Справа №766/18861/25 н/п 2/766/2134/26
19 лютого 2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.
за участю секретаря судового засідання Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 14.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8277824, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на поточні потреби в сумі 5000,00 грн.
27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19370,00 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4370,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість за кредитним договором № 8277824 від 14.01.2025 року в сумі 19370,00 грн., яку добровільно не погашає, зв'язку з чим банк звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в прохальній частині позову просить провести розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується Довідкою форми 5 від 05.02.2026 року №52, військовим квитком серії НОМЕР_1 , посвідчення серії НОМЕР_2 , а тому має право на отримання пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вважає, що нарахування неустойки позивачем є нікчемним та підлягає скасуванню, оскільки нарахування неустойки за Договором №8277824 від 14.01.2025 року проводилось з 15.03.2025 року, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, тобто у період дій воєнного стану, то не може бути задоволено в повному обсязі.
Також сам факт підписання кредитного договору без передачі грошових коштів не є достатнім для визнання його укладеним у розумінні статті 1046 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір вважається укладеним лише з моменту фактичної передачі коштів. На підтвердження переказу коштів позивачем надана Довідка №КД-000089667/ТНПП від 26.11.2026 року від ТОВ “ФК “ФІНЕКСПРЕС», яка не містить жодного підпису та не є відповідним доказом надання коштів. Окрім цього надано розрахунок заборгованості, що також не є належним доказом переказу коштів. Сам по собі наданий розрахунок заборгованості, не може слугувати доказом виникнення та існування між первісним кредитором та відповідачем кредитних відносин. З розрахунку заборгованості неможливо вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену та чи були сплати з боку відповідача, у зв'язку із чимпросить в задоволені позовних вимог відмовити, та надав заяву про розгляд справи провести без участі відповідача та представника відповідача.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 14.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8277824, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим індифікатором 384413.
Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було надано кредит у сумі 5000,00 грн на 360 днів до 08.01.2026 року, процентна ставка на день складає 0,95%, орієнтовна загальна вартість кредиту 22962,50грн., неустойка 250,00грн. на день.
27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19370,00 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4370,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги за боргом до ОСОБА_1 за кредитним договором №8277824.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.626,628 ЦК України).
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст.530ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Відповідно до положень статей 512,514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав кредитні кошти, проте не повернув їх, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість за договором про споживчий кредит №8277824 від 14.01.2025 року в сумі 19370,00грн., з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4370,00 грн - сума заборгованості за процентами; 10 000,00 грн заборгованість за неустойкою.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідає умовам договорів, однак не враховує наявність у відповідача пільг, визначених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 та посвідчення серії НОМЕР_2 , довідки № 52 від 05 лютого 2026 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по контракту в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На підставі Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року та триває по теперішній час.
Отже з 24.02.2022 до сьогодні в Україні діє особливий період.
На підставі викладеного, cуд дійшов висновку про можливість застосування до даних правовідносин пільг, передбачених статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як відповідачем надано достатні докази того, що в період нарахування заборгованості за користування кредитом він був призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Позивачем не наведено жодних заперечень стосовно викладеного та не спростовано наявність пільг у відповідача за вказаною нормою закону.
Отже, з огляду на встановлені обставини, позикодавець не повинен був нараховувати відповідачу відсотки за користування позикою та неустойку, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно до ст. 512 ЦК України , кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою . Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
За таких обставин передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу неможливо.
Таким чином, оскільки первісні кредитори не повинні були нараховувати відповідачу відсотки за користування позикою та неустойку (штраф, пеня), ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло прав первісного кредитора за вимоги про стягнення процентів за користування позикою та неустойки, а отже не має права пред'являти ці вимоги.
В іншій частині, з досліджених та перелічених вище доказів вбачається, що в матеріалах справи містяться докази відступлення прав вимог за вказаними договором.
Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн., що підлягає задоволенню судом.
В задоволенні вимог про стягнення процентів за користування позикою та неустойки за вказаним договором суд відмовляє через наявність у відповідача пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що відповідач відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи звільнений, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-277,279, 354-355 ЦПК України, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 8277824 від 14.01.2025 року в сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок), з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу.
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна