18.02.2026
Справа № 696/1598/25
Провадження № 2/696/115/26
18 лютого 2026 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області у складі
головуючого судді Ніколенко О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Старущенко Н.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку як подружнього майна,
В С Т А H О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Кам'янського районного суду Черкаської області із вищевказаним позовом.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16.01.2016 року він уклав з відповідачем шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №04. Спільне життя з відповідачем не склалося, їх сім'я фактично припинила існувати. Шлюб між розірваний, згідно з рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 17.11.2025 року.
21.11.2016 року під час спільного подружнього життя було придбано 16/25 частки у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно зареєстроване за відповідачем.
Після звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу відповідач почала заперечувати право позивача на частку в спільному майні подружжя, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про день, час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Суд в процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя має враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Водночас, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Як встановлено судом, сторони з 16.01.2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно з рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 17.11.2025 року було розірвано.
Під час шлюбу придбали нерухоме майно, а саме 16/25 часток будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу частини будинку від 21.11.2016 року. Договір купівлі-продажу укладений між продавцем Християнська церква «Світло Євангелії» м. Кам'янка та покупцем ОСОБА_2 . Згідно договору визнано за ОСОБА_2 право власності на 16/25 часток будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Дані 16/25 часток будинку відповідно до ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому підлягають поділу на дві рівні частини. В зв'язку з чим, право спільної сумісної власності подружжя підлягає припиненню, оскільки, поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі спільної часткової власності подружжя.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
За таких обставин суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, слід визнати право власності на частину житлового будинку із надвірними спорудами за ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 60, 71 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст.10, 12, 18, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку як подружнього майна - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/25 часток від 16/25 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 18.02.2026.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_4 .
Суддя О.Є. Ніколенко