Справа № 569/341/26
1-кс/569/1377/26
16 лютого 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12025180000000344 від 28.08.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.
В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з умислом на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, з корисливою метою, 20.10.2025 під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув шляхом продажу за 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень ОСОБА_9 особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP масою 1,695 г, що згідно Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 є великим розміром.
Так, ОСОБА_7 за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 16.10.2025, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину PVP, частину якої масою не менше 1,695 г, передав ОСОБА_8 з метою подальшого збуту.
Надалі, 20.10.2025 у період з 19:09 год. по 19:38 год., ОСОБА_5 , перебуваючи в салоні автомобіля поблизу будинку № 3а по вул. Мирогощанська в м. Дубно Рівненської області, отримав від ОСОБА_9 в якості оплати грошові кошти в сумі 3500 гривень.
20.10.2025 в денний час ОСОБА_5 , реалізуючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, придбав шляхом отримання із рук в руки від ОСОБА_8 особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою не менше 1,695 г та в подальшому незаконно зберігав при собі з метою збуту, одночасно передавши останньому отриманні від ОСОБА_9 гроші в сумі 3500 гривень.
20.10.2025 о 20:47 год., ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , незаконно збув шляхом продажу ОСОБА_9 особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 1,695 г.
2) Окрім цього, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з умислом на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, повторно, з корисливою метою, 30.10.2025 в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув за 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень ОСОБА_9 особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 5,096 г, що згідно Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000, є великим розміром.
Так, ОСОБА_7 , за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 29.10.2025 незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, частину якої, масою не менше 5,096 г, передав ОСОБА_8 з метою подальшого збуту.
ОСОБА_8 не пізніше 29.10.2025, реалізуючи спільний з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, передав її останньому, який незаконно зберігав її за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 з метою подальшого незаконного збуту.
Надалі, 30.10.2025, у період часу з 12:48 год. по 13:09 год., ОСОБА_5 , реалізуючи спільний з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, перебуваючи в підвальному приміщенні будинку № 12 по вулиці Мукачівська в м. Рівне, незаконно збув за отримані від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 6500 гривень, шляхом продажу, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 5,096 г.
3) 01.12.2025 ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з умислом на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин PVP та ПМА (параметоксіамфетамін), які відповідно до списку 2 таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, відносяться до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 № 863-XIV, всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року, повторно, з корисливою метою, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув (продав) за 5000 (п'ять тисяч) гривень ОСОБА_9 особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, PVP масою 0,537 г та ПМА (параметоксіамфетамін), масою 0,046 г.
Так, ОСОБА_7 за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 29.11.2025, незаконно придбав особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено PVP та ПМА, масою не менше 0,537 г та 0,046 г відповідно, які при особистій зустрічі передав ОСОБА_8 з метою подальшого їх незаконного збуту.
29.11.2025 о 21:21 год., ОСОБА_8 , реалізуючи спільний з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 умисел на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, перебуваючи поблизу готельно-ресторанного комплексу «4х4», розташованого по вул. Рівненська, 1а в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області, передав їх ОСОБА_5 , який незаконно зберігав їх при собі з метою збуту.
01.12.2025 о 14:38 год., ОСОБА_5 , шляхом грошового переказу на банківський рахунок за номером картки № НОМЕР_1 АТ «А-Банк», отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5 000 гривень.
В цей же день, в період часу з 19:08 год. по 19:13 год., ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу будинку № 12 по вул. Мукачівська в м. Рівне, незаконно збув шляхом продажу ОСОБА_9 за раніше отримані грошові кошти в сумі 5000 гривень, особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено PVP, масою 0,537 г та ПМА (параметоксіамфетамін), масою 0,046 г.
4) Окрім цього, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з умислом на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено - PVP та ПМА (параметоксіамфетамін), повторно, з корисливою метою, не пізніше 14.02.2026, незаконно придбав та зберігав з метою збуту особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено - PVP та ПМА (параметоксіамфетамін).
Так, ОСОБА_7 , за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 14.02.2026 незаконно придбав вищевказані особливо небезпечні психотропні речовини, частину яких ОСОБА_5 незаконно зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
14.02.2026, в період часу з 06:04 год. по 07:42 год. у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками поліції виявлено та вилучено: 2 поліетиленові пакети з кристалічними речовинами білого кольору, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, а також 1 таблетку у формі ведмедика жовтого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - ПМА (параметоксіамфетамін)
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
14.02.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
14 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаних злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме:
-Протоколом огляду коштів від 20.10.2025;
-Протоколом огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 20.10.2025;
-Протоколом добровільної видачі від 20.10.2025;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-25/16403-НЗПРАП від 02.12.2025;
-Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 22.10.2025;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.11.2025;
-Протоколом огляду коштів від 30.10.2025;
-Протоколом огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 30.10.2025;
-Протоколом добровільної видачі від 30.10.2025;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-25/16406-НЗПРАП від 01.12.2025;
-Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 31.10.2025;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.11.2025;
-Протоколом огляду коштів від 01.12.2025;
-Протоколом огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 01.12.2025;
-Протоколом добровільної видачі від 01.12.2025;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-25/18353-НЗПРАП від 27.01.2026;
-Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 03.12.2025;
-Протоколом обшуку;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.
Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.
Підозрюваний та його захисник заперечив щодо задоволення клопотання та провсили застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшити розмір застави до 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025180000000344 від 28.08.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 14 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Тобто, за наявності вказаних обставин існує можливість збільшення наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можеть бути недоведені на ранній стадії розслідування.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, метою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також перешкоджання ризикам, а саме:
-переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна, а іншого більш м'якого покарання санкцією цієї статті КК України не передбачено.
У зв'язку із покаранням, яке загрожує підозрюваному за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та усвідомлення ОСОБА_5 , що його протиправну діяльність викрито, - дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, а тому лише перебування останнього в слідчому ізоляторі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обґрунтування ризику: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - являється те, що ОСОБА_5 займається злочинною діяльністю протягом тривалого часу, а вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього.
Вчинивши один із злочинів, ОСОБА_5 належних висновків для себе не робить, на шлях виправлення не стає, та продовжує вчиняти нові злочини.
ОСОБА_5 офіційного ніде не працевлаштований, постійних доходів немає, а грошові кошти отримує від збуту особливо небезпечних психотропних речовин, тобто виключно шляхом вчинення злочинів.
Разом з тим, ОСОБА_5 не одружений, утриманців не має, що дає можливість постійно змінювати місця проживання.
Обґрунтування ризику: незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні: являється те, що оскільки судом будуть братися до уваги лише показання, дані лише під час судового розгляду і є всі підстави вважати, що у випадку застосування до останнього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, ОСОБА_5 буде чинити тиск на свідків для зміни показів останніх, або відмови від дачі них.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для того, щоб забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечити своєчасне проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваної, а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 200 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для нього суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 14.04.2026.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Одночасно визначити заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 14.04.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -