Справа №:755/3912/21
Провадження №: 1-кп/755/675/26
"11" лютого 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2020 року за № 12020100040006209 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, установив:
І. Історія провадження (узагальнена)
Згідно даних обвинувального акта від 26 лютого 2021 року, який складено начальником слідчого відділення ВП-4 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві підполковником поліції ОСОБА_8 та затверджено прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_5 вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 на незаконне позбавлення волі громадян, з корисливих мотивів.
Так, ОСОБА_6 спільно з невстановленими на даний час особами, розробили злочинний план, який полягав у наступному: вказані особи, підшуковували осіб, що мали у своїй приватній одноосібній власності нерухоме майно, та таких, що проживали одиноко, вели асоціальний спосіб життя та зловживали алкогольними напоями. Після підшукання таких осіб, ОСОБА_6 , спільно з невстановленими досудовим слідством особами, під різними вигаданими приводами вивозили останніх до заздалегідь підшуканого місця, а саме до приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно утримували протягом тривалого часу. У вказаний період часу, коли вказані особи вже перебували під контролем ОСОБА_6 , а також ОСОБА_5 , який проживав у вказаному будинку, останній повідомляв зазначеним особам вигадану інформацію про наявність у них значних боргових зобов'язань, та необхідність виплати зазначеного боргу, а також обіцяв свою допомогу у виплаті вказаного боргу. В подальшому, ОСОБА_6 починав планомірно схиляти вказаних осіб до продажу належного на праві приватної власності нерухомого майна, з метою заволодіння в подальшому грошовими коштами від продажу такого майна.
Так, приблизно наприкінці вересня 2020 року, ОСОБА_6 , спільно з невстановленими на даний час досудовим слідством особами, діючи згідно попередньо розробленого злочинного плану, встановили що квартира за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у власності раніше незнайомого ОСОБА_9 , який зловживає спиртними напоями та проживає одиноко.
В подальшому, ОСОБА_6 спільно з невстановленою особою, орієнтовно 23.09.2020 року в денний час, приїхали за вказаною адресою і під вигаданим приводом, а саме придбання старої побутової техніки, прийшли до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_9 передав вказаним особам стару бувшу у використанні побутову техніку. Після чого, ОСОБА_6 повідомив, що у нього наразі немає грошових коштів, та запропонував останньому проїхати разом з ним до с. Требухів, Броварського району, де він ніби мав передати йому грошові кошти.
ОСОБА_9 , не вважаючи, що йому може загрожувати якась небезпека, вважаючи, що йому мають повернути грошові кошти за продану ним побутову техніку, добровільно сів до автомобіля «Lada 2104» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 та проїхав до житлового будинку по АДРЕСА_1 . Перебуваючи у вказаному домоволодінні, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 зловживає алкогольними напоями, запропонував останньому випити, після чого ОСОБА_9 відчув себе зле. Наступного дня, з метою справлення враження на ОСОБА_9 , ОСОБА_6 інсценував ситуацію, про те, що йому ніби стало відомо про те, що ОСОБА_9 підозрюють у вчиненні крадіжки на значну суму коштів, та те, що його ніби розшукує потерпілий.
Цього самого дня, ОСОБА_6 вивіз ОСОБА_9 з території вказаному домоволодіння, та передав його невстановленими особам, які перебуваючи у невстановленому місці біля лісопосадки поблизу с. Требухів, Броварського району нанесли ОСОБА_9 удари по різних частинах тіла, чим завдали йому фізичного болю, та під примусом змусили написати розписку про те, що ніби він заборгував грошові кошти в сумі 100 000 гривень, після чого передали ОСОБА_9 ОСОБА_6 . В подальшому, ОСОБА_6 залишив ОСОБА_9 на території вказаного домоволодіння, наказавши ОСОБА_10 контролювати все пересування останнього по території, а також не надавати останньому змоги користуватись мобільним зв'язком.
В свою чергу, ОСОБА_6 , з метою посилення враження про безвихідність ситуації, почав повідомляти ОСОБА_9 неправдиву інформацію, що вказані особи, якиv він ніби заборгував грошові кошти є дуже впливовими, тому йому краще повернути вказаний борг, а також те, що він ніби вже сам повернув частину цього боргу, та ОСОБА_9 винен йому кошти також, відповідно в такій ситуації найкращим виходом буде продаж квартири за адресою АДРЕСА_2 та придбання іншого більш дешевого житла.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 , а також ОСОБА_5 , маючи злочинні наміри щодо незаконно позбавлення волі потерпілого, з корисливих мотивів, утримували ОСОБА_9 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , позбавили ОСОБА_9 права вільного пересування та права потерпілого вибирати за своєю волею місце знаходження, відібрали у останнього мобільний телефон, щоб він не міг повідомити про своє місцезнаходження, а також відібрали паспорт громадянина України.
