Номер провадження 2/754/5751/26
Справа №754/14248/24
Іменем України
19 лютого 2026 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 490994752 від 07.11.2018 року в розмірі 73 682 грн.17 коп., судові витрати в розмірі 3 028 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 07.11.2018 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 490994752, відповідно до умов якого банк надав кредит в розмірі 37 368 грн. 12 коп., а позичальник зобов'язалась повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. 17.05.2021 було укладено договір №2, відповідно до якого АТ « Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорми до позичальників, в тому чисті за договором № 490994752. У свою чергу, ТОВ « «ФК ФЛЕКСІС» відступило право вимоги до боржників ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до договору відступлення права вимоги №18-05/2021 від 18.05.2021 року, в тому числі за кредитним договором № 490994752. 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 490994752. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань та на вимоги ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 73 682 грн.17 коп., з яких: 33 085 грн. 53 коп. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 30 948 грн. 53 коп. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 8 759 грн. 96 коп. заборгованість за відсотками згідно кредитного договору, 888 грн. 58 коп. заборгованість за пенею, а також стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та правову допомогу.
Ухвалою суду від 10.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони, в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк, не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, сплив.
Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому остання належним чином повідомлялась про розгляд справи в суді за адресою реєстрації.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлялась належним чином, відзив на позовну заяву не подала та не повідомила причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що свідчить прохальна частина позову, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.11.2018 року року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 490994752, відповідно до умов якого банк надав кредит в розмірі 37 368 грн. 12 коп., а позичальник зобов'язалась повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
17.05.2021 року було укладено договір №2 відповідно до якого АТ « Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорми до позичальників, в тому чисті за договором № 490994752.
ТОВ « «ФК ФЛЕКСІС» відступило право вимоги до боржників ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до договору відступлення права вимоги №18-05/2021 від 18.05.2021 року, в тому числі за кредитним договором № 490994752.
10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 490994752.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Встановлено, що в період дії кредитного договору відповідач не дотримувалась умов кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 73 682 грн.17 коп., з яких: 33 085 грн. 53 коп. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 30 948 грн. 53 коп. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 8 759 грн. 96 коп. заборгованість за відсотками згідно кредитного договору, 888 грн. 58 коп. заборгованість за пенею,.
Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З урахуванням вказаного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню.
Окрім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Щодо витрат на правничу допомогу варто зазначити наступне.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію витягу з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024 р.; заявку на надання юридичної допомоги №340 від 05.07.2024 р.; копію договору №01-07/2024 від 01.07.2024 р. про надання правової допомоги, прас лист від 01.11.2023 р., копію платіжної інструкції від 12.09.2024 р. про надання юридичної допомоги від 01.07.2024 р., за якими загальна вартість наданих послуг - 112 000 грн., які були оплачені при підписанні акту.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що представником позивача були надані належні та допустимі докази на підтвердження розміру витрат 112 000 грн., пов'язаних з правовою допомогою, співмірності обсягу послуг, наданих адвокатом, однак судом не встановлено, чи здійснювалась оплата позивачем правової допомоги відповідно до Заявки № 340 від 05.07.2024 року.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не подано.
Між тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 3, 4, 5 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ст.141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 873/137/21).
У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи складність справи та об'єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволені, суд вважає можливим стягнути 3 000 грн. витрат на правничу допомогу. В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення коштів витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 76, 77, 78, 79, 80, 81, 211, 223, 263, 265, 289 ЦПК України, ст.ст.610, 1048, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити часткова.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова 3, оф. 306) заборгованість за договором надання позики в розмірі 73 682 грн.17 коп., судові витрати в розмірі 3 028 грн. та 3 000 грн. витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 19.02.2026 року.
Суддя Н.Д.Буша