Справа № 703/118/26
3/703/194/26
19 лютого 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , інвалід ІІ групи внаслідок війни,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.12.2025 серії ВАД №981264, ОСОБА_1 22.12.2025 близько 13-20 год за адресою власного проживання, що в АДРЕСА_1 , вчинив щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою та давав ляпаси по обличчю, чим заподіяв шкоду психологічному здоров'ю постраждалих осіб.
Органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки у вигляді текстового повідомлення на номер телефону, що зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, доставка якого підтверджується записом реєстру відправки. Про наступний розгляд справи щодо нього судом повідомлений під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується підписом від його імені, вчиненим у відповідній графі протоколу.
Відповідно до рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
За ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Справа не належить до тих, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тому суддя вважає за можливе, зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд, розглянути справу за його відсутності.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що 22.12.2025 в неї виник конфлікт із колишнім чоловіком, ОСОБА_4 , з яким проживають разом, з приводу побутових питань, під час цього останній ображав її та вдарив по потилиці. Коли старша донька, ОСОБА_5 намагалася її захистити, ставши між ними, ОСОБА_1 вдарив її по голові. З приводу тілесних ушкоджень дочки викликали швидку допомогу, в лікарні було діагностовано струс головного мозку. Виразила власну позицію щодо непритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності через тяжкий стан його фізичного та психологічного здоров'я, пов'язаний із ушкодженнями, що їх зазнав на війні.
Опитана судом в присутності матері неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що 22.12.2025 під час сварки між батьками намагалася захистити матір, яку вдарив батько, він вдарив і її також по обличчю, від чого їй стало погано та змушена була звертатися за медичною допомогою.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 ЄСПЛ визначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
За обставинами справи ОСОБА_1 притягується до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із насильством в сім'ї, з об'єктивної сторони таке полягало, як вбачається із відомостей протоколу про адміністративне правопорушення, в фізичному та психологічному насильстві щодо колишньої дружини, ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак остання є неповнолітньою.
Вказане свідчить про хибну кваліфікацію органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, діянь ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту ст. 279 КУпАП, при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
Системний аналіз приписів ст. 7, 254, 279 КУпАП визначає, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює, в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини особи у скоєному.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє, достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
У зв'язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.
В аналогічному контексті Європейський Суд встановив у рішенні у справі «Карелін проти росії», що в разі, якщо здійснюється усний судовий розгляд з метою встановлення обґрунтованості будь-якого «кримінального обвинувачення», висунутого проти підсудного, та якщо було надано адекватну можливість з'явитися у судове засідання і сторона захисту не відмовилася від неї у встановленому порядку, присутність сторони обвинувачення є, як правило, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду.
Вказані обставини не дають суду підстав при розгляді даної справи вирішувати питання щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, судом звертається увага на наступне.
За ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, серед іншого, ст. 125 КК України.
Потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 478 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 59 КПК України якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.
Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику (ч. 2, 5 ст. 44 КПК України).
За обставинами даної справи неповнолітній ОСОБА_3 завдані тілесні ушкодження, остання, а також її матір як законний представник заперечували факт подання до правоохоронних органів заяви, якою ініціювали б кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . Медичні документи, які б вказували на характер заподіяних неповнолітній особі тілесних ушкоджень, судові не надавалися як органом, яким складений протокол про адміністративне правопорушення, так і постраждалою особою.
На доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду надані наступні докази, досліджені безпосередньо під час судового розгляду:
- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981264 від 22.12.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо колишньої дружини та дочки;
- дані рапорту працівника поліції відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, який зареєстрований в Журналі єдиного обліку під №32956 від 22.12.2025, за змістом якого до поліції надійшло повідомлення від працівника ШМД про заподіяння тілесних ушкоджень неповнолітній;
- дані термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №490865 від 22.12.2025, виданий працівником поліції з приводу вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 22.12.2025 щодо співмешканки;
- дані форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22.12.2025;
- письмові пояснення осіб, які постраждали від домашнього насильства, ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 , а також ОСОБА_6 , останні опитані в присутності матері;
- письмові пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «доведення поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
З урахуванням викладеного вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідності ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, наявні дані про особу порушника, приймаючи до уваги ступінь вини, відомості про стан його здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, оскільки вчинення правопорушення щодо дитини в даному випадку є кваліфікуючою ознакою відповідного складу правопорушення, що залишена поза увагою органом, яким складений протокол, зважаючи на відсутність відомостей про факти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в минулому, суд вважає за доцільне накласти на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Даний вид впливу суддя вважає найбільш доцільним для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Дослідивши обставини вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до наступного. З об'єктивної сторони правопорушення виразилося у застосуванні порушником фізичного та психологічного насильства щодо членів сім'ї, в спільному житлі, однак із матеріалів справи не вбачається, що вказаними діями заподіяно будь-яку суттєву шкоду потерпілим особам, а відомості про факти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в минулому - відсутні.
Отже, суд на даний час не вбачає достатніх підстав призначати щодо ОСОБА_1 заходи, передбачені ч. 1 ст. 39-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. 283, 284 КУпАП України, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень (отримувач коштів: ГУК у Черкаській області /тг м. Сміла 21081100, код ЄДРПОУ отримувача: 37930566, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA728999980313020106000023753, код класифікації: 21081100).
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя І.В.Овсієнко