Справа № 569/1249/26
1-кс/569/1298/26
13 лютого 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 (далі - слідчий), погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 42025180000000060 від 30.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ч. 2 ст. 307 КК України (далі - це ж кримінальне провадження) про арешт майна , -
Слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 у якому просить накласти арешт на майно.
В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідно до наказу начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області від 16.07.2025 № 341, ОСОБА_5 призначено на посаду начальника відділення 2 державного пожежно-рятувального посту 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області, а наказом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області від 31.10.2023 № 336, присвоєно чергове спеціальне звання «майор цивільного захисту».
Проте, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання та зберігання психотропних речовин, свідомо допустив порушення нормативних актів та вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, за наступних обставин.
В ході розслідування установлено, що в ОСОБА_5 у невстановлених досудовим розслідуванням день, час та місці, однак не пізніше 22.10.2025 виник злочинний умисел на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини за грошову винагороду.
Зокрема, начальник відділення 2 ДПРП 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Рівненській області ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, незаконно придбав та зберігав за невстановлених обставин кристалічну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, з метою подальшого збуту, після чого близько 12 год. 14 хв. 12.11.2025 повідомив ОСОБА_6 , про необхідність перерахувати грошові кошти у розмірі 4000 гривень на визначений ним банківський рахунок АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_1 у якості передоплати у повному обсязі за подальший збут йому психотропної речовини «метамфетамін», що останній і виконав на його вимогу.
Надалі, близько 18 год. 00 хв. 12.11.2025 ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, незаконно перевіз кристалічну речовину, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,090 г. на невстановленому автомобілі з метою збуту до визначеного місця зустрічі з ОСОБА_6 до АЗС «WOG», що за адресою: Рівненська область, Дубенський район, село Привільне, вулиця Дубенська, 6, де, діючи умисно, шляхом особистої передачі, незаконно збув її у вказаному місці ОСОБА_6 , тим самим вчинив злочин.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 , повторно, з метою незаконного придбання та збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за їх обігом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №589 від 03.09.2009, без належного дозволу на здійснення діяльності, пов'язаної з зберіганням, перевезенням, пересиланням, придбанням, реалізацією (відпуском), використанням наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів вчинив злочин за наступних обставин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, начальник відділення 2 ДПРП 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Рівненській області ОСОБА_5 , маючи протиправний намір здійснювати ці дії на системній основі, незаконно придбав та зберігав за невстановлених обставин кристалічну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, з метою подальшого збуту та 10.12.2025 досягнув повторної домовленості з ОСОБА_6 , щодо умов повторного збуту останньому таких психотропних речовин та висловив вимогу надати того ж дня грошові кошти у розмірі 4000 гривень у якості передоплати у повному обсязі за подальший збут йому психотропної речовини «метамфетамін». На виконання досягнутих домовленостей ОСОБА_6 під час зустрічі з ОСОБА_5 поблизу прибудинкової території, що за адресою: вулиця Семидубська, місто Дубно, Дубенського району, Рівненської області передав останньому грошові кошти в розмірі 4000 грн. як оплату за подальший збут йому психотропних речовин.
Продовжуючи діяти на виконання досягнутих домовленостей, переслідуючи особисті протиправні та корисливі мотиви, ОСОБА_5 близько 18 год. 00 хв. 11.12.2025 перевіз з метою збуту кристалічну речовину, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,098 г. на невстановленому автомобілі до визначеного місця зустрічі з ОСОБА_6 до АЗС «WOG», що за адресою: Рівненська область, Дубенський район, село Привільне, вулиця Дубенська, 6, після чого незаконно збув її шляхом передачі у вказаному місці ОСОБА_6 , тим самим повторно вчинив злочин.
10.02.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,ч. 2 ст. 307 КК України.
10.02.2025 о 09 год. 54 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України, тобто у зв'язку з обґрунтованими доводами, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Разом з тим як вбачається з матеріалів кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_5 має у власності автомобіль марки «Opel» моделі «Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задоволити.
Згідно ч.2 ст.172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ч. ч.2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Як встановлено судом, що 10.02.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,ч. 2 ст. 307 КК України.
10.02.2025 о 09 год. 54 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України, тобто у зв'язку з обґрунтованими доводами, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Разом з тим як вбачається з матеріалів кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_5 має у власності автомобіль марки «Opel» моделі «Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3
Враховуючи викладене в органу досудового розслідування виникає об'єктивна необхідність в накладенні арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 а саме на автомобіль марки «Opel» моделі «Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
В разі повідомлення підозрюваного його захисника про розгляд такого клопотання останній матимуть змогу вжити негайних заходів щодо переоформлення такого майна на підставних осіб.
З огляду на ці обставини, не накладення арешту на вищевказані речі не забезпечить здійснення ефективного досудового розслідування та є порушення вимог ст. 170 КПК України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Водночас, цими актами законодавства передбачено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Однак, слід врахувати, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З урахуванням вказаних обставин, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також проведення всебічного та повного досудового розслідування, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи та організацій, про які йдеться в клопотанні, а тому може бути виконане завдання, для виконання якого подається це клопотанням про арешт майна.
Зважаючи на викладене, на час досудового розслідування та судового провадження на вказане майно необхідно накласти арешт з метою збереження майна яке може бути конфісковано в дохід держави, та відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України виконати завдання арешту майна, а саме: запобігання можливості приховування такого майна, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі інших особам.
Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема зникненню, знищенню, передачі речей та документів, які відповідають критеріям майна, яке може бути конфісковано в дохід держави.
На теперішній час ця стадія досудового розслідування є фактично найбільш важливою, а тому з'ясування істини по провадженню потребує значного часу, дослідження цих речей, відомості які у них містяться, їх співставлення у сукупності з усіма матеріалами кримінального провадження дасть змогу провести повне та об'єктивне досудове розслідування, а їх виведення з розпорядження та користування органу досудового розслідування призведе до неможливості виконувати обов'язки, передбачені ст. ст. 91-94 КПК України в частині збирання та оцінки доказів.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України та вищевикладене, є необхідним накласти арешт майно, вилучене за вищевказаних обставин, оскільки наявні достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям встановленим ст. 98 КПК України, а незастосування арешту може призвести до втрати чи його пошкодження.
Керуючись ст. 170, 171,175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задоволити.
Накласти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні № 42025180000000060 від 30.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ч. 2 ст. 307 КК України, арешт на майно із забороною відчуження та розпоряджання майном, яке є у власності підозрюваного, а саме на автомобіль марки «Opel» моделі «Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 .
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7