Так, ОСОБА_6 , який не проживав постійно у вказаному будинку, наказав ОСОБА_5 постійно контролювати місцезнаходження ОСОБА_9 , не надавати останньому змоги виходити за межі домоволодіння, а також користуватись мобільним зв'язком. На виконання спільного плану, ОСОБА_5 постійно знаходився у вказаному житловому будинку, та контролював пересування ОСОБА_9 , крім того змушував останнього безоплатно працювати по господарству.
В подальшому, 05.12.2020 року вказані особи, змусили ОСОБА_9 укласти договір купівлі-продажу належної йому на праві приватної власності квартири за адресою АДРЕСА_2 , проте грошові кошти, що були отримані від покупця ОСОБА_11 в сумі 25 000 доларів США привласнили та ОСОБА_9 не повернули. В подальшому, з метою створення враження про витрачання коштів ОСОБА_9 на придбання нового житла, ОСОБА_6 спільно з невстановленими особами, 17.12.2020 року ініціювали укладення договору дарування житлового будинку з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , згідно якого ОСОБА_12 (діючи по дорученню від ОСОБА_13 ) подарував ОСОБА_9 зазначений вище будинок з земельною ділянкою, загальна вартість вказаного подарунку оцінена в сумі 59451 гривня.
Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 маючи єдиний злочинний намір, спрямований на позбавлення волі ОСОБА_9 з корисливих мотивів, а саме з метою заволодіння грошовими коштами від продажу нерухомого майна, що належить ОСОБА_9 , протягом тривалого часу, а саме із кінця вересня 2020 року по 22.12.2020 року, продовжували протиправно перешкоджати вільному пересуванню останнього за межі заздалегідь приготовленого ними місця утримання, чим незаконно позбавляли останнього волі та припинили свої злочинні дії у зв'язку із затриманням їх працівниками поліції.
ІІ. Суть клопотань, що розглядаються
Захисник обвинувачених ОСОБА_4 , звернулася до суду, у порядку ст. 284-285, 350 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто дійсністю обставин регламентованих ст. 44, 49 КК.
ІІІ. Позиції сторін
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження не заперечував, оскільки є дійсними обставини визначені ст. 49 КК у відношенні обвинувачених.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 клопотання захисника підтримали та просили задовільнити.
IV. Правове регулювання питання
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 284. Закриття кримінального провадження […]
2. […] судом: 1) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Кримінальний кодекс України
Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
1. Особа […] звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом.
Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: […] 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
V. Мотиви, з яких виходив Суд при постановленні ухвали
Суд заслухавши думку сторін, вивчивши наявні матеріали, приходить до наступного.
V.І. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
При цьому, системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України (див. постанову ВС від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к).
В цій справі окреслені ВС у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано. Так, клопотання подане захисником обвинувачених, які при цьому надали згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Також Суд враховує, що, як зауважив Верховний Суд в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к, суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.
Ба більше, інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності (йдеться про підставу передбачену ст. 49 КК України) не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення (див. постанову ВС від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к).
Наведені ВС умови судом також було дотримано, а тому Суд не пов'язує в цій справі таке звільнення із фактом визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, або ж з фактом його відсутності.
Відповідно розглядаючи указане питання по суті лише щодо дійсності підстав для закриття провадження, без аналізу питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, Суд відмічає таке.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
В частині діяння, котре описане у п. І ухвали та кваліфіковане за ч. 2 ст. 146 КК, такий строк становить п'ять років.
При його обрахуванні Суд враховує, що об'єднана палата ККС ВС у справі № 328/1109/19 сформувала висновок щодо застосування норми права - положень ст. 49 КК: особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Відповідно судом зауважується, що від описаних у п. І ухвали подій минув диференційований строк давності, вказаний у п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, 22 грудня 2025 року.
При цьому, протягом вказаних строків обвинувачені не вчинили нового злочину, не ухилялися (перебіг давності не зупинявся), а законом не встановлено заборон щодо застосування давності до вчиненого особами злочину.
Щодо взаємовідносин обвинувачених з потерпілим, то судом враховується, що об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 зауважила, що особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК, див. те ж саме рішення об'єднаної палати).
Відповідно, в ключі наведеного, Суд вважає, що обвинувачені підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), та із закриттям даного кримінального провадження у порядку п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
V.ІІ. Інші питання, що вирішуються судом
Питання процесуальних витрат урегульовано відповідно до положень Глава 8. Процесуальні витрати КПК України.
З цих підстав та керуючись статтями44, 49 Кримінального кодексу України, статтями 147, 284, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
клопотаннязадовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кожного окремо, від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2020 року за № 12020100040006209, за ознаками кримінального правопорушення ч. 2 ст. 146 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та саме кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речові докази: згідно постанови від 23 грудня 2020 року, вилучені у ОСОБА_6 - повернути власнику; згідно постанови від 23 грудня 2020 року, вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 - знищити; згідно постанови від 23 грудня 2020 року (записку ОСОБА_14 ) - залишити в матеріалах справи.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити учасникам процесу.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 16:30 год. 16 лютого 2026 року.
С у д д я ОСОБА_1