право на звернення з відповідним позовом особу, яка продовжує працювати в органі, з яким виник спір.
Натомість частиною 2 статті 233 КЗпПУ прямо встановлено присічний строк щодо права звернення особи з позовною заявою про виплату всіх належних сум заробітної плати/грошового забезпечення, який становить три місяці та обраховується з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже для правильного вирішення питання строку звернення до суду з цим позовом суд мав встановити чи звільнений позивач з військової служби та день одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У свою чергу суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 97 від 04.04.2024 молодшого сержанта ОСОБА_1 військовослужбовця військової служби за контрактом, командира відділення снайперів, призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2024 року № 134-РС на посаду інструктора навчального взводу підготовки снайперів навчальної роти підготовки снайперів військової частини НОМЕР_2 , вважати таким що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 . З 04 квітня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 5 статті 26 названого Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 97 від 04.04.2024, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану; ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
Відповідно до пункту 110 розділу IV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; між військовими частинами, які підпорядковані керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України, - наказом відповідного заступника Міністра оборони України.
За правилами пункту 109 розділу IV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Верховний Суд у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 400/8927/23 вказав, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби. Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, про що зазначено вище, позивач вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 , що не може вважатися припиненням військової служби.
Відтак, вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції має з'ясувати чи продовжував перебувати позивач на військовій службі на час подання позовної заяви, що має істотне значення для правильної оцінки цього питання.
Натомість ці обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, а тому висновки суду про пропуск строку звернення до суду за період з 20.07.2022 по 04.04.2024 є передчасними.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року в адміністративній справі № 160/33834/25 скасувати.
Адміністративну справу № 160/33834/25 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з 19 лютого 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 19 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова