справа № 570/6481/25
провадження № 2/570/717/2026
12 лютого 2026 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю представника позивача П'яної О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом органу опіки і піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,
покликаючись на неналежне виконання матір'ю дітей своїх батьківських обов'язків, представник позивача сільський голова ОСОБА_4 у поданій до суду 12 грудня 2025 року позовній заяві просить позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1 598 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідач відзив на позов не подав.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.
По суті спору показала, що з часу переїзду відповідача, її дітей та матері у будинок її бабусі остання постійно жалілася на доньку та онуку, що "вони сидять на її шиї". В цей період відповідач вже притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дітей. З початку війни відповідач з дітьми та матір'ю виїхали, а коли стан здоров'я власника житла погіршився, повернулися влітку 2024 року, згодом бабуся відповідача померла.
Підтвердила, що відповідач перебував під постійним контролем служб у справах дітей. Вказує, що бесіди профілактичного характеру щодо належного виконання батьківських обов?язків по вихованню та утриманню дітей, неодноразове попередження працівниками служби у справах дітей та поліції, порушення питання про притягнення батьків до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов?язків, мали тимчасовий вплив. Пояснює, що відповідач самоусунулася від виховання, піклування, утримання дітей, не цікавиться їх життям та потребами протягом останніх років. В січні 2025 року діти були вилучені з сім'ї із-за загрози їх життю та здоров'ю.
Вважає, що за обставин, які склалися, позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним та відповідатиме інтересам неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав щодо дітей.
По суті спору показала, що дійсно не піклується про дітей, бо не має можливості, а чому не цікавиться ними - суду не пояснила. Підтвердила, що кошти, які сільрада виділяла їх сім'ї на допомогу, вона витратила на власний розсуд, як і кошти, які отримує за тимчасові заробітки. У будинку немає опалення, відключені газ та світло, але вона з матір'ю проживають у будинку.
Суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.11.2013 року/ та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /копія свідоцтва про народження від 14.03.2015/. Згідно з витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відомості про батька зазначені відповідно до ч.1 ст.135 СК України /витяг №00029546663 від 12.02.2021, №00029546497 від 12.02.2021/.
На підставі наказу начальника служби у справах дітей Шпанівської сільської ради від 14 березня 2025 року на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, були поставлені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків.
21 листопада 2025 року за результатами засідання комісії з питань захисту прав дитини Шпанівської сільської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ухвалено службі у справах дітей підготувати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /витяг з протоколу №9 від 21.11.2025/.
Згідно з відповіддю на запит заступника начальника відділення поліції №1 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області Юрія Іванова №210677-2025 від 17.11.2025 ОСОБА_1 відповідно до Інформаційного порталу Національної поліції України неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за такими статтями: ч.1, ч.2 ст.184 КУпАП (невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей) від 26.01.2021, 13.11.2024, 09.05.2025, 18.10.2025.
Відповідно до характеристики Шпанівського ліцею ОСОБА_7 навчається в закладі з листопада 2024 року, є учнем 4-А класу, виховується в неповній сім'ї. Мама не цікавиться успіхами дитини в школі, не контролює виконання домашніх завдань. За весь час навчання ОСОБА_6 у ліцеї мама не цікавилась шкільним життям дитини, станом забезпечення його додатковими друкованими посібниками, шкільним приладдям.
Відповідно до характеристики Шпанівського ліцею ОСОБА_2 навчається в закладі з листопада 2024 року, є учнем 5-Б класу, навчальні досягнення дівчинки на середньому та початковому рівнях. Мама учениці не бере участі у вихованні дитини, на зв'язок із класним керівником та школою не виходить, питання навчання та виховання з боку сім'ї не контролюється. Забезпечення дитини шкільним приладдям та контроль за відвідуванням школи здійснює соціальний працівник, який опікується дівчинкою.
26 листопада 2025 року затверджений висновок органу опіки та піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що відповідача потрібно позбавляти батьківских прав щодо дітей, бо вона не цікавиться їх життям, жодних коштів на їх утримання не дає. Вона працює в центрі з квітня 2025 року, ця сім'я тривалий час була вже під супроводом, мінімум двічі на тиждень вони відвідували сім'ю, з приводу дітей вчителі спілкувалмся з працівниками центру, бо ні мама, ні бабуся дітьми не цікавилися. Коли власниця будинку - бабуся відповідача померла, вони допомогли оформити спадщину, вирішили питання реструкторизації боргів, оформили статус малозабезпеченої сім'ї, виділили 5 тис. для забезпечення дітей шкільним приладдям, проте відповідач витратили кошти на себе і будинок знов відключили від газо та електропостачання. У Ніли хронічний бронхіт, але лише у прийомній сім'ї її завели до лікаря, дитина лікувалася стаціонарно.
Свідок ОСОБА_9 - поліцейський громади з 2022 року підтвердив, що цю сім'ю знає давно, мати самоусунулася від виховання дітей. У неї відсутній не лише материнський інстинкт, а й самозбереження - коли на вулиці було 17 градусів морозу, будинок, де вони проживають, не опалювався.
Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що працювала в центрі до березня 2025 року, сім'я була під супроводом, мама відмовлялася спілкуватися з працівниками, не виходила на зв'язок. Коли діти повернулися із-за кордону, Ніла була змушена дублювати класи навчання, бо відповідач не надала жодних підтверджень, що дитина навчалася, а постійно говорила, що повертаються жити до Франції.
Свідок ОСОБА_11 - мама вихователька підтвердила, що дітей у їх сім'ю привезли у занедбаному стані 01 січня 2026 року, мама дітей за цей час не провідувала, ОСОБА_12 їй телефонує, а ОСОБА_6 відмовляється спілкуватися з мамою, бо ображається на неї.
Дитина ОСОБА_2 показала, що мама нею та братом не цікавиться, мамою вони називають бабусю - маму мами, бо мама їх кинула. Зараз проживають у прийомній сім'ї, їм там добре, вона навчається у мистецькому ліцеї, а брат у Кустинській школі. З початку війни виїзжали з мамою та бабусею до Франції, жили там майже півтора року, але повернулися, бо сильно захворіла прабабуся, яка незабаром і померла.
Дитина ОСОБА_7 показав, що вдома вони постійно були голодні, мерзли, тому їх часто забирали на відпочинок інші люди, а з початку року вони живуть у прийомній сім'ї.
Суд застосував такі норми права.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці /ч.1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства"/.
Відповідно до ч.2, 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини /ст.15 Закону України "Про охорону дитинства"/.
Згідно з ч.1, 2 ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Ст.150 цього Кодексу зобов"язує батьків піклуватися про виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття /ст.180 СК України/.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності /ч.1 ст.155 СК України/.
Відповідно до ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини /ст.166 СК України/.
Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч.4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов'язки батька і дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Згідно ч.1, 2 ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо неї. Ст.150 цього Кодексу визначено, що батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд згідно з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року враховує думку сторін, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яке є задовільним, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, яка є працездатною, офіційно непрацевлаштованою, але має можливість виплачувати аліменти, не має інших зобов'язань матеріального характеру.
Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини» незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Ст.27 цієї Конвенції дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно із ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дитини віком від 6 років до 18 років становить 3 196 грн.
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
П.50 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього до дитини стверджує, що до всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, має застосовуватися принцип невідкладності задля отримання швидкої відповіді і якнайкращого захисту інтересів дитини з дотриманням принципу верховенства права. Затягування розгляду справи негативно впливає на дітей та їхній розвиток. Неефективне та, зокрема, запізніле провадження у справах щодо дітей може призвести до порушення позитивних зобов'язань за ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 3 вересня 2015 року у справі «М. та М. проти Хорватії», заява № 10161/13 § 179, 182).
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до ч.11 ст.18 Конвенції ООН батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини. Ст.9 Конвенції встановлює, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Ч.1, 2 ст.3 Конвенції передбачають, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості (Принцип 6 Декларації прав дитини).
Згідно з п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результату доля дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав, не дасть дитині полегшення. Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Таким чином, суд комплексно оцінює обставини справи на основі зібраних доказів, враховують, серед іншого, чи позивач у процесі судового розгляду доводить, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення батька батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини, чи має місце вина особи у разі невиконання нею своїх батьківських обов'язків, чи існує зв'язок між дитиною та батьком, чи змінює відповідач свою поведінку у процесі розгляду справи, чи використовує всі існуючі способи та можливості для спілкування з дитиною.
Відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, свідомо нехтує ними, уваги дітям не приділяє: не цікавиться їх життям, розвитком та здоров'ям, не надає матеріального утримання, свідомо, без поважних причин не відвідує дітей. Жодних активних дій на підтвердження своїх намірів приймати участь в житті дітей відповідач не вчинила, активна дієва позиція у неї відсутня. У суду немає підстав вважати обставини, викладені в матеріалах справи, такими, що не відповідають дійсності, відповідач не надала будь-яких доказів на спростування доводів позивача. Таким чином, позивач довів обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 , що підтверджується належними та допустимими доказами, в наявності є порушене право дітей, за захистом якого спрямоване звернення до суду, а тому позов в частині позбавлення батьківських прав щодо них підлягає до задоволення.
Визначений позивачем розмір аліментів на дітей з урахуванням їх віку та потреб є обґрунтованим, не є завищеним в нинішніх умовах проживання, відповідає засадам розумності і справедливості та не є таким, що створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру. Суд встановив, що відповідач може сплачувати визначену суму аліментів, яка б забезпечувала необхідний життєвий процес доньці ОСОБА_5 та сину ОСОБА_6 та їх розвиток. Будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу і спростовуючих показання позивача, відповідач не надав, а судом їх не здобуто, що вказує на обгрунтованість позову.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Повідомляю відповідачу про юридичні наслідки позбавлення батьківських прав.
Результатом набрання законної сили рішенням суду про позбавлення батьківських прав батька і/або матері є втрата всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною.
Це означає, що такі особи:
а) втрачають право на виховання дитини;
б) втрачають немайнові права щодо дитини (втрачають право на спілкування з дитиною, визначення її місця проживання і навчання, тощо);
в) перестають бути представниками дитини;
г) втрачають права на пільги і державну допомогу;
ґ) не можуть бути усиновлювачами та опікунами;
д) не можуть розраховувати на майнові права, пов'язані з батьківством і материнством, які присуджувалися б їм при непрацездатності, а саме:
- право на аліменти від такої дитини;
- права на спадкування після цієї дитини;
- права на управління майном дитини;
- виплати аліментів, пенсій, грошової допомоги на дитину такому батьку або матері також припиняються.
Дитина зберігає свої майнові права, засновані на факті спорідненості з особою, позбавленою батьківських прав, у тому числі: право на одержання аліментів від такої особи та на спадкування після неї.
Звертаю увагу відповідача, що відповідно ст.169 СК України особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.
За змістом ч.4 ст.169 СК України поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що особа, позбавлена батьківських прав істотно змінила в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя особи, позбавленої батьківських прав, її ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів особи, позбавленої батьківських прав змінити свою поведінку, необхідно, щоб її спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров'ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Поновлення батьківських прав допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову особи, позбавленої батьківських прав про поновлення її в батьківських правах. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в особи в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).
Отже, відповідач має право на поновлення батьківських прав.
Щодо порядку і строку виконання рішення, то сторонам повідомляємо таке.
Згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів на дитину може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Аналогічна вимога міститься і у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Позов до суду пред'явлений 12 грудня 2025 року, а тому відповідно до ст.79, 191 СК України аліменти повинні стягуватися з указаної дати.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Так, при зверненні до суду з позовом позивачем заявлено дві вимоги до відповідача: немайнового характеру - про позбавлення батьківських прав, майнового характеру - про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Відповідно до норм Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позову немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 211,20 грн.
Оскільки позивач на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд при ухваленні рішення присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов органу опіки і піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1 598 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1 598 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Cтягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106; номер рахунку (ІВАN): UA908999980313111256000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП) , код банку 37993783 , МФО 899998) судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Орган опіки і піклування Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387317, місцезнаходження: вул.Шкільна,1, с.Шпанів Рівненського району Рівненської області.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення виготовлене 19 лютого 2026 року.
Суддя: Кушнір Н.В.